Постанова № 42787249, 23.01.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2015 р. Справа № 804/18770/14 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Складпак»

до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Складпак» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0002501500 від 23.10.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Складпак» по факту придбання товарів у ТОВ «Афелій - 2013» в грудні 2013 року, лютому 2014 року, ПП «Гудвін Лімітед» за період з 01.11.2012 року по 30.06.2013 року, ТОВ «Відім» за період з 31.07.2013 року по 31.10.2013 року, квітень 2014 року, ТОВ «Торг - Інвест 2013» за березень 2014 року та їх подальшої реалізації, під час якої встановлено порушення позивачем норм Податкового кодексу України. На підставі акту перевірки податковим органом були винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яке позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи явку свого представника у судове засідання не забезпечив, надіслав суду письмові заперечення, у яких зазначено, що висновки перевірки відповідають фактичним обставинам, акт перевірки складений правомірно, висновки за результатами акту перевірки є цілком обґрунтованими, тому винесене податкове повідомлення - рішення є таким, що відповідає діючому законодавству, а отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно із ст.78.1., 78.4, 79.2 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Судом встановлено, що у період з 16.09.2014 року по 22.09.2014 року, на підставі направлення № 289 від 15.09.2014 року, згідно наказу № 809 від 15.09.2014 року, посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Складпак» по факту придбання товарів у ТОВ «Афелій - 2013» в грудні 2013 року, лютому 2014 року, ПП «Гудвін Лімітед» за період з 01.11.2012 року по 30.06.2013 року, ТОВ «Відім» за період з 31.07.2013 року по 31.10.2013 року, квітень 2014 року, ТОВ «Торг - Інвест 2013» за березень 2014 року та їх подальшої реалізації, за результатами якої складено акт № 167/04-83/22-02/36220030 від 29.09.2014 року.

Згідно висновків акту перевірки податковим органом встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 319424 грн. 62 коп.; завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 223625 грн. 81 коп.

Не погодившись з висновками, викладеними у акті перевірки позивач подав до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області заперечення за вих. 38 від 16.10.2014 року.

Листом Криворізька північна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області повідомила, що висновки перевірки залишені без змін.

23.10.2014 року, з урахуванням висновків проведеної перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення № 0002501500, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 140979 грн. 06 коп., з яких: за основним платежем - 112933 грн. 33 коп. та штрафними санкціями - 28045 грн. 73 коп.

Суд вважає вищевказане податкове повідомлення - рішення правомірним та таким, що прийняте на підставі, та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з огляду на наступне.

У період, що перевірявся позивач мав господарські взаємовідносини з ПП «Гудвін Лімітед», про що свідчать договори поставки товарів № 1 від 01.11.2012 року та № 2 від 10.01.2013 року.

На підтвердження факту виконання вищевказаних договорів позивачем було надані податкові, видаткові накладні та акти здачі - приймання робіт: від 02.11.2012 року №1102002, від 02.11.2012 року №1; від 05.11.2012 року №1105002, від 05.11.2012 року №5; від 08.11.2012 року №1108001, від 08.11.2012 року №8; від 03.12.2012 року №1203001, від 03.12.2012 року №4; від 03.01.2013 року №103001, від 03.01.2013 року №1; від 08.01.2013 року №108002, від 08.01.2013 року №2; від 01.02.2013 року №201009, від 01.02.2013 року №3; від 01.03.2013 року №301005, від 01.03.2013 року №4; від 04.03.2013 року №304005,від 01.03.2013 року №5; від 11.03.2013 року №311004, від 11.03.2013 року №6; від 13.03.2013 року №313004, від 13.03.2013 року №7; від 21.03.2013 року №321002, від 21.03.2013 року №8; від 02.04.2013 року №402005, від 02.04.2013 року №9; від 07.05.2013 року №507004, від 07.05.2013 року №10; від 17.05.2013 року №517013, від 17.05.2013 року №11; від 03.06.2013 року №603007, від 03.06.2013 року №12; від 10.06.2013 року №610003, від 10.06.2013 року №13; від 17.06.2013 року №617005, від 17.06.2013 року №14; від 24.06.2013 року №624003, від №15; від 26.06.2013 року №626002, від 26.06.2013 року №16; від 22.01.2013 №122001, від 29.03.2013 №329009; від 29.03.2013 року №329008; від 31.05.2013 року №531014; від 21.06.2013 року №621004; від 26.06.2013 року №626003, від 27.06.2013 року №627024.

На підтвердження факту перевезення товару позивачем були надані товарно-транспортні накладні.

Крім того, позивач мав господарські відносини з ТОВ "Афелій - 2013", що підтверджується договором № 1 від 28.02.2014 року.

На підтвердження факту виконання вищевказаного договору позивачем було надано: податкову накладну від 26.12.2013 року №1226013, акт здачі-приймання робіт (послуг) від 26.12.2013 року №1 - послуги завантаження та розвантаження товару; податкову накладну від 27.12.2013 року №1227014, акт здачі-приймання робіт (послуг) від 27.12.2013 року №2 - інформаційно-консультативні послуги; податкову накладну від 30.12.2013 року №1230002, акт здачі-приймання робіт (послуг) від 30.12.2013 року №3 - маркетингові послуги; податкову накладну від 31.12.2013 року №1231011, акт здачі-приймання робіт (послуг) від 31.12.2013 року №4 - перевезення вантажу; податкову накладну від 28.02.2014 року №228009, акт здачі-приймання робіт (послуг) від 28.02.2014 року №1 - програмне забезпечення послуг; товарно-транспортні накладні від 02.12.2013 року та 03.12.2013 року.

Також, між позивачем та ТОВ "Відім" було укладено договори № 1 від 01.07.2013 року та № 2 від 02.09.2013 року.

Виконання вказаних договорів позивач підтверджує наступними первинними документами: податковою накладною від 01.07.2013 року №701010, видатковою накладною від 01.07.2013 року №1; податковою накладною від 01.08.2013 року №801007, видатковою накладною від 01.08.2013 року №2;податковою накладною від 02.09.2013 року №902022, видатковою накладною від 02.09.2013 року №3; податковою накладною від 01.10.2013 року №1001004, видатковою накладною від 01.10.2013 року №5; податковою накладною від 30.09.2013 року №930016, актом здачі-приймання рос; (послуг) від 30.09.2013 року №4 - інформаційно-консультативні послуги; податковою накладною від 15.10.2013 року №1015002, актом здачі-приймання роб: (послуг) від 15.10.2013 року №7 - інформаційно-консультативні послуги; податковою накладною від 29.10.2013 року №1029002, актом здачі-приймання роб: (послуг) від 29.10.2013 року №8 - маркетингові послуги; податковою накладною від 31.10.2013 року №1031010, актом здачі-приймання робі: (послуг) від 31.10.2013 року №9 - перевезення вантажу.

Крім того, ПП "Складпак" мало взаємовідносини з ТОВ "Торг - Інвест 2003" на підставі договору № 1 від 02.01.2014 року. Ні підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано податкову накладну від 03.03.2014 року № 303016 та видаткову накладну від 03.03.2014 року № 1.

Листом Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» зазначено, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у листі наведено приблизний перелік обставин, які можуть вказувати на відсутність відповідної господарської операції. Відповідно до зазначеного листа, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.

Зазначена правова позиція також узгоджується з положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим.

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення платником податків господарської операції і, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Під час дослідження первинних документів наданих позивачем на підтвердження факту здійснення госпоарських операцій з контрагентами встановлено наступне.

В актах здачі - приймання робіт (послуг) відстуня інформація про зміст та обсяг господарських операцій. Крім того, підприємством не надано документів, звітів, наказів які б підтверджували необхідність надання послуг та їх виконання.

Крім того, відсутнє підтвердження того, що послуги згідно із податковими накладними були в подальшому використані у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (далі - Правила №363), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

За визначенням статті 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку

Відповідно до пункту 11.3 Правил, дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Згідно пункту 11.5 зазначених Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до п. 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В наданих позивачем товарно - транспортних накладних зазначено атоперевізником - ТОВ "Афелій -2013" та ТОВ "Відім". Проте, згідно отриманих під час податкової перевірки відповідей з центрального сервіру баз даних УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетрвоській області, у ТОВ "Афелій - 2013" та ТОВ "Відім" відсутні зареєстровані транспортні засоби, що свідчить про неможливість надання послуг по перевезенню вантажу.

Крім того, товарно - транспортних накладних відсутні відомості про масу вантажу. Неможливо встановити чи дозволяла вантажопідйомність транспорту перевозити даний вантаж.

Згідно з п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Позивачем під час судового розгляду справи не було підтверджено відповідною бухгалтерською та податковою документацією реальність здійснення господарських операцій, у зв'язку з чим, суд доходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є законними та обґрунтованими, а тому, підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у задоволені позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

При цьому, у відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову позивачем було сплачено лише 10 відсотків розміру ставки судового збору за подання позову майнового характеру. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем, відповідно до вимог ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», сплачено судовий збір в розмірі 281 грн. 96 коп.

У зв'язку з тим, що в задоволенні позову позивачу було відмовлено, сума судового збору в розмірі 2537 грн. 64 коп. підлягає стягненню з позивача до державного бюджету України.

Керуючись статтями 71, 122, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Приватного підприємства «Складпак» - відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Складпак» на користь державного бюджету України решту судового збору в сумі 2537 грн. 64 коп. (дві тисячі п'ятсот тридцять сім гривень шістдесят чотири копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом 23.01.2015 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді М.В. Дєєв М.В.Дєєв Т.С.Журавель