Постанова № 42786952, 17.02.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2015 року Справа № 904/7844/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Крутовських В.І. - доповідач,

суддів: Дмитренко Г.К., Прокопенко А.Є.

при секретарі судового засідання Однорог О.В.

Представники сторін:

від позивача: Діхтяренко О.М. представник, довіреність №б/н від 30.12.2014 року;

від відповідача: Акімова М.Д. представник, довіреність №б/н від 03.02.2015 року

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДИЗЕЛЬНИЙ ЗАВОД", м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2014 року у справі №904/7844/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМ'ЄР ЛІЗИНГ", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "ДИЗЕЛЬНИЙ ЗАВОД", м. Кривий Ріг

про стягнення 20 570 617,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2014 року у справі №904/7844/14 (суддя Мартинюк С.В.) позов задоволено частково. Витребувано у Публічного акціонерного товариства „Дизельний завод" шляхом передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" 20 (двадцять) вантажних напіввагонів моделі 12-9790, придатних для експлуатації на залізничних коліях 1520 мм та мають можливість виходу на колії 1435 мм, виготовленні згідно ТУ У У 35.2-00190957-042:2008, заводськими номерами: 00005385, 00005386, 00005391, 00005394, 00005398, 00005415, 00005416, 00005428, 00005429, 00005430, 00005432, 00005433, 00005435, 00005441, 00005442, 00005443, 00005447, 00005451, 00005457, 00005461. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Дизельний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" 7% штрафу в розмір 980 000,00 грн., пеню в розмірі 2 590 000 грн. та судовий збір в розмірі 39 706,40 грн.. В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "ДИЗЕЛЬНИЙ ЗАВОД" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити Позивачу у задоволенні позовних вимог щодо витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування збитків. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що зазначене рішення прийняте з грубим порушенням вимог чинного законодавства України, суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також суд невірно застосував норми як матеріального так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору. Наведені обставини є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким відмовити Позивачу в задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2014 року у справі №904/7844/14 прийнято та призначено апеляційну скаргу до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді: Крутовських В.І., суддів: Дмитренко Г.К., Прокопенко А.Є..

У судових засіданнях 18.12.2014 року та 27.01.2015 року оголошувались перерви.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 року продовжено строк розгляду справи до 19.02.2015 року.

26.12.2014 року на адресу суду надійшло клопотання від представника Позивача про прискорення розгляду справи №904/7844/14.

На адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду 27.01.2015 року:

- від представника Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи;

- від Відповідача заява про відмову від апеляційної скарги.

Від представника Апелянта 12.02.2015 року надійшло пояснення до апеляційної скарги.

У судовому засіданні 18.02.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, приймаючи до уваги наступне.

15.02.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" (далі - покупець) та Публічним акціонерним товариством "Дизельний завод" (далі - постачальник) укладено договір поставки №15/02/003-2013.

Відповідно до пункту 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець сплатити й прийняти вантажні напіввагони моделі 12-9790, придатні для експлуатації на залізничних коліях 1520мм та мають можливість вихід на колії 1435мм, виготовлені згідно ТУ УУ 35.2-00190957-042:2008, які відповідають технічним вимогам, зазначеним у додатку №2 до цього договору.

Відповідно до пункту 1.3 договору поставки предмет договору поставляється для подальшої передачі його у фінансовий лізинг Державному підприємству "Дарницький вагоноремонтний завод" та Державному підприємству "Укрспецвагон".

Кількість, ціна, строк (періодичність) поставки кожної партії вагонів, обсяг поставок (в штуках) та інші суттєві умови поставки, які не визначені цим Договором, узгоджуються сторонами у відповідних специфікаціях. Кожна узгоджена специфікація повинна мати посилання на даний договір (пункт 2.1 договору).

Пунктом 3.3 договору поставки сторони передбачили, що строк поставки вагонів зазначається у специфікаціях (додатках доданого договору), які є невід'ємною частиною даного договору. За згодою сторін допускається передчасна поставка вагонів.

Згідно до пункту 3.4 договору поставки приймання-передача вагонів оформляється підписаними сторонами актами приймання-передачі на кожну поставлену партію вагонів. Датою переходу права власності на вагони є дата поставки вагонів. При цьому, датою поставки вагонів вважається дата підписання акта приймання-передачі.

Загальна сума договору складає суму усіх його специфікацій (пункт 4.1 договору поставки).

Відповідно до пункту 4.6 договору у випадку не поставки постачальником партії вагонів більше 10-ти календарних днів після строку згідно з специфікацією до даного договору, він, за письмовою вимогою покупця, повинен повернути отриманий аванс.

Як передбачено розділом 5 договору поставки, покупець здійснює оплату за вагони згідно специфікацій, доданих до договору. Покупець здійснює оплату за вагони шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах, передбачених у специфікації до даного договору. У випадку несвоєчасного здійснення оплати згідно специфікації, строки поставки вагонів збільшуються відповідно до строку затримки проведення оплати. Датою здійснення платежу вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

15.02.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" та Публічним акціонерним товариством "Дизельний завод" було підписано специфікацію №1, якою передбачено строк поставки вагонів та загальну кількість вагонів - 320 штук ціну одного вагону - 700 000,00 грн. з ПДВ, загальну вартість товару - 224 000 000,00 грн. з ПДВ, а також умови оплати за поставлений товар.

Специфікацією №1 від 15.02.2013 року до договору поставки №15/02/003-2013 від 15.02.2013 року встановлено загальну кількість вагонів, які відповідач повинен відвантажити Товариству з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" 320 (триста двадцяти вагонів), ціну одного вагону - 700 000,00 грн. з ПДВ, загальну вартість товару - 224 000 000,00 грн. з ПДВ, а також умови за поставлений товар.

Відповідно до пункту 2 специфікації №1 передбачено наступний порядок оплати:

1-й платіж - попередня оплата у сумі 53 729 280,00 грн. здійснюється не пізніше 27.02.2013 року;

2-й платіж - попередня оплата у сумі 35 819 520,00 грн. здійснюється не пізніше 08.03.2013 року;

3-й платіж - доплата (з розрахунку 279 840,00 грн., з ПДВ за 1 напіввагон) здійснюється за кожну готову до відвантаження партію вагонів не пізніше 2 банківських днів з дати підписання акту прийому-передачі партії вагонів;

4-й платіж - остаточний розрахунок (з розрахунку 140 320,00 грн. з ПДВ за 1 напіввагон) здійснюється за фактично відвантажену партію вагонів протягом 60 календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі партії вагонів.

03.04.2013 року позивач та відповідач підписали додаткову угоду №1, якою внесли зміни до специфікації№1, виклавши пункт 1 у наступній редакції: "строк поставки вагонів встановлюється наступний: 320 шт. - до 20 квітня 2013 року".

У рішенні суду першої інстанції не визначено суму заборгованості, не встановлено самого факту існування заборгованості позивача перед відповідачем згідно третього та четвертого платежів, встановлених у Специфікації за 224 відвантажені на піввагони.

Згідно з пунктом 5.3 договору поставки у разі несвоєчасного здійснення оплати згідно Специфікації, строки поставки вагонів збільшуються відповідно до строку затримки проведення оплати.

Тобто, у випадку порушення позивачем умов договору поставки та Специфікації до нього в частині оплати скаржник має право зупинити передання решти на піввагонів до моменту погашення заборгованості.

Факт існування заборгованості за 224 відвантажені на піввагони згідно третього та четвертого платежів надає право відповідачу правомірно затримати передачу 20 спірних напіввагонів на користь позивача. Отже у діях відповідача відсутні будь-які порушення умов договору поставки.

Розрахунок заборгованості за 224 відвантажені на піввагони згідно третього та четвертого етапу платежів:

138 044 280,00 грн. - становить сукупність усіх платежів, здійснених позивачем згідно специфікації (а.с. 6-39, т. 2).

В якості попередньої оплати позивачем було сплачено 89 548 800,00 грн. (сума першого і другого платежів) = 53 729 280,00 грн. (сума другого платежу).

Таким чином, господарським судом Дніпропетровської області правомірно встановлено, що станом на 30.04.2013 року позивачем здійснив повну оплату згідно першого та другого платежів. Тому, для визначення суми фактично сплачених коштів згідно третього та четвертого платежів необхідно від всієї суми сплаченої позивачем відняти суму оплати за першим та другим платежами:

138 044 280,00 - 89 548 800,00 = 48 495 480,00 грн. (сума фактично сплачених коштів згідно третього та четвертого платежів).

Для розрахунку суми недоплати за 224 відвантаженні напіввагони згідно третього та четвертого платежів потрібно встановити суму, яку необхідно було сплатити за 224 відвантаженні напіввагони відповідно до третього та четвертого платежів та відняти від отриманого числа суму фактично сплачених коштів згідно третього та четвертого платежів:

279 840,00 грн. (сума платежу згідно третього етапу за один поставлений напіввагон) ? 224 (кількість відвантажених напіввагонів) = 62 684 160,00 грн. (сума, яку необхідно було сплатити за 224 відвантажені напіввагони відповідно до третього платежу);

140 320,00 грн. (сума платежу згідно четвертого етапу за один поставлений напіввагон) ? 224 (кількість відвантажених напіввагонів) = 31 431 680,00 грн. (сума, яку необхідно було сплатити за 224 відвантажені напіввагони відповідно до четвертого платежу);

62 684 160,00 грн. + 31 431 680,00 грн.= 94 115 840, 00 грн. (сума, яку необхідно було сплатити за 224 відвантажені напіввагони відповідно до третього та четвертого платежів);

94 115 840, 00 грн. - 48 495 480,00 грн. = 45 620 360,00 грн. (сума заборгованості за 224 відвантажені напіввагони згідно третього та четвертого платежів).

З вищевказаного вбачається, що зазначена заборгованість підтверджує правомірність дій відповідача щодо затримки передання 20 спірних напіввагонів у власність позивача.

А також, судом першої інстанції не з'ясовано порядку передачі напіввагонів за договором поставки та не встановлено факту вчинення позивачем відповідних дій для отримання 20 спірних напіввагонів.

Згідно пункту 3.1 договору поставки, поставка вагонів здійснюється на умовах EXW територія виробника, за адресою: 50106, Україна, м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, 34, у відповідності до «Інкотермс - 2010», якщо інше не буде узгоджено стронами додатково у відповідних специфікаціях.

Відповідно до правил щодо використання національних і міжнародних торгових умов Incoterms 2010 Термін EXW, тобто «Франко завод» означає, що продавець виконує своє зобов'язання по постачанню, коли він передає товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві (заводі, фабриці, складі і т.п.). Зокрема, він не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, наданий покупцем, а також за митне очищення товару для ввезення, якщо не обумовлено інше, покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення.

Позивач не звертався до відповідача за фактичним отриманням товару, позивач не повідомляв скаржника про укладення договору перевезення товару до пункту призначення. Тобто, позивач не вчинив жодних дій, спрямованих на отримання спірних напіввагонів.

Господарським судом Дніпропетровської області не встановлено факту існування заборгованості та не визначено суми заборгованості за 224 відвантажені на піввагони згідно третього та четвертого платежів, не з'ясовано які саме дії позивач вчинив для отримання 20 спірних напіввагонів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач станом на 30.04.2013 року сплатив 111 524 280 грн. попередньої оплати, але вказана сума не підтверджена документами, які містяться в матеріалах справи.

Попередня оплата становить 89 548 800,00 грн. (оплата згідно першого та другого платежів). При цьому, решта сплачених позивачем коштів зараховувались як оплата за третім та четвертим платежами, а тому, сума в 111 524 280 грн. не може вважатися попередньою оплатою.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 року по справі № 910/25724/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" про стягнення заборгованості у розмірі 59 332 178,22 грн. позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем`єр Лізинг" на користь Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" борг у сумі 55 623 560,00 грн, пеню у сумі 1 598 824,49 грн, 3% річних у сумі 1 125 915,25 грн. та витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви у сумі 66 965,51 грн.. Вищевказаною постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 року встановлено, шо відповідно до умов специфікації №1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем`єр Лізинг" повинно було сплатити вартість вагонів наступним чином: за 1-м платежем - 53 729 280,00 грн; за 2-м платежем - 35 819 520,00 грн; за 3-м платежем - 68 280 960,00 грн. (по 279 840,00 грн. за 244 вагони); за 4-м платежем - 34 238 080,00 грн. (по 140 320,00 грн. за 244 вагони). За умовами укладеного договору, за поставлені 244 полувагони на користь Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" повинна бути сплачена грошова сума у розмірі 192 067 840,00 грн, однак Товариством з обмеженою відповідальністю "Прем`єр Лізинг" було сплачено лише 136 444 280,00 грн, у зв'язку з чим сума заборгованості з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем`єр Лізинг" за договором поставки складає 55 623 560,00 грн..

Рішенням першої інстанції встановлено, що скаржник порушив умови договору поставки та на підставі цього зобов'язав Публічне акціонерне товариство "ДИЗЕЛЬНИЙ ЗАВОД" передати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем`єр Лізинг" 20 спірних напіввагонів та застосував до апелянта штрафні санкції.

Судом першої інстанції зазначене рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до статті 193 Господарського процесуального кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повина вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Між сторонами виникли договірні відносини на підставі договору поставки, зобов'язання за яким підлягають належному виконанню обома сторонами.

Позивач не здійснив повної оплати за 224 відвантаженні на піввагони згідно третього та четвертого етапу платежів, чим і порушив зобов'язання за договором поставки та норми чинного законодавства.

Частино 5 статті 692 Цивільного кодексу України, якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Пунктом 5.3 договору поставки також передбачене право на зупинення передання товару у випадку існування заборгованості.

Відповідно до частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до пункту 3.5. договору фінансового лізингу №656П-ЦВСВ (зеф-12.1005)ю від 28.08.2012 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" (Лізингодавець за цим договором) та Державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (Лізингоодержувач за цим Договором), у разі непоставки (непередачі в лізинг) Лізингодавцем парітії Предмету лізингу у визначений термін, він, на письмову вимогу Лізингоодержувача, повинен повернути отриманий аванс та сплатити відсотки за користування коштами з розрахунку 12% річних від отриманої суми авансу за час фактичного користування грошовими коштами Лізингоодержувача, починаючи з дня отримання авансового платежу та закінчуючи днем списання коштів з поточного рахунку Лізингодавця для повернення авансу на поточний рахунок Лізингоодержувача, а також: штрафні санкції за порушення строку поставки предмета лізингу в лізинг, передбачені цим Договором та діючим законодавством України.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків, які виражаються в 304 471,23 грн. 12% річних за користування чужими грошовими коштами, 295 911,45 грн. інфляційних втрат (лізингові платежі), 189000,00 грн. інфляційних втрат (авансові платежі), 3% річних в розмірі 33 160,86 грн. (лізингові платежі), які можуть бути пред'явлені контрагентами позивача йому до сплати відповідно до договору фінансового лізингу від 28.08.2012 року.

Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту наведеної норми випливає, що зазначені штрафні санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо скоєне господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту; якщо було допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.

Тому, для застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, господарський суд повинен встановити наявність усіх обставин, з якими законодавець пов'язує можливість стягнення зазначеного виду штрафних санкцій.

Таким чином, обов'язковою умовою застосування санкцій, передбачених частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, є наявність господарського правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки. Відсутність встановленого факту порушення договірного зобов'язання виключає можливість застосування вказаних штрафних санкцій.

З вищенаведеного вбачається, що стягнення з Публічного акціонерного товариства „Дизельний завод" 7% штрафу у розмірі 980 000,00 грн. та пені у розмірі 2 590 000 грн. є необґрунтованим та неправомірним.

Заява про відмову від апеляційної скарги виконуючого обов'язки Голови правління Публічного акціонерного товариства „Дизельний завод" (Гусак Ю.М.) не приймається, так як є необґрунтованою.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Позивача.

Згідно з частиною 5 статті 83 Господарського процесуального кодексу України стягується в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону, а саме за невиконання вимог суду, викладених в ухвалі Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2014 року (не надання суду відзиву на апеляційну скаргу).

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДИЗЕЛЬНИЙ ЗАВОД", м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2014 року у справі №904/7844/14 задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2014 року у справі №904/7844/14 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" (03150, м. Київ, вул. Горького, 33-в, оф. 1001, ідентифікаційний код 37559525) на користь Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" (50106, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, 34, ідентифікаційний код 00190957) судовий збір за розгляд апеляційної скарги у сумі 36 540 (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" (03150, м. Київ, вул. Горького, 33-в, оф. 1001, ідентифікаційний код 37559525) в доход Державного бюджету України 1700 (тисяча сімсот) гривень штрафу за невиконання вимог суду, викладених в ухвалі Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2014 року (не надання суду відзиву на апеляційну скаргу).

У відповідності статті 122 Господарського процесуального кодексу України припинити виконання наказів господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2014 року у справі №904/7844/14, які видані на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2014 року.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.02.2015 року.

Головуючий суддя В.І. Крутовських

Суддя Г.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко