Ухвала суду № 42787559, 17.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1701/14 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

17 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банка» (далі - Позивач, ПАТ «Дельта Банк») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі - Відповідач, відділ ДВС) про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по ВП № 33298567 від 15.08.2012 року в частині накладення арешту на майно, що перебуває в іпотеці АТ «Дельта Банк», а саме: 1) майнові права на об'єкт будівництва, що розташований за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вулиця Печерська, блок «В», а саме: кількість поверхів (шт.) -13,15,16; кількість квартир (шт.) - 38; загальна площа квартир - 3 218,20 кв. м., а саме квартир № 183, 188, 195, 218, 222, 234, 235, 236, 240, 246, 251, 252, 263, 264, 267, 270, 273, 308, 312, 313, 322, 332, 342, 1, 3, 9, 23, 34, 44, 49, 54, 64, 79, 106, 139, 143, 149, 155; загальна площа прибудованих приміщень - 2 104,80 кв. м.; корисна площа вбудованих нежитлових приміщень - 3 472,1 кв. м.; площа паркінгів - 3 573,71 кв. м. (загальна), з них 78 машиномісць, заг. пл. - 910,2 кв. м.; площа забудови - 5 307,41 кв. м.; площа земельної ділянки - 2,2612 га, кадастровий номер 3222485900:04:008:0010; 2) майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, а саме: об'єкт будівництва, що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вулиця Печерська, блок «А» та «Б», а саме: блок «А» площа забудови 4 628,52 кв. м., який знаходиться на земельній ділянці площею 0,8326 га та 1,2245 га; блок «Б» площа забудови 4911,3 кв. м., який знаходиться на земельній ділянці площею 2,2036 га.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.11.2014 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач не мав правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки на користь суб'єкта, який не є заставодержателем.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Державний будівельний комбінат Управління справами Верховної Ради України (далі - ДБК УСВР України) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Звертає увагу на те, що судом протиправно не було залучено ДБК УСВР України до розгляду справи на стороні відповідача

Представник Апелянта в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив останню задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник Позивача під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити оскаржувану постанову без змін.

Представник Відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників Апелянта та Позивача, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк») і товариством з обмеженою відповідальністю «Екоінвестбуд» було укладено кредитний договір № 49.8/15/2007-КЛТ від 12.04.2007 року (т. 1 а.с. 9).

Сторони дійшли згоди внести зміни до кредитного договору № 49.8/15/2007-КЛТ та викласти його в новій редакції шляхом підписання договору про внесення змін від 10.05.2012 року (далі - Кредитиний договір), згідно з умовами якого ПАТ «Кредитпромбанк» погодився надати ТОВ «Екоінвестбуд» кредити (транші) у національній валюті України та доларах США з повною/частковою конвертацією у долари США та гривню в межах загальної суми, еквівалентної 28998250,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на дату укладання кожного Додаткового договору до Кредитного договору (т. 1 а.с. 143).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ВАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Екоінвестбуд» 06.08.2007 року був укладений іпотечний договір № 49.12/15/і341/01 (далі - Іпотечний договір-1), відповідно до якого ТОВ «Екоінвестбуд» передало, а ВАТ «Кредитпромбанк» прийняло в іпотеку майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, а саме: об'єкт будівництва (блок «В»), місцезнаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Дачна (далі - Предмет іпотеки-1) (т. 1 а.с. 164).

На підставі Іпотечного договору-1 до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 06.08.2007 року було внесено відомості про обтяження Предмету іпотеки-1, реєстраційний запис № 5435397 (т. 1 а.с. 244).

Згідно договору від 12.04.2012 року про внесення змін до Іпотечного договору-1 предметом іпотеки є майнові права на об'єкт будівництва, що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вулиця Печерська, блок «В», а саме: кількість поверхів (шт.) - 13,15,16; кількість квартир (шт.) - 38; загальна площа квартир - 3 218,20 кв. м., а саме квартир № 183, 188, 195, 218, 222, 234, 235, 236, 240, 246, 251, 252, 263, 264, 267, 270, 273, 308, 312, 313, 322, 332, 342, 1, 3, 9, 23, 34, 44, 49, 54, 64, 79, 106, 139, 143, 149, 155; загальна площа прибудованих приміщень - 2 104,80 кв. м.; корисна площа вбудованих нежитлових приміщень - 3 472,1 кв. м.; площа паркінгів - 3 573,71 кв. м. (загальна), з них 78 машиномісць, заг. пл. - 910,2 кв. м.; площа забудови - 5 307,41 кв. м.; площа земельної ділянки - 2,2612 га (а.с. т. 1 а.с. 218-220).

Вищезазначені зміни були внесені до Державного реєстру іпотек 12.04.2012 року (т. 1 а.с. 240).

Крім того, Окружним адміністративним судом м. Києва встановлено, що 07.09.2010 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Екоінвестбуд» з метою забезпечення виконання зобов'язань останнім було укладено іпотечний договір № 49.12/15/І250/10 (далі - Іпотечний договір-2), за яким ТОВ «Екоінвестбуд» надало ПАТ «Кредитпромбанк» майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, а саме: об'єкт будівництва, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вулиця Печерська, блок «А» та «Б» (блок «А»: площа забудови 4 628,52 кв. м., який знаходиться на земельній ділянці площею 0,8326 га та 1,2245 га; блок «Б»: площа забудови 4911,3 кв. м., який знаходиться на земельній ділянці площею 2,2036 га (далі - Предмет іпотеки-2) (т. 1 а.с. 224-227).

До Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 07.09.2010 року на підставі Іпотечного договору-2 було внесено відомості про обтяження Предмету іпотеки-2, реєстраційний запис № 10219388.

Між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Кредитпромбанк» 27.09.2013 року укладено договір купівлі-продажу прав вимоги (далі - Договір купівлі-продажу прав вимоги), за яким права вимоги за кредитними договорами, укладеними ПАТ «Кредитпромбанк» з ТОВ «Екоінвестбуд» переходять від першого до Позивача.

Зі змісту вказаного договору вбачається, що право вимоги означає всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні) продавця у якості кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальниками та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов'язків за кредитними договорами та договорами забезпечення.

Відповідно до умов Договору купівлі-продажу прав вимоги відбулася заміна кредитора з ПАТ «Кредитпромбанк» на ПАТ «Дельта Банк», яке набуло статусу нового кредитора.

Поряд з цим, судом першої інстанції встановлено, що 03.02.2014 року Позивачу стало відомо, що Відповідачем на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 28.05.2012 року № 53/404 про стягнення з ТОВ «Екоінвестбуд» на користь ДБК УСВР України коштів у загальній сумі 6 437 334,47 гривень, відкрито виконавче провадження № 33298567 (постанова від 11.07.2012 року), а постановою від 15.08.2012 року накладено арешт на все майно ТОВ «Екоінвестбуд» та оголошено заборону на його відчуження (далі - постанова про арешт майна).

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. 19 Конституції України, ст. ст. 572, 573, 575 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 6, 11, 54, 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 1, 3, 33, 36, 38 Закону України «Про іпотеку», пунктів 5.3.3, 5.3.9 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог, оскільки правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, а відтак і винесення постанови про арешт майна, на користь суб'єкта, який не є заставодержателем - відсутні.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ст. 573 ЦК України заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

Положеннями ч. 1 ст. 575 ЦК України визначено, що окремим видом застави є застава нерухомого майна (іпотека).

Приписами ст. 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Нормами ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» закріплено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, в силу вищезазначених норм, а також Іпотечних договорів, Позивач як іпотекодержатель має переважне та першочергове право перед іншими кредиторами звернути стягнення на Предмети іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 3 ст. 54 Закону для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду м. Києва від 07.11.2011 року, яке набрало законної сили, було стягнуто з ТОВ «Екоінвестбуд» грошові кошти в загальній сумі 6 437 334,47 гривень на користь ДБК УСВР України.

На підстав наказу від 28.05.2012 року державним виконавцем 11.07.2012 року відкрито виконавче провадження № 33298567 та 15.08.2012 року прийнято постанову про арешт майна. При цьому, стягувачем у даному виконавчому провадженні є ДБК УСВР України, а боржником ТОВ «Екоінвестбуд».

Положеннями ч. 1 ст. 52 Закону визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відтак, прийняття постанови про арешт майна є примусовим стягненням майна на користь Апелянта, який не є заставодержателем, а тому Відповідач при винесенні останньої повинен керуватися приписами ч. 3 ст. 54 Закону.

Аналізуючи норми ч. 3 ст. 54 Закону необхідно зауважити, що задоволення вимог ДБК УСВР України на заставлене майно, тобто Предмети іпотеки, може бути здійснено лише за виконання двох умов: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; вартість предмета застави повинна перевищувати розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Згідно частин 1-2 ст. 577 Цивільного кодексу України якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.

Положеннями ч. 2 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» закріплено, що взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Отже, право застави у даному випадку виникає з моменту реєстрації Іпотечних договорів.

Зі змісту Іпотечного договору-1 та Іпотечного договору-2 вбачається, що останні зареєстровані приватним нотаріусом 06.08.2007 року за № 1721 та 07.09.2010 року за № 1537 відповідно, тоді як рішення Господарського суду м. Києва від 07.11.2011 року набрало законної сили 23.02.2012 року.

За таких обставин, право застави (іпотеки) виникло до винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів, що перешкоджає задоволенню вимог Апелянта на заставлене майно в першу чергу.

Крім того, як вбачається зі змісту довідки ПАТ «Дельта Банк» від 06.02.2014 року № 2/01-14/1685 (т. 1 а.с. 248), станом на 04.02.2014 року заборгованість ТОВ «Екоінвестбуд» по Кредитному договору становила 174534409,23 грн., а вартість Предметів іпотеки, яка встановлена Іпотечним договором - 1, з урахуванням останніх змін від 20.04.2012 року, та Іпотечним договором -2, становить 96620488,20 грн. (67086075,85 грн. + 29534412,35 грн.).

Відтак, вартість предмета іпотеки не перевищує розмір заборгованості боржника іпотекодержателю.

Таким чином, умови, встановлені приписами ст. 54 Закону для задоволення вимог стягувача, тобто ДБК УСВР України, який не є заставодержателем, на заставлене майно, у даному випадку відсутні, що є підставою для скасування постанови про арешт майна в частині накладення арешту на Предмети іпотеки.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п. 5.3.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5 (далі - Інструкція), стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. За постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеною у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника.

Приписами п. 5.3.9 Інструкції визначено, що відомості про заставу рухомого майна державний виконавець може отримати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, держателем якого є Міністерство юстиції України, а державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції - його адміністратором згідно з постановою Кабінету Міністрів України від «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна».

Аналізуючи вищевикладені положення, необхідно зауважити, що державний виконавець повинен перш за все при здійсненні стягнення на заставлене майно звернути увагу на вимоги заставодержателя та з'ясувати чи не перебуває майно боржника в заставі.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, на виконання зазначених повноважень державний виконавець може отримувати відповідні відомості з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, чого посадовою особою Відповідача зроблено не було.

Поряд з іншим, судова колегія критично оцінює доводи апеляційної скарги щодо незалучення Апелянта до участі у справі на стороні Відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. Якщо адміністративний суд при прийнятті позовної заяви, підготовці справи до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Виходячи зі змісту вищевикладених положень, залучення судом третіх осіб, які на заявляють самостійних вимог на предмет спору є правом, а не обов'язком суду, а тому твердження Апелянта щодо порушення Окружним адміністративним судом м. Києва норм процесуального права у зв'язку з незалученням ДБК УСВР України до участі у справі є необґрунтованим.

Крім іншого, в силу ст. ст. 185, 186 КАС України особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, наділена правом оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції у порядку та строки, встановлені процесуальним законом, чим скористався ДБК УСВР України.

Поряд з цим, варто зазначити, що Апелянтом не вказано доводів на спростування правомірності висновку суду щодо наявності підстав для скасування постанови про арешт майна у зв'язку з невідповідністю останньої положенням ст. 54 Закону.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.