Ухвала суду № 42787555, 17.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18438/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

17 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом повного товариства «Велта П.М.С.Г. «Гарант-Сервіс» до Південної митниці Міндоходів про визнання дій протиправними, скасування актів та вимог, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року повне товариство «Велта П.М.С.Г. «Гарант-Сервіс» (далі - Позивач, ПТ «Гарант-Сервіс») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Південної митниці Міндоходів (далі - Відповідач, Митниця) про: визнання протиправними дій/рішення Митниці щодо складання актів настання гарантійного випадку від 06.11.2014 року №11, від 06.11.2014 року №12, від 06.11.2014 року №13 та вимог про сплату коштів за гарантійним документом від 06.11.2014 року №11, від 06.11.2014 року №12, від 06.11.2014 року №13; скасування актів настання гарантійного випадку, складені Митницею, від 06.11.2014 року №№ 11, 12, 13; скасування вимог про сплату коштів за гарантійним документом, складені Митницею, від 06.11.2014 року №№ 11, 12, 13.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2014 року позов задоволено частково - визнано протиправними та скасовані вимоги Митниці від 06.11.2014 року №№11, 12, 13 про сплату коштів за гарантійним документом. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем було доведено, а Відповідачем не спростовано факту виконання забезпечених фінансовою гарантією зобов'язань з доставки товару у Митницю призначення до 09.10.2014 року без змін його кількості, вартості та найменування, а тому позов в частині скасування оскаржуваних вимог є правомірним. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд зазначив, що скасування вимог є належним способом захисту прав Позивача.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представники Позивача наполягали на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інтонації - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що між ДМС України та ПТ «Гарант-Сервіс» (Гарант) укладено угоду №770 від 22.11.2012 року про надання фінансових гарантій митним органам незалежним фінансовим посередником (далі - Угода).

Матеріали справи свідчать, що Позивач є особою, яка відповідальна за фінансове врегулювання, тобто є гарантом УДП «Укрінетравтосервіс» щодо сплати митних платежів, згідно декларацій типу ТР 80 АА №408020301/2014/5494, №408020301/2014/5495, №408020301/2014/5497. При цьому контрольною датою доставки було визначено 09.10.2014 року.

Зі змісту інформації з ЄАІС вбачається, що транспортні засоби, що здійснювали перевезення товару «тютюн промислового виробництва (агломеровані пілети) упаковано в поліетиленових мішках по 50 кг.», прибули до митниці призначення 02.10.2014 року.

Судом першої інстанції поряд з іншим встановлено, що Митницею 06.11.2014 року були складені акти №№ 11, 12, 13 про настання гарантійного випадку. У зазначених актах зафіксовано, що товар «тютюн промислового виробництва (агломеровані пілети) упаковано в поліетиленових мішках по 50 кг», який повинен був бути доставлений у митницю призначення - митний пост «Роздільна» Південної митниці Міндоходів перевізником "GODJI TRANS 2004 LTD" (BG-1839, Болгарія, м. Софія, вул. Враждебна, 41/22) за маршрутом Порубне-Кучурган у строк до 09.10.2014 року втрачений. Митна вартість товарів за кожним згідно кожного з актів складає 141 996,72 грн., при цьому сума податків та зборів (обов'язкових платежів), що повинні бути сплачені за митне оформлення цих товарів, складає 8 348 026,30 грн. по кожному акту.

На підставі зафіксованих у зазначених актах відомостях Митницею складені та направлені Позивачу вимоги від 16.11.2014 року №№11, 12, 13 про сплату коштів за гарантійним документом, в кожній з яких зазначено, що сума митного боргу (сума податків та зборів (обов'язкових платежів)), який підлягає сплаті відповідного до чинного законодавства України за недоставлений у митницю призначення товар, зазначений в акті про настання гарантійного випадку, у розмірі 8 348 026,30 грн. (у тому числі мито - 649 822,46 грн., акцизний податок - 6 283 200,00 грн., екологічний податок - 0,00 грн., ПДВ - 1 415 003,84 грн.).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 90, 306, 307, 311 Митного кодексу України, прийшов до висновку, що оскільки забезпечені фінансовою гарантією зобов'язання з доставки товару у митницю призначення до 09.10.2014 року без змін його кількості, вартості та найменування, виконані, підстави для надсилання вимог про сплату коштів за гарантійним документом були відсутні.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 305 Митного кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов'язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури. Надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів є обов'язковим при ввезенні на митну територію України та/або переміщенні територією України прохідним та внутрішнім транзитом товарів за переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту ч. 1 ст. 306 МК України вбачається, що фінансові гарантії є одним із способів забезпечення митних платежів.

Приписи ч.ч. 1-3 ст. 307 Митного кодексу визначають, що юридичні особи, які мають намір виступати гарантом забезпечення особою своїх зобов'язань перед органами доходів і зборів України зі сплати митних платежів, уповноважуються на це і вносяться до реєстру гарантів у порядку, визначеному цим розділом. Взаємовідносини між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та гарантами регулюються на підставі укладених угод. Фінансова гарантія видається гарантом і надається органам доходів і зборів особою, відповідальною за сплату митних платежів, або будь-якою іншою особою на користь особи, відповідальної за сплату митних платежів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Фінансова гарантія діє на всій митній території України.

Положеннями ч.ч. 1-2 ст. 311 МК України передбачено, що органи доходів і зборів як забезпечення сплати митних платежів приймають фінансові гарантії, видані гарантами, включеними до реєстру гарантів, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Фінансова гарантія, що надається у вигляді документа, є безвідкличним зобов'язанням гаранта, внесеного до реєстру гарантів, виплатити на вимогу органу доходів і зборів кошти в межах певної суми у разі невиконання забезпечених цією гарантією зобов'язань із сплати митних платежів.

Отже, фінансова гарантія як спосіб забезпечення сплати митних платежів надається органу доходів і зборів гарантом, внесеним до реєстру гарантів, відносини яких регулюються на підставі відповідних укладених угод. При цьому, на гаранта покладається обов'язок виплатити на вимогу органу доходів і зборів кошти в межах певної суми у разі невиконання відповідними особами зобов'язань перед органами доходів і зборів.

Згідно пункту 4.1 Угоди у випадках, передбачених частиною 4 статті 311 Митного кодексу України, митний орган, яким виявлено факт настання гарантійного випадку, протягом 5 робочих днів з дати виявлення такого факту складає акт за формою, наведеною у додатку 3 до цієї Угоди.

Відповідно до ч. 4 ст. 311 Митного кодексу України орган доходів і зборів направляє гарантові, що видав гарантію у вигляді документа, вимогу щодо сплати митних платежів у разі:

1) перевищення більше ніж на 10 днів встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів - від одного підрозділу цього органу до іншого);

2) встановлення органом доходів і зборів факту порушення вимог і умов митних режимів з умовним звільненням від оподаткування митними платежами;

3) настання терміну сплати податкових зобов'язань відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу;

4) встановлення органом доходів і зборів факту порушення вимог і умов тимчасового ввезення або транзиту товарів, транспортних засобів особистого користування, що переміщуються через митний кордон України громадянами відповідно до розділу ХІІ цього Кодексу.

Як зазначив суд першої інстанції, Відповідач, заперечуючи проти позову, вказав, що підставою для направлення вимог про сплату коштів за гарантійними документами стало встановлення факту порушення вимог і умов митних режимів з умовним звільненням від оподаткування платежами, тобто втрата товару - тютюну.

При цьому, надаючи оцінку такому твердженню Митниці, суд першої інстанції зазначив, що оскільки згідно даних з ЄАІС товар, а саме «тютюн промислового виробництва (агломеровані пілети) упаковано в поліетиленових мішках по 50 кг» у кількості 22 035,2 кг за митними деклараціями від 02.10.2014 року №408020301/2014/005494, №408020301/2014/005495 та №408020301/2014/005497 було доставлено на митницю призначення 02.10.2014 року, підстави для складання та направлення вимог про сплату гарантійних зобов'язань відсутні. Крім того, суд відхилив посилання Відповідача на докази, якими, на думку Митниці, підтверджується факт втрати товарів із заміною товарами іншого найменування з огляду на те, що зазначені обставини виникли після виконання забезпечених гарантією зобов'язань.

На думку колегії суддів, таке твердження Окружного адміністративного суду м. Києва є обґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.2 Угоди строком дії гарантії є проміжок часу з дати її видачі до моменту повного виконання забезпечених нею зобов'язань, а у разі невиконання зобов'язань - до отримання митним органом від Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві виписки з рахунку, в якій міститься інформація про зарахування належної до сплати суми митного боргу на рахунок, вказаний у вимозі.

При цьому, згідно п. 3.3 Угоди підтвердженням фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією, є щодо транзитного перевезення товарів - повідомлення, у тому числі в електронному вигляді, митного органу відправлення митним органом призначення (завершення транзитного перевезення) про доставляння товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до наданих зобов'язань.

З наведеного випливає, що повідомлення митного органу відправлення митним органом призначення (завершення транзитного перевезення) повідомлення про доставляння товарів, транспортних засобів комерційного призначення 02.10.2014 року вважається у розумінні положень Угоди завершенням дії гарантійного зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем надано фінансові гарантії Митниці як гарантування доставки вантажів до митниці призначення, при цьому контрольною датою було зазначено 09.10.2014 року. Поряд з цим, фіксування в ЄАІС факту прибуття вантажу за ТР №408020301/2014/5494, №408020301/2014/5495, №408020301/2014/5497 в митницю призначення свідчить про закінчення дії гарантій у відповідності до приписів Угоди.

При цьому колегія суддів критично оцінює посилання Апелянта на те, що оскільки за результатами експертних досліджень встановлено невідповідність опису товару речовині, яка виявлена у транспортних засобах, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність доказів, якими б підтверджувалась втрата товару на дату доставки на митницю призначення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 МК України огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення (як одна з форм митного контролю), пред'явлених органу доходів і зборів (у тому числі для перерахунку та зважування), проводиться в можливо короткий строк після прийняття рішення про його проведення.

Частинами 5-6 ст. 388 Митного кодексу України передбачено, що крім випадків, зазначених у частинах другій - четвертій цієї статті, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється у присутності особи, яка переміщує ці товари, транспортні засоби через митний кордон України чи зберігає товари під митним контролем, а у разі її відсутності - за умови залучення не менше ніж двох понятих. Як поняті запрошуються особи, не заінтересовані у результатах огляду (переогляду). Працівники органів доходів і зборів не можуть бути понятими.

Приписи ч. 8 ст. 388 МК України визначають, що за результатами митного огляду (переогляду) складається акт огляду (переогляду) у двох примірниках, в якому зазначаються відомості про: 1) посадових осіб органу доходів і зборів, які здійснювали огляд (переогляд), та осіб, які були присутні під час його проведення; 2) підстави проведення огляду (переогляду) за відсутності особи, яка переміщує товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи зберігає товари під митним контролем; 3) обсяг здійснення огляду (переогляду) та результати його проведення; 4) інші відомості, що стосуються товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляд (переогляд) яких проводився.

Зі змісту наведених вище норм вбачається, що огляд товарів, пред'явлених органу доходів і зборів (у тому числі для перерахунку та зважування), проводиться в можливо короткий строк після прийняття рішення про його проведення.

Однак, як вбачається зі змісту наявних у матеріалах справи висновків Одеського управління з питань експертизи та досліджень від 24.10.2014 року №№142001400-1227, 142001400-1228, 142001400-1235 вбачається, що для здійснення експертного дослідження були надані, зокрема, акти про проведення огляду товарів від 15.10.2014 року №500092804/2014/000916в, №500092804/2014/000917в, №500092804/2014/000915в. Тобто, огляд товарів було проведено пізніше дати направлення повідомлення від 02.10.2014 року про доставляння товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до наданих зобов'язань.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що судом не спростовується твердження Митниці про наявність факту порушень митних правил, зафіксованих у протоколах від 30.10.2014 року №0806/50000/14, №0807/50000/14, №0808/50000/14, 0809/50000/14, 0810/50000/14, 0811/50000/14. Суд апеляційної інстанції звертає увагу виключно на те, що у рамках даної справи предметом розгляду є правомірність вимог про сплату коштів за гарантійними документами, які, як було встановлено раніше, прийняті Відповідачем поза межами строку дії гарантій, що, у свою чергу є підставою для їх скасування.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції в ході перегляду оскаржуваної постанови не було встановлено порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення Окружного адміністративного суду м. Києва переглядалось в межах апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Південної митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом повного товариства «Велта П.М.С.Г. «Гарант-Сервіс» до Південної митниці Міндоходів про визнання дій протиправними, скасування актів та вимог - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.