Ухвала суду № 42787114, 19.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12912/14 Головуючий у 1-й інстанції: Огруцов О.П. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будас Компані» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будас Компані» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2014 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

У засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Будас Компані" з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Промбуд Маркет" за період з 01.01.2014 по 31.01.2014.

За результатами перевірки складено акт № 366/26-57-22-03-10/37588561 від 04.08.2014, яким встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підпункту 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 віл 24.05.1995 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, що призвело до завищення податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 1304166,00 грн.

08.08.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "Будас Компані" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві були подані заперечення на акт перевірки № 366/26-57-22-03-10/37588561 від 04.08.2014 за результатами розгляду яких листом № 9425/26-57-22-03-22 від 14.08.2014 повідомлено про те, що висновки акту залишено без змін.

18.08.2014 на підставі акту № 366/26-57-22-03-10/37588561 від 04.08.2014 прийнято податкове повідомлення - рішення №0003572203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 956 249,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 652083,00 грн.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України, встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та здійснених витрат до складу валових є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валових витрат для цілей визначення об'єктом оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач в періоді щодо якого проводилась перевірка, мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Промбуд Маркет" за договором № 11-13-04 від 04.11.2013.

Відповідно до пунктів 2.1 та 4.1 зазначеного договору, кількість та ціна товару визначається в рахунках - фактурах.

Згідно з пунктом 5.2 договору № 11-13-04 від 04.11.2013 остаточні розрахунки сторонами здійснюються після підписання акту звірки, який складається і підписується сторонами раз в місяць, але не пізніше 5-го числа наступного місяця.

Рахунків - фактур та актів звірки позивачем суду на підтвердження фінансово-господарських відносин ТОВ "Промбуд Маркет" надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік", встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В наданих позивачем суду видаткових накладних в графах "Відвантажив" та "Отримав(ла)" міститься підпис та печатка підприємств, водночас не зазначено посад та даних осіб, які вчинили зазначені підписи.

Таким чином, з зазначених видаткових накладних є неможливим встановити осіб, які їх склали та здійснили господарську операцію, а саме, відвантажили та прийняли товар.

Доказів на підтвердження факту здійснення транспортування товару отриманого від ТОВ "Промбуд Маркет" позивачем надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Оскільки позивачем не надано документів, які відповідно до умов договору № 11-13-04 від 04.11.2013, укладеного з ТОВ "Промбуд Маркет", мали засвідчувати факт здійснення поставки товару, а надані, складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік" та з них є неможливим встановити, осіб, які їх склали.

Крім того, колегія суддів також зазначає, що позивачем не надано належних документів на підтвердження використання товару, який за його твердженням, було отримано від ТОВ "Промбуд Маркет", у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, як і доказів на підтвердження факту здійснення транспортування відповідного товару.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення - рішення від 04.08.2014 року №0003572203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 956 249,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 652083,00 грн., прийнято Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем не підтвердженно реальності та товарності фінансово - господарських відносин з ТОВ "Промбуд Маркет" за договором № 11-13-04 від 04.11.2013.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будас Компані» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

О.Г. Хрімлі

Повний текст ухвали виготовлений 20.02.2015 року.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.