Постанова № 42785281, 16.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2015 р. Справа№ 910/20739/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2014р.

у справі № 910/20739/14 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Публічного акціонерного товариства ,,Укрсоцбанк"

про стягнення безпідставно списаних грошових коштів у розмірі 334 981,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся в господарський суд міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства ,,Укрсоцбанк" (далі - відповідач) про стягнення безпідставно списаних грошових коштів у розмірі 334 981,72 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2014р. у справі № 910/20739/14 в задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на умови кредитного договору, положення ЦК України та дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог у даній справі, зазначивши, що відповідач правомірно у період з березня 2010 року по вересень 2010 року здійснював списання грошових коштів у розмірі 334 981,72 грн. в рахунок погашення заборгованості за Договором кредиту № 651/4-157 від 18.03.2008 р. з рахунку № НОМЕР_2, який належить позивачу та був відкритий йому в зв'язку з автоматичним закриттям поточного р/р НОМЕР_3.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2014р. у справі № 910/20739/14 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки його прийнято з порушенням норм матеріального права. Зокрема, скаржник зазначає, що відповідно до п. 19.3 Інструкції ,,Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах" про зміну рахунків банк зобов'язаний завчасно повідомити всіх клієнтів у порядку, установленому внутрішніми положеннями банку, чого банком зроблено не було. На думку скаржника, враховуючи приписи ст. 654 ЦК України, відповідач повинен був завчасно повідомити позивача, що відбулась реорганізація й змінились реквізити та укласти письмову угоду про такі зміни, в яких обумовити договірне списання з нових рахунків.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2014р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2014р. у справі № 910/20739/14 прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 02.02.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015р. розгляд скарги у справі № 910/20739/14 відкладено на 16.02.2015р. у зв'язку з неявкою позивача на підставі ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 16.02.2015р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представники відповідача заперечили проти наведених доводів, просили оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, заслухавши думку представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2008р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку ,,Укрсоцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство ,,Укрсоцбанк" (далі - кредитор, відповідач) та ОСОБА_2 (далі - позичальник, позивач) укладено договір кредиту №651/4-157 (далі - кредитний договір, а.с. 17-20).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору кредитор взяв на себе зобов'язання надати позичальнику грошові кошти у сумі 157 000,00 доларів США, зі сплатою 13% річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними тарифами на послугу по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до договору.

Згідно з п. 2.8 кредитного договору позичальник доручає кредитору здійснювати договірне списання грошових коштів по мірі їх надходження, в розмірі існуючої заборгованості за договором, в тому числі кредитом, нарахованими процентами, комісіями, а також можливою неустойкою з поточного рахунку позичальника відкритого в МОФ АКБ ,,Укрсоцбанк" на підставі меморіальних ордерів, оформлених в строки, зазначені в підпунктах 2.8.1 - 2.8.5 даного договору.

За змістом п. 3.2.2 кредитного договору кредитор має право здійснювати договірне списання з поточних рахунків Позичальника, відкритих ним в МОФ АКБ ,,Укрсоцбанк", грошових коштів, по мірі їх надходження, для погашення існуючої заборгованості позичальника за кредитом, нарахованими процентами, комісіями, а також можливої неустойки (пені, штрафів), на підставі меморіальних ордерів, оформлених кредитором, для задоволення своїх вимог відповідно до умов цього договору та у порядку, зазначеному в п. 2.8 договору.

Крім того, між позивачем та відповідачем існують договірні відносини, які виникли з договору оренди, укладеного між сторонами 17.09.2007р.

Так, відповідно до зазначеного договору, де позивач є орендодавцем, а відповідач орендарем, орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 95,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з п. 3.1 договору оренди розмір щомісячної орендної плати складає 2 398,00 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ на 17.09.2007р. - 12 109,90 грн.

Пунктами 3.2, 3.4 договору оренди сторони погодили, що оплатне користування об'єктом оренди починається з 15.10.2007р. Внесення орендних платежів проводиться щомісячно в строк до 10 числа місяця, наступного за звітним. Розрахунки за орендними платежами здійснюються у національній валюті України за офіційним курсом долара США на дату проведення платежу на рахунок орендодавця.

Розмір орендної плати є фіксованим протягом перших 3 років дії договору, та починаючи з 4-го року орендна плата може змінюватись, але не частіше 1 разу на рік, не більше ніж на 15% від діючої орендної плати. Розмір орендної плати може змінюватись лише за погодженням сторін та оформлюватись додатками до цього договору, які є його невід'ємними частинами. У разі, якщо будь-яка із сторін відмовляється від підписання відповідного додатку до договору, договір продовжує діяти протягом визначеного в ньому строку без зміни розміру орендної плати. Примушування до зміни розміру орендної плати не допускається (п.п. 3.6, 3.7 договору оренди).

08.10.2008р. позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою, у якій просив перераховувати щомісячні платежі за договором оренди на р/р № НОМЕР_3, відкритий в МОФ АКБ ,,Укрсоцбанк".

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що після того, як йому було змінено міру запобіжного заходу Южноукраїнським міським судом Миколаївської області він дізнався, що відповідач без погодження, безпідставно списував грошові кошти, сплачені останнім за договором оренди в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Так, на думку позивача, відповідачем за період з березня 2010 року по вересень 2010 року безпідставно було списано грошові кошти в сумі 334 981,72 грн., а саме: 09.03.2010р. в сумі 205 608,59 грн.; 24.03.2010р. в сумі 32 597,50 грн.; 15.04.2010р. в сумі 16 156,58 грн.; 13.05.2010р. в сумі 16 155,36 грн.; 15.06.2010р. в сумі 16 142,12 грн.; 12.07.2010р. в сумі 16 119,69 грн.; 27.08.2010р. в сумі 16 082,59 грн.; 22.09.2010р. в сумі 16 119,29 грн.

Також позивач зазначає, що з листа Одеської обласної філії ПАТ ,,Укрсоцбанк" від 28.03.2011р. вих. №13.1.2-10/96-677 йому стало відомо, що 24.04.2009р. було проведено реорганізацію Миколаївської обласної філії ПАТ ,,Укрсоцбанк" та створено на її базі Миколаївське відділення ООФ ПАТ ,,Укрсоцбанк" м. Одеса (МФО 328016, код ЄДРПОУ 09328015), у зв'язку з чим, було закрито поточний рахунок НОМЕР_3, відкритий в МОФ АКБ ,,Укрсоцбанк", МФО 326018, код ОКПО НОМЕР_1 та відкрито новий р/р №26000651859901 Миколаївського відділення ООФ ПАТ ,,Укрсоцбанк" м. Одеса.

Як зазначає позивач, в порушення п. 19.3 Інструкції ,,Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах" відповідач не виконав свого обов'язку щодо завчасного повідомлення позивача про зміну рахунків, та не мав права в односторонньому порядку, без погодження з позивачем, як фізичною особою, здійснювати списання коштів з розрахункового рахунку в рахунок погашення заборгованості за Договором кредиту №651/4-157 від 18.03.2008р.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог, мотивуючи рішення тим, що зміна р/р НОМЕР_3 на р/р НОМЕР_2, відбулась автоматично в силу положень підзаконного акту, в зв'язку з реорганізацію Миколаївської обласної філії ПАТ ,,Укрсоцбанк" та створення на її базі Миколаївського відділення ООФ ПАТ ,,Укрсоцбанк" м. Одеса, а тому згода позивача на заміну рахунків, відповідно до положень Інструкції ,,Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах" не вимагалась, а з огляду на положення кредитного договору відповідачем правомірно було здійснено списання грошових коштів у розмірі 334 981,72 грн. в рахунок погашення заборгованості за Договором кредиту № 651/4-157 від 18.03.2008р.

Колегія суддів, з огляду на встановлені у даній справі обставини та наявні у справі докази вважає вірним висновок суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як зазначено вище, між сторони спору існують договірні відносини, що виникли з договору кредиту №651/4-157 від 18.03.2008р., укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку ,,Укрсоцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство ,,Укрсоцбанк", як кредитором та ОСОБА_2, як позичальником.

08.10.2008р. позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою, в якій просив, у зв'язку з відкриттям поточного рахунку в МОФ АКБ ,,Укрсоцбанк", перераховувати щомісячні платежі за Договором оренди на відкритий в Миколаївській обласній філії р/р НОМЕР_3.

24.04.2009р. проведено реорганізацію Миколаївської обласної філії ПАТ ,,Укрсоцбанк" та створено на її базі Миколаївське відділення ООФ ПАТ ,,Укрсоцбанк" м. Одеса, у зв'язку з чим було автоматично закрито поточний р/р НОМЕР_3 та відкрито новий р/р НОМЕР_2.

Відповідно до п. 6.1 ,,Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг.

Зазначене право банку на договірне списання коштів з поточних рахунків позичальника відкритих в МОФ АКБ ,,Укрсоцбанк" для погашення існуючої заборгованості за кредитом, обумовлено сторонами в п. 3.2.2 кредитного договору, та було реалізовано банком в період з березня 2010 року по вересень 2010 року, шляхом списання коштів в сумі 334 981,72 грн. з розрахункового рахунку позичальника № НОМЕР_2.

Пунктом 19.1 Інструкції ,,Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", зміною рахунків клієнтів вважається процедура відкриття нових рахунків і закриття раніше відкритих рахунків клієнтів не за їх ініціативою, у результаті проведення якої змінюються всі або окремі (один або кілька) банківські реквізити клієнтів - найменування банку, код банку, номер рахунку, валюта рахунку.

Зміна рахунків клієнтів здійснюється банком у разі, зокрема, проведення реорганізації в межах одного банку. Про зміну рахунків банк зобов'язаний завчасно повідомити всіх клієнтів у порядку, установленому внутрішніми положеннями банку (п.п. 19.2, 19.3 Інструкції).

З огляду на зазначені положення Інструкції, зміна р/р НОМЕР_3 на р/р НОМЕР_2, відбулась автоматично в силу положень підзаконного акту, в зв'язку з реорганізацію Миколаївської обласної філії ПАТ ,,Укрсоцбанк" та створення на її базі Миколаївського відділення ООФ ПАТ ,,Укрсоцбанк" м. Одеса, а тому згода позивача на заміну рахунків не вимагалась.

Водночас, як вірно вказав суд першої інстанції, в кредитному договорі не вказано, що кредитор має право здійснювати договірне списання з поточних рахунків відкритих виключно в МОФ АКБ ,,Укрсоцбанк" (Миколаївська обласна філія).

Оскільки судом встановлено, що відповідач правомірно у період з березня 2010 року по вересень 2010 року здійснював списання грошових коштів у розмірі 334 981,72 грн. в рахунок погашення заборгованості за Договором кредиту № 651/4-157 від 18.03.2008р. з рахунку № НОМЕР_2, який належить позивачу та був відкритий йому в зв'язку з автоматичним закриттям поточного р/р НОМЕР_3, вимоги позивача про стягнення безпідставно списаних коштів в розмірі 334 981,72 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності з огляду на те, що, у даному випадку, судом не встановлено порушення прав чи інтересів позивача, що може бути підставою для застосування позовної давності в розумінні ст. 261 ЦК України.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач зазначає про недотримання банком п. 19.3 Інструкції ,,Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах" в частині повідомлення його як клієнта банку про зміну рахунків.

Як вже було зазначено вище, п. 19.3 Інструкції ,,Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах" визначено, що про зміну рахунків банк зобов'язаний завчасно повідомити всіх клієнтів у порядку, установленому внутрішніми положеннями банку.

Водночас, несвоєчасне повідомлення позивача про зміну рахунків, у зв'язку з реорганізацією всередині банку не тягне за собою протиправності відкриття нового рахунку, та не може бути підставою для стягнення безпідставно, на думку скаржника, списаних грошових коштів.

Посилання скаржника на приписи ст. 654 ЦК України також колегією суддів відхиляються, оскільки у даному випадку не йде мова про зміну умов договору, а лише про зміну розрахункового рахунку у зв'язку з реорганізацією внутрішньої структури банку, та порядок зміни якого урегульований Інструкцією ,,Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах".

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються викладеним вище.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2014р. у справі № 910/20739/14 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає зміні або скасуванню з підстав, передбачених ст. 104 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2014р. у справі № 910/20739/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко

Повний текст складено та підписано 19.02.2015р.