Постанова № 42787427, 06.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 лютого 2015 року № 826/19793/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши у письмовому провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРМЕД»

до

1. Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України

2. Державної казначейської служби України

про

визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16 грудня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРМЕД» (далі – ТОВ «ІНТЕРМЕД», позивач) з адміністративним позовом про:

- визнання бездіяльності Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі – Відділення, відповідач 1) протиправною та зобов'язання останнього направити до Державної казначейської служби України подання про повернення помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів коштів у сумі 44 679 грн. 23 коп.;

- зобов'язання Державної казначейської служби України (далі – відповідач 2) повернути вказані кошти з держбюджету на рахунок ТОВ «ІНТЕРМЕД».

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що при примусовому виконанні рішень господарських судів по стягненню з ТОВ «ІНТЕРМЕД» штрафу та пені, останнім було здійснено переплату в сумі 44 679,23 грн., яка неповернена з вини Відділення, в обов’язок якого входить направлення до Державної казначейської служби України подання про повернення помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів коштів у сумі 44 679 грн. 23 коп.

Позивач вважає, що для відновлення порушених, на його думку, прав та інтересів необхідно зобов’язати Відділення направити до Державної казначейської служби України подання про повернення помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів коштів у сумі 44 679,23 грн. та зобов’язати Державну казначейську службу України повернути вказані кошти з держбюджету на рахунок ТОВ «ІНТЕРМЕД».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач 1 адміністративний позов не визнав, у письмових запереченнях на позовну заяву від 26.01.2015 р. вих. № 26-06/178 посилається на те, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Згідно з переліком кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, за кодом бюджетної класифікації 21081100 органом, що контролює справляння надходжень бюджету визначено Державну виконавчу службу, а тому, відповідач 1 вважає, що вимоги в частині визнання бездіяльності Відділення протиправною та зобов'язання направити до Державної казначейської служби України подання про повернення помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів коштів є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права.

На переконання відповідача 1, оскільки чинним законодавством не передбачено повноважень Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень здійснювати контроль справляння надходжень бюджету за кодом бюджетної класифікації 21081100, вимоги до нього задоволеними бути не можуть.

В наданих запереченнях, відповідач 1 просить в задоволенні позовних вимог повністю відмовити, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову представник відповідача 1 заперечував.

Відповідач 2 своїми правами на подання заперечень проти адміністративного позову, пояснень, передбаченими статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався, в судове засідання представник останнього не прибув.

У зв’язку з неявкою представника відповідача 2 в судове засідання, призначене на 27.01.2015 р., суд, відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив подальший розгляд справи проводити в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 27/03-П визнано, що ТОВ «ІНТЕРМЕД» вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Відділенню у встановлений ним строк. За наведене порушення на ТОВ «ІНТЕРМЕД» було накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 р. у справі № 910/24272/13 було задоволено позов Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про стягнення з ТОВ «ІНТЕРМЕД» в доход загального фонду державного бюджету України на рахунок відповідного Управління Державної казначейської служби України за місцезнаходженням платника податків по коду класифікації доходів бюджету 21081100 (символ звітності 106) 68 000,00 гривень штрафу та 68 000,00 гривень пені.

На виконання зазначеного рішення, Господарським судом міста Києва було видано Наказ від 25.02.2014 р. № 910/24272/13, який 06.03.2014 р. був направлений Відділенням до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві.

12 травня 2014 року заступником начальника Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві винесено Постанову про арешт коштів боржника ВП № 42476375, якою було накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках та належать боржнику: ТОВ «ІНТЕРМЕД» у межах суми: 149 800,00 грн.

Не погодившись з Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 р. (справа № 910/24272/13) позивачем було подано апеляційну скаргу, за наслідками розгляду якої Київським апеляційним господарським судом 05.06.2014 р. було прийнято Постанову, якою апеляційну скаргу ТОВ «ІНТЕРМЕД» задоволено, Рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 р. скасовано частково, позов Відділення задоволено частково, стягнено з ТОВ «ІНТЕРМЕД» в доход загального фонду державного бюджету України на рахунок відповідного Управління Державної казначейської служби України за місцезнаходженням платника податків по коду класифікації доходів бюджету 21081100 (символ звітності 106) 9 180,00 гривень пені.

На виконання зазначеної постанови, Господарським судом міста Києва було видано Наказ від 24.06.2014 р., який 03.07.2014 р. був направлений Відділенням до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві.

18 липня 2014 року заступником начальника Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 44064978, якою боржнику: ТОВ «ІНТЕРМЕД» було надано семиденний строк для добровільного виконання рішення суду по стягненню з нього на користь Відділення боргу в сумі 9 180,00 грн.

В процесі примусового виконання рішення суду, з рахунків боржника було стягнено 121 859,23 грн. замість 77 180,00 грн. (68 000,00 грн. + 9 180,00 грн.), а тому, сума надмірно стягнених коштів становить 44 679,23 грн.

Виявивши вказану переплату, позивач з заявою від 18.09.2014 р. про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів Державною казначейською службою України звернуся до Державної казначейської служби України.

Не отримавши будь-якої відповіді, позивач з вимогами про визнання бездіяльності Відділення протиправною та зобов’язання направити до Державної казначейської служби України подання про повернення помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів коштів у сумі 44 679 грн. 23 коп. та про зобов’язання Державної казначейської служби України повернути ці кошти з держбюджету на свій рахунок, звернувся до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРМЕД», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.1993 р. № 3659-XII (далі – Закон № 3659-XII), Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 р. № 226 (у редакції наказу Державного казначейства України від 29 травня 2008 р. № 181), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 р. за № 1000/7288 (далі – Порядок № 226), Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 р. № 787, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 р. за № 1650/24182 (далі – Порядок № 787) та іншими нормативно-правовими актами.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом п’ятим Порядку № 226 (в редакції, що був чинним в момент сплати позивачем штрафу в розмірі 68 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 64 від 12.09.2013 р.) визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Аналогічна норма міститься в нині чинному Порядку № 787, в п. 5 якого визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» від 16.02.2011 р. № 106 установлено, що перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету визначається відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (далі - перелік).

Згідно з переліком кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, за кодом бюджетної класифікації 21081100 органом, що контролює справляння надходжень бюджету визначено Державну виконавчу службу.

Відомостей подачі Державною виконавчою службою подання до органу Казначейства матеріали справи не містять, вимог до ДВС позивач не заявляв.

А тому, заявленими позивачем вимогами порушене його право відновленим не буде.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ІНТЕРМЕД».

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об’єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв’язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРМЕД» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко