Постанова № 42787048, 26.01.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2015 р. Справа № 804/20016/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: позивача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з результатами перевірки, вважає, що податковий орган дійшов до помилкових висновків про допущення платником податків несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, направив до суду заперечення, в обґрунтування якого зазначено, що податковим органом за результатами камеральної перевірки встановлено несвоєчасну сплату суми податкового боргу, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, за результатами якої складено акт про результати камеральної перевірки від 29.04.2014 року №16/17-01/НОМЕР_1.

Згідно вказаного акту дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість, задекларованих в податкових деклараціях за період з березня 2011 року по жовтень 2012 року, тобто встановлено порушення вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Ш» від 26.05.2014 року №000058404 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 676,93 грн. за штрафними санкціями та №000059404 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 120,51 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За приписами підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

В силу підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України закріплено, що грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Абзацом 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України закріплено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач дійшов висновку про несвоєчасну сплату позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з березня 2011 року по жовтень 2012 року у зв'язку з застосуванням вимог пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України до податкового боргу, який виник в результаті несплати позивачем застосованих відповідачем у 2008 році штрафних санкцій.

Зокрема, згідно змісту Рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №1132/10/25-01 від 26.05.2014 року згідно облікової картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 обліковувався податковий борг в сумі 1106,33 грн.

У відповідності до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

При цьому, Податковий кодекс України набрав чинності з 01.01.2011 року. Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

З наведеного вбачається, що податковий орган вправі застосовувати пункт 87.9 статті 87 Податкового кодексу України лише щодо погашення податкового боргу, який виник після набрання чинності Податковим кодексом України, тобто з 01.01.2011 року, а на податковий борг, який виник до 01.01.2011 року, відповідно до статті 58 Конституції України дія вказаної норми Податкового кодексу України не розповсюджується.

Судом встановлено, що згідно акта звіряння розрахунків позивача (платника податку на додану вартість) з бюджетом за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року станом на 01.01.2011 року за даними відповідача обліковувався податковий борг позивача у сумі 1106,33 грн., який виник до 01.01.2011 року і був погашений позивачем добровільно в 2012 році.

Крім того, завірені належним чином копії платіжних доручень являються належними та допустимими доказами, що підтверджують факт своєчасної та повної сплати позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з березня 2011 року по жовтень 2012 року.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У зв'язку з тим, що позивач заявою про зміну (зменшення) позовних вимог визнав правомірність податкового повідомлення-рішення Верхньодніпровської ОДПІ від 26.05.2014 року №000059404 частково в частині щодо застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у сумі 79,74 грн. у зв'язку зі сплатою узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2012 року 03.12.2012 року, тобто з затримкою на 3 дня, суд приходить до висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Ш» №000058404 від 26.05.2014 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Ш» №000059404 від 26.05.2014 року в частині щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 40,95 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 31 січня 2015 року.

Суддя В.В. Степаненко