Постанова № 42787195, 27.01.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 р. Справа № 804/20015/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з вимогою - скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0001591501 від 14.04.2014р.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що на виконання положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати» про здійснення оплати праці працівників в першочерговому порядку, а всіх інших платежів - після виконання зобов`язання щодо оплати праці, не мав можливості проводити своєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість, внаслідок чого у нього і утворилася податкова заборгованість перед відповідачем, на яку останнім і було нараховано штрафні санкції згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Також зазначає, що несвоєчасна сплата податкового зобов'язання з податку на додану вартість відбулася через відсутність коштів, у зв'язку із тим, що субвенції з державного бюджету по відшкодуванню пільг та субсидій для населення за надання послуг водопостачання та водовідведення підприємство отримує лише після 25 числа місяця наступного за звітним, що в свою чергу призводить до недостачі оборотних коштів позивача. Внаслідок незаконного застосування штрафних санкцій підприємству будуть нанесені збитки у сумі штрафу, що суттєво погіршить фінансове становище позивача.

Позивач до судового засіданні не з'явився, надав на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач до судового засідання також не з'явився, надав письмові заперечення на позов в яких просив здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача та в обґрунтування заперечень зазначив, що за результатами камеральної перевірки позивача було встановлено порушення останнім приписів п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5, п.п.14.1.3 п.14.1 ст.14 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181-ІІІ), а саме допущення затримки сплати (несвоєчасна сплата) узгодженої суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість. Тому, на підставі п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, до позивача були застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених сум грошових зобов'язань (розстрочених), з урахуванням кількості днів такої затримки. Також зазначив, що посилання позивача на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати» є необґрунтованим, оскільки будь-які питання щодо оподаткування регулюються Податковим кодексом України і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, а даний закон не містить положень щодо звільнення платників податку від обов'язку сплати встановлених законодавством платежів та зборів.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно акту перевірки № 993/151/03341339 від 28.03.2014р. Комунальне підприємство «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради (надалі за текстом - КП «НВУВКГ» або позивач) зареєстровано як юридична особа та з 24.07.1993р. перебуває на обліку у Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі за текстом - Нікопольська ОДПІ або відповідач) як платник податків, зокрема, є платником податку на додану вартість з 08.07.1997р.

Як вбачається із матеріалів справи, 28.03.2014 року Нікопольською ОДПІ на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку платника податку на додану вартість КП «НВУВКГ», за результатом якої складено акт № 993/151/03341339 від 28.03.2014р.

Вказаною перевіркою встановлено, що КП «НВУВКГ» відповідно до вимог підпункту 14.1.1 пункту 14.1 статті 14 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181-ІІІ) надані розстрочки на податкові зобов'язання, нараховані по деклараціях з податку на додану вартість:

за грудень 2008 року (вх.№69541 від 20.01.2009 року) та укладено договір про розстрочення № 20 від 30.01.2009 року на термін з 30.01.2009р. по 21.12.2009 року;

за січень 2009 року (вх.№ 3762 від 19.02.2009 року) та укладено договір про розстрочення № 44 від 02.03.2009 року на термін з 02.03.2009р. по 21.12.2009 року;

за лютий 2009 року (вх.№ 6045 від 20.03.2009 року) та укладено договір про розстрочення № 60 від 30.03.2009 року на термін з 30.03.2009р. по 21.12.2009 року;

за березень 2009 року (вх.№12169 від 14.04.2009 року) та укладено договір про розстрочення № 71 від 30.04.2009 року на термін з 30.04.2009р. по 21.12.2009 року;

за квітень 2009 року (вх.№21387 від 19.05.2009 року) та укладено договір про розстрочення № 92 від 01.06.2009 року на термін з 01.06.2009р. по 18.12.2009 року;

за травень 2009 року (вх.№9000174318 від 17.06.2009 року) та укладено договір про розстрочення №102 від 30.06.2009 року на термін з 30.06.2009р. по 21.12.2009 року;

за червень 2009 року (вх.№9000378227 від 16.07.2009 року) та укладено договір про розстрочення №114 від 30.07.2009 року на термін з 30.07.2009р. по 21.12.2009 року;

за липень 2009 року (вх.№9000852310 від 19.08.2009 року) та укладено договір про розстрочення №122 від 31.08.2009 року на термін з 31.08.2009р. по 21.12.2009 року;

за серпень 2009 року (вх.№9001105423 від 18.09.2009 року) та укладено договір про розстрочення №130 від 30.09.2009 року на термін з 30.09.2009р. по 21.12.2009 року;

за вересень 2009 року (вх.№9001484100 від 20.10.2009 року) та укладено договір про розстрочення №138 від 30.10.2009 року на термін з 30.10.2009р. по 21.12.2009 року;

за грудень 2009 року (вх.№9002596282 від 19.01.2010 року) та укладено договір про розстрочення № 7 від 01.02.2010 року на термін з 01.02.2010р. по 20.12.2010 року;

за січень 2010 року (вх.№9000301682 від 18.02.2010 року) та укладено договір про розстрочення №17 від 02.03.2010 року на термін з 02.03.2010р. по 20.12.2010 року;

за лютий 2010 року (вх.№ 9000626072 від 18.03.2010 року) та укладено договір про розстрочення №20 від 30.03.2010 року на термін з 30.03.2010р. по 20.12.2010 року;

за березень 2010 року (вх.№9001170246 від 19.04.2010 року) та укладено договір про розстрочення №24 від 30.04.2010 року на термін з 30.04.2010р. по 17.12.2010 року;

за квітень 2010 року (вх.№9001808479 від 19.05.2010 року) та укладено договір про розстрочення №34 від 31.05.2010 року на термін з 31.05.2010р. по 17.12.2010 року;

за травень 2010 року (вх.№9002182889 від 18.06.2010 року) та укладено договір про розстрочення № 39 від 30.06.2010 року на термін з 30.06.2010р. по 17.12.2010 року;

за червень 2010 року (вх.№9002612181 від 16.07.2010 року) та укладено договір про розстрочення №44 від 30.07.2010 року на термін з 30.07.2010р. по 20.12.2010 року;

за липень 2010 року (вх.№9003520316 від 20.08.2010 року) та укладено договір про розстрочення №51 від 30.08.2010 року на термін з 30.08.2010р. по 10.12.2010 року;

за серпень 2010 року (вх.№9003856111 від 17.09.2010 року) та укладено договір про розстрочення №56 від 30.09.2010 року на термін з 30.09.2010р. по 15.12.2010 року;

за вересень 2010 року (вх.№9004474173 від 20.10.2010 року) та укладено договір про розстрочення №61 від 01.11.2010 року на термін з 01.12.2010р. по 22.12.2010 року;

за жовтень 2010 року (вх.№ 9005247968 від 19.11.2010 року) та укладено договір про розстрочення №64 від 30.11.2010 року на термін з 30.11.2010р. по 23.12.2010 року.

Так як погашення розстрочених сум, згідно зазначених вище договорів про розстрочення підприємством не було здійснено у визначені терміни сплати, то починаючи з дня, наступного за терміном сплати, суми податкових зобов'язань, визначені в даному договорі про розстрочення, вважаються узгодженими і штрафні санкції, передбачені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України №2181-ІІІ були нараховані на загальних підставах, як на несвоєчасно сплачені узгоджені суми податкових зобов'язань.

Також, факт несвоєчасної сплати КП «НВУВКГ» узгоджених сум податкових зобов'язань наведено в акті перевірки № 993/151/03341339 від 28.03.2014р. із зазначенням дат нарахування податкового зобов'язання та кількості днів затримки.

У зв'язку із вищевказаним, КП «НВУВКГ» порушено абзац перший та третій підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 та підпункт 14.1.3 пункту 14.1 статті 14 Закону №2181-III, що діяв на момент вчинення правопорушення, в частині несвоєчасної сплати узгоджених грошових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 6 173 499,60 грн., в тому числі із затримкою більше 30 календарних днів на суму 6 173 499,60 грн.

На підставі акту перевірки № 993/151/03341339 від 28.03.2014р. відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Ш» №0001591501 від 14.04.2014р., згідно якого до КП «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 992 календарних дні сплати грошового зобов'язання у розмірі 6 173 499,60грн. було застосовано штраф у 20% розмірі суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання, а саме у розмірі 1 234 699,92грн.

Згідно п.п.5.3.1п.5.3 ст.5 Закону України №2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Судом встановлено, що позивач у встановлені законодавством строки грошові зобов'язання, самостійно задекларовані відповідно до вищенаведених податкових декларацій, не сплатив у зв'язку із чим у останнього утворився податковий борг з податку на додану вартість, також КП «НВУВКГ» були отримані розстрочення податкового боргу, про що укладені відповідні договори про розстрочення, що визначені актом перевірки.

Так, п.п.14.1.3. п.14.1 ст.14 Закону України №2181-ІІІ передбачено, що платник податків, який звертається до податкового органу з заявою про розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно п.п.14.3.1 п.14.3 ст.14 Закону України № 2181-ІІІ розстрочення податкових зобов'язань надається на умовах податкового кредиту, за якими основна сума кредиту та нараховані на неї проценти погашаються рівними частками, починаючи з податкового періоду, наступного за періодом надання такого кредиту.

На підставі означених договорів податковий борг КП «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» був розстрочений та встановлено суми розстрочених грошових зобов'язань та строки в які вони повинні бути сплаченими. З урахуванням приписів п.п.14.1.3. п.14.1 ст.14 Закону України № 2181-ІІІ, ці грошові зобов'язання вважаються узгодженими.

Оплата за договорами розстрочення грошових зобов'язань була здійснена позивачем з затримкою щонайменше в 584 дня, що позивачем не заперечується.

Отже, фактично наявна несвоєчасна сплата зазначених узгоджених грошових зобов'язань.

Як вбачається із матеріалів справи та позивачем не заперечується, остаточне погашення податкового боргу було здійснено позивачем у 2011 році, тобто на момент дії Податкового кодексу України, який вступив в дію з 01.01.2011р.

Відповідно до п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Так, згідно п.100.1 ст.100 Податкового кодексу України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Приписами п.п.100.12.2 п.100.12 ст.100 Податкового кодексу визначено, що договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути достроково розірвані з ініціативи контролюючого органу в разі, зокрема, якщо: з'ясовано, що інформація, подана платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною, перекрученою або неповною; платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобов'язань, які виникли після укладення зазначених договорів; платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу.

Згідно пункту 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підставі аналізи вказаних норм Податкового кодексу України суд доходить до висновку, що штрафна санкція, яка передбачена у п.126.1 ст. 126 ПК України, може бути застосована до платника податків лише тоді, коли податкове зобов'язання є узгодженим і таким, що сплачене із затримкою на визначені цим пунктом терміни.

Оскільки позивачем не було здійснено у встановлені терміни сплати погашення сум згідно вищенаведених договорів про розстрочення, суми податкових зобов'язань, визначені в такому договорі про розстрочення вважаються узгодженими і штрафні санкції, передбачені п.126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, який діяв на момент вчинення правопорушення, нараховуються на загальних підставах, як на несвоєчасно сплачені узгоджені суми податкових зобов'язань.

Враховуючи те, що узгоджені грошові зобов'язання з податку на додану вартість КП «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» були сплачені з затримкою, що позивачем фактично визнається, то застосування до нього штрафних санкцій у сумі 1 234 699,92грн. на підставі п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України є правомірним.

При цьому доводи позивача відносно того, що штрафні санкції, застосовані до нього на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є протиправними, оскільки при їх нарахуванні не було враховано, що несвоєчасна сплата розстрочених грошових зобов'язань з податку на додану вартість відбулася не з вини КП «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», а через відсутність коштів, зокрема, у зв'язку із тим, що субвенції з державного бюджету по відшкодуванню пільг та субсидій для населення за надання послуг водопостачання та водовідведення підприємство отримує лише після 25 числа місяця наступного за звітним, що, в свою чергу, призводить до недостачі оборотних коштів позивача - не є підставою для звільнення платника податків від обов'язку вчасної сплати встановлених чинним законодавством податків та не виклює відповідальності за неналежне виконання цих обов'язків та не спростовують правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Також слід зазначити, що відсутність у платника податків оборотних коштів не звільняє від обов'язку платника податків сплачувати узгоджені грошові зобов'язання.

З огляду на викладене відповідачем правомірно було застосовано штрафні санкції, а, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001591501 від 14.04.2014р., прийняте Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів суду правомірність своїх дій та рішень.

Враховуючи надані сторонами на підтвердження своїх пояснень документи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім цього, відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Згідно ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік установлено, що у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня становить - 1218 гривень.

Таким чином, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору є не менше 1 827 грн. та не більше 4 872 грн., а за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 73 грн. 08 коп.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 15435 від 18.12.2014р.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлені вимоги майнового характеру. Розмір майнових вимог, заявлених позивачем, становить 1 234 699,92грн. та у даному випадку, розмір судового збору, що підлягає сплаті позивачем, (у розмірі 4 розмірів мінімальної заробітної плати) становить 4872 грн.

Враховуючи наведене решта суми судового збору у розмірі 4384 грн. 80 коп. (4872 грн. - 487 грн. 20 коп.) підлягає стягненню з позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради (код ЄДРПОУ 03341339) на користь Державного бюджету суму судового збору у відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в розмірі 4384 грн. 80 коп. за наступними реквізитами: отримувач: УДКСУ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ (отримувача) 37989253, рахунок: 31210206784008, Банк: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код бюджетної класифікації доходів: 22030001.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков