Постанова № 42785557, 03.02.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2015 року 14 год. 10 хв. Справа № 808/7599/14 Провадження №ДО/808/802/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу та зобов'язання вчинити певні дії.

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати незаконною та скасувати вимогу від 26.05.2014 №Ф465/05-14-25-13-9 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 2486 грн. 62 коп.; заборонити Костянтинівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області проводити нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування без укладання договору на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірна вимога суперечить приписам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Так, позивач зазначає, що відповідно до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі іменується - Закон України №2464-VI) він звільнений від обов'язку сплати єдиного внеску, оскільки являється пенсіонером за віком.

Ухвалою судді від 03.12.2014 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 03.02.2015, не прибув, проте подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання також не прибув, однак подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника.

В письмових запереченнях проти позову відповідач зазначив, що вимога про сплату недоїмки від 26.05.2014 №Ф465/05-14-25-13-9 винесена контролюючим органом правомірно, оскільки позивач не досяг пенсійного віку відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі іменується - Закон України №1058-IV), а відтак зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, будучи у статусі фізичної особи - підприємця. Посилаючись на наведені вище доводи, відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог повністю.

Керуючись статтями 122, 128 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за відсутності представників сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зміст та обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.

Відповідно до вимог частини 6 статті 12 та статті 41 КАС України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, пройшла процедуру державної реєстрації, а відтак набула правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 №755-IV (далі іменується - Закон України №755-IV); перебуває на обліку у Костянтинівській об'єднаній Державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (статті 63, 64 ПК України); та зареєстрована за юридичною/податковою адресою: АДРЕСА_1 (стаття 45 ПК України, статті 1, 17, 18 Закону України №755-IV).

Контролюючим органом винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.05.2014 №Ф465/05-14-25-13-9, якою зобов'язано платника податків сплатити суму єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 2486 грн. 62 коп.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення від 26.05.2014 №Ф465/05-14-25-13-9, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.

Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, Законом України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» з наступними змінами (далі іменується - Закон України №1788-ХІІ) та Законом України №1058-ІV.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України №1058-ІV (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

Частиною 1 статті 9 Закону України №1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Позивачу призначена пенсія за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 (дата видачі: 13.01.2010; термін дії: довічно) (а.с. 7).

На виконання вимог ухвали суду від 03.12.2014 про витребування доказів, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області надані документи щодо призначення позивачу пенсії, зі змісту яких вбачається, що така пенсія призначена за віком, як матері інваліда з дитинства відповідно до абзацу 3 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України №1058-ІV (протокол №134 від 23.12.2009, розрахунок стажу (а.с. 38, 39)).

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Закону України Прикінцевих положень Закону України №1058-ІV, тимчасово, до прийняття відповідного закону жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини 4 статті 4 Закону України №2464-VI, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У зв'язку з викладеним, особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону України №1058-ІV. Таким чином, фізичні особи - підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини 4 статті 4 Закону України №2464-VI, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не сплачує єдиний внесок на добровільній основі на підставі відповідного договору.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, позовна вимога про визнання протиправною та скасування вимоги від 26.05.2014 №Ф465/05-14-25-13-9 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 2486 грн. 62 коп., підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про заборону Костянтинівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області проводити нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування без укладання договору на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, суд зазначає наступне.

За приписами частини 1 статті 25 Закону України №2464-VI, рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З наведеного вище вбачається, що формування вимог про сплату боргу (недоїмки), є дискреційною функцією контролюючого органу - сукупністю прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Судовий захист прав та інтересів особи можливий у випадку, коли має місце таке порушення. Судове рішення не може базуватись на припущеннях про те, що контролюючий в майбутньому буде формувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) відносно позивача.

Суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження іншого суб'єкта владних повноважень, а відтак позовна вимога про заборону Костянтинівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області проводити нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування без укладання договору на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, не підлягає задоволенню.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За правилами частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Костянтинівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 26 травня 2014 року №Ф465/05-14-25-13-9 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 2486 грн. 62 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму судового збору у розмірі 109 (сто дев'ять) грн. 62 (шістдесят дві) коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М. Недашківська