Рішення № 42785256, 16.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2015Справа №910/1635/14

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської

міської державної адміністрації) «Київреклама»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «О.М.С»

про стягнення 66 087, 51 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

від позивача: Борисюк О.В. - по дов. № 196-185/КР від 12.01.2015.

від відповідача: Онищенко Б.Г. - по дов. № б/н від 22.08.2014.

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" до Товариства з обмеженою відповідальністю "О.М.С." про стягнення 66 087,51 грн., з яких: 55 632,08 грн. - основний борг, 1 506,54 грн. - пеня, 8 344,81 грн. - штраф, 347,66 грн. - 3% річних та 256,42 грн. збитків від зміни індексу інфляції за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № 1111/13 від 07.08.2013 на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2014 у справі №910/1635/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "О.М.С." на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" 55 632 грн. 08 коп. - основного боргу, 1 506 грн. 54 коп. - пені, 8 344 грн. 81 коп. - штрафу, 347 грн. 66 коп. - 3% річних, 256 грн. 42 коп. - збитків від зміни індексу інфляції.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 рішення господарського суду міста Києва залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду міста Києва від 06.08.2014 рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 у справі № 910/1635/14 скасовано з передачею справи на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Автоматичною системою документообігу Господарського суду міста Києва справу № 910/1635/14 передано на новий розгляд судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.08.2014 відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суддею Трофименко Т.Ю. прийнято справу № 910/1635/14 до свого провадження та призначено її розгляд в судовому засіданні на 15.09.2014 за участю представників сторін.

15.09.2014 через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надішли додаткові пояснення по справі на вимогу ухвали суду.

15.09.2014 через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі 910/1635/14 до набранням законної сили рішення по справі 910/11522/14, що розглядається господарським судом міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "О.М.С." до Комунального підприємства виконавчого орган) Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВРЕКЛАМА" про визнання Договору на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва № 1111/13 віл 07.08.2013 недійсним.

На підставі наведеного, ухвалою господарського суду міста Києва від 15.09.2014 зупинено провадження у справі № 910/1635/14 до набранням законної сили рішення господарського суду міста Києва по справі № 910/11522/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "О.М.С." до Комунального підприємства виконавчого орган) Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВРЕКЛАМА" про визнання договору на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів). що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва № 1111/13 віл 07.08.2013 недійсним.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2014 у справі № 910/11522/14 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "О.М.С." до Комунального підприємства виконавчого орган) Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВРЕКЛАМА" про визнання договору на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва № 1111/13 віл 07.08.2013 недійсним відмовлено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2014 у справі №910/11522/14 залишено без змін, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду міста Києва від 25.12.2014 поновлено провадження у справі № 910/1635/14 та призначено до розгляду на 21.01.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.01.2015 у зв'язку з відсутністю у судовому засіданні представника відповідача, розгляд справи відкладався до 16.02.2015.

В судовому засіданні 16.02.2015 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.02.2015 проти задоволення позову заперечував.

В судовому засіданні 16.02.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд:

В С Т А Н О В И В:

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

07.08.2013 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "О.М.С." (розповсюджувач) було укладено договір № 1111/13 на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва.

Відповідно до умов зазначеного договору на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданому підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, за умов повного дотримання розповсюджувачем цього договору та Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253, з наступними змінами та доповненнями, а розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за Право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами (п.1.1 договору).

За умовами п. 3.1. договору адресні програми на пріоритет - це перелік місць для розміщення рекламних засобів, на які розповсюджувачем встановлено пріоритет. Адресна програма на пріоритет має відображати перелік місць для розміщення рекламних засобів, на які встановлено пріоритет, дату та строк дії пріоритету, відомості про плату за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів за місяць.

З адресної програми № 1 від 07.08.2013 до договору вбачається, що розповсюджувачу зовнішньої реклами надано право на тимчасове користування місцем за наступною адресою: Святошинський район, просп. Перемоги, 136 (конструкція на даху будинку (будівлі), споруди, розміри 2.750х2.750 загальною площею 7.5625 кв. м., кількість площин 1 № 33645-13. Плата за місяць 1 361,25 грн. без ПДВ. Строк дії з 08.07.2013 до 07.10.2013.

З адресної програми № 2 від 07.08.2013 до договору вбачається, що розповсюджувачу зовнішньої реклами надано право на тимчасове користування місцем за адресами: 1. Святошинський район, просп. Перемоги, 136 (конструкція на даху будинку (будівлі), споруди, розміри 16.350х2.200, загальною площею 35.9700 кв. м., кількість площин 1 № 33727-13; 2. Святошинський район, просп. Перемоги, 136 (конструкція на даху будинку (будівлі), споруди, розміри 16.350х2.200, загальною площею 35.9700 кв. м., кількість площин 1 № 33728-13. Плата за місяць склала 6 474,60 грн. без ПДВ. Строк дії з 23.07.2013 до 22.10.2013.

З адресної програми № 3 від 05.11.2013 до договору вбачається, що розповсюджувачу зовнішньої реклами надано право на тимчасове користування місцями за вказаними вище адресами за тією ж ціною проте з іншим строком дії, зокрема, до 07.01.2014 та до 22.01.2014.

З адресної програми № 4 від 05.11.2013 до договору вбачається, що розповсюджувачу зовнішньої реклами надано право на тимчасове користування місцями за вказаними вище адресами за тією ж ціною проте з іншим строком дії, а саме: до 15.10.2018 та до 15.10.2018.

Відповідно до п. 4.1.1. договору підприємство має право на підставі відповідних рішень дозвільного органу та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) визначати розмір плати за право тимчасового користування, змінювати розмір плати за право тимчасового користування, у разі змін в технологічній (конструктивній) рекламних засобів, площі рекламного засобу, зонального коефіцієнту та базового тарифу.

Відповідно до п. 4.2.1. та 5.2.3. договору підприємство зобов'язане формувати рахунки на оплату за право тимчасового користування, інших платежів та компенсації витрат підприємства на організацію та проведення демонтажу рекламного засобу, а розповсюджувач в свою чергу зобов'язаний не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

Отже, за умовами договору обов'язок по отриманню щомісяця рахунків на оплату права за тимчасове користування місцем для розміщення рекламних засобів покладено на відповідача.

Позивачем на виконання умов договору сформовано наступні рахунки: № 77408 від 12.08.2013 на суму 5 012,59 грн., № 77409 від 12.08.2013 на суму 724,54 грн., № 77964 від 05.09.2013 на суму 408,37 грн., № 77970 від 05.09.2013 на суму 3 884,76 грн., № 79194 від 02.10.2013 на суму 92,21 грн., № 79263 від 03.10.2013 на суму 2756,93 грн., № 81415 від 31.10.2013 на суму 877,20 грн., № 81414 від 11.11.2013 на суму 421,55 грн., № 81416 від 11.11.2013 на суму 26 035,79 грн., № 83583 від 12.12.2013 на суму 17 172,54 грн., на загальну суму 55 632,08 грн. (з урахуванням розрахунку корегування № 81415 від 31.10.2013 до рахунку-фактури № 79263 від 03.10.2013).

Спір виник в зв'язку з тим, відповідачем в порушення умов договору № 1111/13 від 07.08.2013 не було сплачено кошти за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, в зв'язку з чим у виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 55 632,08 грн., що зумовило нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір № 1111/13 від 07 серпня 2013 року на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, за своєю правовою природою є договором оренди, містить всі обов'язкові умови, передбачені для договорів оренди, тому застосовуються положення, встановлені для таких видів договорів оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 7 зазначеної статті Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За умовами ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 5.2.4 договору розповсюджувач зобов'язався у повному обсязі сплачувати штрафи, пеню, скоригований розмір несплаченої суми плати за право тимчасового користування з урахуванням індексу інфляції, у разі прострочення розповсюджувачем строків (термінів) сплати та порушення розповсюджувачем інших умов цього договору.

Втім, відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання щодо сплати за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 55 632, 08 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Під час розгляду справи, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи про те, що будинок, на якому розміщені рекламні конструкції по просп. Перемоги, 136 у Святошинському районі не належить до комунальної власності, а є приватною власністю окремих фізичних та юридичних осіб, у тому числі відповідача.

Однак, означене твердження відповідача, а саме: неналежність об'єкта до комунальної власності міста Києва спростовується долученими позивачем до справи листами Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), зокрема, № 042/10/9-8724 від 11.08.2011, № 042/10/9-11227 від 31.08.2012, № 062/8/10-3407 від 02.04.2013.

Також під час розгляду даної справи, відповідач заперечував дійсність укладеного сторонами правочину, у зв'язку з чим останнім було подано позов до господарського суду міста Києва про визнання недійсним договору на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва № 1111/13 віл 07.08.2013 року.

За результатами розгляду справи прийнято рішення від 02.09.2014 у справі №910/11522/14 про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "О.М.С.". Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 зазначене рішення залишено без змін та встановлено наступні обставини:

Нежитлові приміщення в будинку, розташованому за адресою: м. Київ, Святошинський район, проспект Перемоги 136, дійсно належать Товариству з обмеженою відповідальністю «О.М.С.» та іншим фізичним та юридичним особам, проте сам житловий будинок знаходиться у комунальній власності і обслуговування його здійснюють відповідні комунальні служби та підприємства, в тому числі і місця розміщення об'єкту реклами. Таким чином, перебування нежитлових приміщень у приватній власності коли весь будинок, в якому воно перебуває знаходиться у комунальній власності, не може бути підставою для несплати за користування місцем для розміщення об'єкта зовнішньої реклами (дані висновки мають преюдиціальне значення в розумінні ст. 35 ГПК України при розгляді даної справи).

Таким чином, при розгляді даної справи взято до уваги вищезазначені висновки судів, з'ясовано та досліджено факт перебування у комунальній власності територіальної громади міста Києва місць на розміщення рекламних матеріалів, в яких позивач надавав дозвіл відповідачеві.

Отже, позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 55 632,08 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що втрати, пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, суд вважає, що зазначені позовні вимоги є правомірними.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат у розмірі 256,42грн. та 3 % річних у розмірі 347,66 грн., суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, оскільки факт прострочення сплати платежів підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Позивачем заявлені також вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1506, 54 грн. та 8344, 81 грн. - штрафу.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 7.2. договору за несвоєчасне або не повне внесення плати підприємство має право застосувати до розповсюджувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Підприємство має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, що складає більше одного місяця - штраф у розмірі 15% простроченої суми (п.7.3 договору).

З огляду на вищезазначене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем правомірно нараховано пеню у розмірі 1506, 54 грн. та 8344, 81 грн. штрафу за прострочку сплати за право тимчасового користування місцями для розміщення реклами (оскільки прострочення оплати відбулося більше одного місяця), у зв'язку з чим позовні вимоги в зазначеній частині підлягають задоволенню.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Уклавши договір, незалежно від його правової природи, сторони зв'язані умовами його виконання, а право сторони на отримання виконання згідно договору підлягає захисту судом відповідної юрисдикції.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд. -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "О.М.С." (01135, м.Київ, просп. Перемоги, 18, код ЄДРПОУ 32386037) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, м. Київ, вул. Боричів узвіз, 8, код ЄДРПОУ 26199714) 55 632 (п'ятдесят п'ять тисяч шістсот тридцять дві) грн. 08 коп. - основного боргу, 1 506 (одна тисяча п'ятсот шість) грн. 54 коп. - пені, 8 344 (вісім тисяч триста сорок чотири) грн. 81 коп. - штрафу, 347 (триста сорок сім) грн. 66 коп. - 3% річних, 256 (двісті п'ятдесят шість) грн. 42 коп. - збитків від зміни індексу інфляції, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 18.02.2015.

Суддя Трофименко Т.Ю.