Ухвала суду № 42786280, 11.02.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 1570/4105/2012

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Яковлева Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілон Вест» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілон Вест» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби (правонаступник - ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеські області) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

04.07.2012р. ТОВ «Пілон Вест» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС (правонаступник - ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеські області), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0009242301 від 20.06.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 20833,30 грн. (з яких 16666,70 грн. - за основним платежем, 4166,60 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що всі операції з поставки його контрагентом ТОВ «Юкмас» товару мали реальний характер і їх здійснення підтверджується усіма необхідними первинними документами. Також, позивач вказав, що з його боку при формуванні податкового кредиту за перевіряємий період по взаємовідносинам із зазначеним контрагентом у нього теж відсутні будь-які порушення вимог Податкового кодексу України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Пілон Вест» - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ТОВ «Пілон Вест» 12.02.2013р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права та просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2013р. та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про день, час та місце розгляду справи були своєчасно і належним чином повідомлені.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «Пілон Вест» (код ЄДРПОУ 35930350) зареєстровано 02.06.2008р. виконавчим комітетом Одеської міської ради та з 03.06.2008р. знаходиться на обліку платників податків в ДПІ у Малиновському районі м. Одеси.

В період з 24.05.2012 р. по 30.05.2012 р., на підставі наказу №578 від 23.05.2012р., ст.державним податковим ревізором-інспектором відділу спеціально особливо важливих перевірок та зустрічних звірок управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Нігрей Л.М. було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Пілон Вест» з питань взаємовідносин з ТОВ «Юкмас» за вересень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт №160/22-214/35930350/959 від 07.06.2012 року, у висновках якого зазначено про порушення підприємством позивача вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого, завищено податковий кредит по податковій декларації з ПДВ за вересень 2011 року в сумі 16666,70 грн., який не має документального підтвердження зв'язку із фінансово-господарською діяльністю, що призвело до фактичного ненадходження до Державного бюджету України податку на додану вартість у розмірі 16 666,70 грн.

Також, з акту видно, що при проведенні перевірки відповідачем було враховано податкову інформацію, отриману від ДПІ в Приморському районі м.Одеси, а саме: акт №3029/23-5/37009873 від 12.12.2011 року «Про неможливість проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «Юкмас» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період вересень-жовтень 2011 року». У зазначеному акті ДПІ в Приморському районі м. Одеси вказує про неможливість здійснення ТОВ «Юкмас» реальних господарських операцій у вересні-жовтні 2011 року внаслідок встановлених під час перевірки фактів, відсутності у підприємства необхідних умов для ведення господарської діяльності, а саме основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Таким чином, на підставі зазначених вище висновків акту перевірки №160/22-214/35930350/959 від 07.06.2012 року, уповноваженою особою ДПІ у Малиновському районі м.Одеси було прийнято податкове повідомлення-рішення №0009242301 від 20.06.2012р. про збільшення ТОВ «Пілон Вест» суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 20833,30 грн., з яких 16666,70 грн. - основний платіж та 4166,60 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з вищезазначеними діями та рішенням податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог та відповідно, з правомірності спірного рішення податкового органу.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як слідує з положень п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У відповідності до вимог п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

А згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України, в свою чергу, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як видно з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Крім того, п.п.201.1,201.4 ст.201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п.п.201.6, 201.10 ст.201 ПКУ, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, а також є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Положеннями п.44.1 ст.44 ПК України також визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм податкового законодавства, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як слідує з приписів п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємствами. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, які використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

А у відповідності до вимог ст.9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Згідно з п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до п.2 зазначеного наказу №88, ведення форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Отже, за вказаних норм, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору підлягає встановленню факт реальності поставки позивачу товару із з'ясуванням обставин щодо наявності у постачальника товару фізичних та технічних можливостей здійснювати поставку товару, порядку його передачі та отримання, умов транспортування.

Так, у спірному акті перевірки №160/22-214/35930350/959 від 07.06.2012 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси зазначено, що ТОВ «Пілон Вест» згідно декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року до складу свого податкового кредиту безпідставно віднесло суму ПДВ у розмірі 16666,70 грн. по господарських операціях з придбання у ТОВ «Юкмас» товарів.

Як встановлено з матеріалів справи, 01.09.2011 року між підприємством позивача - ТОВ «Пілон Вест» (покупець) та ТОВ «Юкмас» (постачальник) було укладено договір поставки №09/01-4, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити та відвантажити, а покупець прийняти та оплатити товар, в асортименті та кількості, вказаній у товаросупровідних документах, які є невід'ємною частиною цього договору (а.с.47).

Відповідно до п.3.2 цього договору, доставка продукції здійснюється транспортом постачальника на склад покупця. А згідно п.5 цього договору, при відвантаженні продукції наявність довіреності є обов'язковою.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування виконання умов зазначеного договору з ТОВ «Юкмас», позивачем було надано до суду 1-ї інстанції не всі документи щодо фактичної поставки йому у вересні 2011 року товару та сплати на адресу ТОВ «Юкмас» коштів за поставлений товар (блоки циліндрів у зборі): податкові накладні №3 від 01.09.2012 року на суму 50000 грн. (у т.ч. ПДВ 8333,33 грн.) та №51 від 02.09.2011 року на суму 50000 грн. (у т.ч. ПДВ 8333,33 грн.); відповідні видаткові накладні №РН-3 від 01.09.2012 року та №РН-51 від 02.09.2011 року; незавірені виписки Акціонерного банку «Південний» по рахунку позивача за 07.12.2011 року та 15.12.2011 року.

Тобто, жодних документів, які б підтвердили факт транспортування (перевезення) придбаних позивачем «блоків циліндрів у зборі», а також факт їх погрузки/розгрузки, оприходування на склад та використання у своїй власній господарській діяльності, позивачем до суду надано не було.

Однак, разом з тим, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, керуючись вимогами ст.86 КАС України, оцінивши належність, допустимість і достовірність наданих доказів, а також у сукупності їх достатність та взаємний зв'язок, критично відноситься до зазначених документів, як доказів фактичного отримання товару позивачем від ТОВ «Юкмас», з огляду на наступне.

Так, дослідивши наявні у справі видаткові накладні №РН-3 від 01.09.2012 року та №РН-51 від 02.09.2011 року, судом встановлено, що у цих документах не зазначено ПІБ та посаду особи, яка відвантажувала зазначений у ній товар від ТОВ «Юкмас», не зазначено реквізитів довіреності уповноваженої особи позивача на отримання цих товарно-матеріальних цінностей від постачальника, що, в свою чергу, виключає можливість на підставі зазначеного документу ідентифікувати осіб, які брали безпосередню участь у здійснені цих господарських операцій. Таких відомостей не було зазначено в судовому засіданні суду 1-ї інстанції і представником ТОВ «Пілон Вест».

Крім того, до суду 1-ї інстанції не було надано і будь-якої транспортної документації щодо транспортування зазначеного товару в межах здійснення цієї господарської операції, первинних документів щодо місця її проведення, пунктів навантаження та розвантаження товару. Крім того, позивачем не надано і жодного доказу на обґрунтування відображення в бухгалтерському обліку підприємства отриманих товарно-матеріальних цінностей, як то передбачено «Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (затв. Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р.) та жодних доказів використання придбаного у ТОВ «Юкмас» товару у власній фінансово-господарській діяльності.

Таким чином, зазначені вище обставини, з урахуванням інформації (т.б. акту перевірки від 12.12.2011р.) ДПІ у Приморському районі м.Одеси щодо неможливості проведення зустрічної звірки та щодо відсутності у контрагента позивача необхідних фактичних умов для реального здійснення спірної поставки товару, чого позивачем не було спростовано в судовому засіданні суду 1-ї інстанції, дають підстави суду вважати, що надані представником ТОВ «Пілон Вест» до суду документи не є належними первинними документами на підтвердження фактичності цієї господарської операції, а тому, відповідно, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, не приймає їх в якості належних і беззаперечних доказів в обґрунтування позовних вимог щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин лише тільки наявність у позивача належно оформленої податкової накладної, яка відповідно до вимог Податкового кодексу України, необхідна для віднесення певної суми до податкового кредиту, не є, на думку суду, безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість.

Отже, виходячи з викладеного, судова коелгія також погоджується і з твердженням представника податкового органу щодо непідтвердження позивачем реальності поставки йому товарів від ТОВ «Юкмас» та у зв'язку з цим, і щодо неправомірності формального перерахування позивачем сум ПДВ на адресу цього контрагента у вересні 2011 року у розмірі 16666,70 грн.

Таким чином, одночасно суд вважає правомірним та обґрунтованим і висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України внаслідок завищення ТОВ «Пілон Вест» у вересні 2011 року податкового кредиту по господарським взаємовідносинам із ТОВ «Юкмас» з ПДВ на суму 16666,70 грн., у зв'язку з включенням до нього сум ПДВ у складі вартості придбаного у цього контрагенту товару, що призвело до заниження сплати позивачем сум цього податку за відповідний період на зазначену суму.

До того ж, судова колегія звертає увагу й на те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що в даному випадку, і було належним чином зроблено відповідачем при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанції.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що відповідач, в даному випадку, належним чином довів правомірність та обґрунтованість свого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0009242301 від 20.06.2012 року, а позивачем же, в свою чергу, належних та достатніх доказів його незаконності надано не було, у зв'язку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілон Вест» - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: Ю.В. Яковлев

В.О. Скрипченко