Ухвала суду № 42786399, 14.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

0,2

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

14.02.2015

Справа № 910/556/15-г

Суддя Борисенко І.І., розглянувши

позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2"

до Приватного підприємства "Пождума"

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивачем не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі (п. 4 ст. 63 ГПК України).

Статтею 57 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік документів, що подаються до позовної заяви, зокрема в п. 3 ч. 1 цієї статті вказано, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з частиною 2 статті 4 вказаного Закону за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлена ставка судового збору – 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» станом на 01.01.2015р. мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1 218 гривень.

Згідно з частиною 2 статті 4 вказаного Закону за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлена ставка судового збору - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду про визнання недійсним договору №ПС-0104/12 від 04.04.2012р. позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 1 218,00 грн.

Проте, позивачем до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору.

Позивачем подано клопотання про відстрочення сплати судового збору. Розглянувши зазначене клопотання, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на таке.

У поданому клопотанні позивач просить суд відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі №910/556/15-г, у зв’язку з тим, що його майновий стан не дає можливості сплатити судовий збір.

Відповідно до ст. 8 Закону України Закону України “Про судовий збір”, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно з пунктом 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати (стаття 8 Закону) і застосуванням приписів Закону щодо пільг зі сплати судового збору (стаття 5 Закону) господарським судам слід враховувати таке.

Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

В обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору заявник посилається на те, що відповідач є суб’єктом господарської діяльності, що здійснює господарську діяльність у будівельній галузі та наявність світової фінансової кризи зумовила критичну ситуацію в будівельній галузі, приймаючи до уваги, що відповідач є суб’єктом Закону України «Про запобігання випливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва».

Разом з тим, матеріали позовної заяви не містять доказів того, що у позивача відсутні рахунки у банках; що арештовані усі рахунки позивача чи операції по усіх рахунках позивача заблоковані; що відсутні необхідні кошти для сплати судового збору в касі підприємства позивача. Також з матеріалів позовної заяви не вбачається, що у позивача скрутний майновий стан.

Жодних доказів в обґрунтування відсутності коштів для сплати судового збору суду не надано.

З огляду на вищевикладене та враховуючи рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд прийшов до висновку про необґрунтованість зазначеного клопотання, оскільки самі лише обставини, пов'язані скрутним майновим становищем відповідача не вказують на відсутність можливості сплатити 1 218,00 грн. судового збору за розгляд поданої позовної заяви.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивачем до позовної заяви не представлено доказів сплати судового збору в розмірі, передбаченому ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, враховуючи приписи п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Одночасно, суд вказує, що господарський процесуальний кодекс України, на відміну від цивільного (ст. 82 ЦПК Украйни) та адміністративного (ст. 88 КАС України) судочинства, не містить спеціальних норм щодо відстрочки, розстрочки, зменшення та звільнення судового збору, тому норми статті 8 Закону України “Про судовий збір” не можуть бути застосовані в господарському процесі.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відстрочення від сплати судового збору.

Відповідно до п. 6 ст. 63 ГПК України не подано належних доказів надсилання відповідачу позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до статті 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Таким чином, враховуючи положення статті 56 ГПК України, суд вказує, що належним та допустимим доказом відправлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), поданими в оригіналі.

Жодних доказів на підтвердження надіслання копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача позивачем не надано.

Одночасно суд повідомляє, що господарський процесуальний кодекс України не містить зобов’язуючих норм надсилати позовну заяву та додані неї документи на адресу відповідача, на відміну від цивільного процесуального кодексу. Натомість господарський процесуальний кодекс зобов’язує позивача відправити відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів в порядку статті 56 ГПК України.

Таким чином, додана ще одна копія позовної заяви для відповідача не є доказом повідомлення відповідача у справі.

Натомість, до позовної заяви від 10.02.2015р. б/н в порушення ст. 56 ГПК України позивачем не надано доказів відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів за адресою відповідача листом з описом вкладення та чеком на підтвердження факту надання послуг, поданим позивачем в оригіналі.

За таких обставин суд робить висновок про те, що позивачем не подано доказів відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів в порядку статті 56 ГПК України.

Отже, позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Керуючись п. п. 4, 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву та додані до неї матеріали повернути без розгляду.

Суддя І.І. Борисенко