Постанова № 42785197, 16.02.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"16" лютого 2015 р. Справа № 906/106/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Савченко Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Комунального підприємства теплозабезпечення

на ухвалу господарського суду Житомирської області від 12.01.2015 р.

у справі № 906/106/14 (суддя Машевська О.П.)

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" № 14/2-247в від 05.12.2014 р. на дії органу Державної виконавчої служби

стягувач: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

боржник: Комунальне підприємство теплозабезпечення

про стягнення 5456999,76 грн.

за участю представників сторін:

від стягувача: не з'явився;

від боржника: Грищенко О.М.;

від органу ДВС: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.01.2015 р. у справі № 906/106/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача Комунального підприємства теплозабезпечення частково задоволено скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області. Визнано незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Житомирській області щодо винесення постанови від 21.11.2014 р. про зупинення виконавчого провадження ВП №56390592 з виконання наказу господарського суду Житомирської області від 15.05.2014р. у справі №906/106/14. Визнано недійсною постанову від 21.11.2014 р. про зупинення виконавчого провадження ВП № 56390592 з виконання наказу господарського суду Житомирської області від 15.05.2014 р. у справі № 906/106/14. Відмовлено у задоволенні скарги в частині зобов'язання Відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції поновити виконавче провадження ВП № 56390592 з виконання наказу господарського суду Житомирської області від 15.05.2014р. у справі № 906/106/14.

При винесенні вищевказаної ухвали, судом першої інстанції було враховано відповідні положення Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р., а також роз'яснення, наведені у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

В обґрунтування своїх висновків, суд першої інстанції вказав на те, що на дату прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови про зупинення виконавчого провадження №45390592- 21.11.14 року пункт 3.4 статті 3 Закону № 2711-IV викладено в наступній редакції: процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 1 січня 2016 року (зміни діють з 01.08.2014р. на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення розрахунків у паливно-енергетичному комплексі" від 3 липня 2014 року №1571-VII). За рішенням суду у цій справі стягнуто заборгованість, яка виникла після 1 січня 2013 року, у зв'язку з чим, виданий на його примусове виконання наказ підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» на загальних підставах. З огляду на вказане, суд дійшов висновку про безпідставне зупинення виконавчого провадження № 45390592.

Стосовно вимог стягувача в частині зобов'язати орган ДВС поновити виконавче провадження, то місцевий господарський суд, з урахуванням положень п. 1.5. Інструкції, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», п. 9.13 Постанови №9 від 17.10.2012р., зазначив, що судом не встановлено обставин безпідставного ухилення державного виконавця Луцюк А.В. від здійснення виконавчої дії з поновлення виконавчого провадження №45469019 у період з 21.11.2014р. по 12.01.2015р. включно, з огляду на що не вбачає підстав для задоволення вимог стягувача в цій частині.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою суду першої інстанції, Комунальне підприємство теплозабезпечення звернулося з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу господарського суду Житомирської області від 12.01.2015 р. у справі № 906/106/14 скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні скарги стягувача в повному обсязі.

Скаржник вважає, що ухвала господарського суду є незаконною та такою, що винесена за неповного з'ясування обставин справи, та з порушенням норм матеріального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує, зокрема, наступне:

- згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених, зокрема, п. 15 ч. 1 ст. 37 цього Закону, - до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»;

- внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» є обов'язковою підставою зупинення виконавчого провадження;

- згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012р. № 18-рп/2012 у справі №1-26/2012 роз'яснено, що внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу»;

- згідно з абз. 6 п. 3.7 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2013 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження";

- відповідно до п.п. 3.4 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", процедура погашення заборгованості підприємствами паливно - енергетичного комплексу діє до 1 січня 2016 року;

- в ухвалі суду зазначено, що за рішенням суду у цій справі стягнуто заборгованість, яка виникла після 1 січня 2013 року, що не відповідає встановленим обставинам справи, оскільки з підприємства відповідача постановлено стягнути суми: основного боргу 4 550 000 грн. за газ спожитий в грудні 2012 року, оплата якого передбачалась коштами в тому числі і шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу (п. 6.1. Договору);164 551, 90 грн. пені, нарахованої за період з 28.01.2013р. по 14.07.2013р.; 186286,64 грн. 7% штрафу; 148855,03 грн. 3% річних, нарахованих за період прострочення основної суми боргу за жовтень, листопад, грудень 2012р. (з 15.11.2012р. по 16.01.2014р.); 21308,03 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення основної суми боргу за листопад 2012 р., за грудень 2012 р.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, скаржник вважає, що судом першої інстанції було частково задоволено скаргу на дії органу ДВС за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим ухвалу суду першої інстанції слід скасувати.

Орган ДВС у письмових поясненнях № 3.4./17 від 14.02.2015р. підтримує апеляційну скаргу боржника. Звертає увагу на те, що 20.11.2014 року КП «Теплозабезпечення» м.Коростень надано копію наказу Міністерства енергетики та вугільної політики України № 648 від 05.09.2013 року, згідно з яким КП «Теплозабезпечення» м. Коростень внесено до переліку підприємств ПЕК, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, у зв'язку з цим, державним виконавцем 21.11.2014 року, керуючись пунктом 15 частини першої статгі 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про зупинення виконавчого провадження, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження до відома. Отже, до обов'язків державного виконавця не входить перевіряти суть боргу, а лише сам факт віднесення боржника до реєстру підприємств ПЕК є підставою для обов'язкового зупиненнявиконавчого провадженні по п. 15 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Окрім того, просить здійснювати розгляд апеляційної скарги без участі представника органу ДВС.

Від позивача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне:

- з положень п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», Рішення Конституційного Суду України 13.12.2012р. №18-рп/2012 у справі №1-26/2012 вбачається, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню в порядку п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» щодо заборгованості підприємств ПЕК, яка по-перше - визначена законом України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», а по-друге - є заборгованістю за енергоносії;

- п. 1.4. ст. 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» встановлено, що в розумінні цього Закону заборгованість - це підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена;

- з положень п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», Рішення Конституційного Суду України 13.12.2012р.18-рп/2012 у справі №1-26/2012 вбачається, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню в порядку п.1 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» щодо заборгованості, яка одночасно відповідає таким критеріям: є заборгованістю підприємств ПЕК, внесених до Реєстру; визначена законом України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу»; є заборгованістю за енергоносії (у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій); підтверджена учасниками розрахунків станом на 01.01.2013р.;

- загальна сума заборгованості, стягнутої за рішенням суду у справі № 906/106/14, не була підтверджена учасниками розрахунків - стягувачем та боржником станом на 01.01.2013, що є свідченням того, що ця заборгованість не підпадає під визначення заборгованості в розумінні Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно- енергетичного комплексу»;

- заборгованість, яку складають сума основного боргу, пеня, 3% річних, 7% штрафу, інфляційні нарахування за вказаним рішенням суду, утворилася внаслідок неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №14/2541/11 від 30.09.2011р., а саме: у зв'язку з неповною та невчасною оплатою за поставлений стягувачем за цим договором природний газ;

- з умов вказаного договору вбачається, що сума основного боргу КП «Бердичівтеплоенерго» за постачання Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» природного газу у грудні 2012 року в сумі 4 550 000,00 грн. виникла 15 січня 2013 року - в день, наступний за останнім днем для здійснення остаточних розрахунків за договором.

З огляду на вказане вище, стягувач не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

16 лютого 2015 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника (боржника) підтримала доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали було порушено норми матеріального права. Вважає, що постанова про зупинення виконавчого провадження відповідає вимогам чинного законодавства. Вказує на те, що відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Представник звертає увагу колегії суддів на те, що заборгованість - це не лише сума основного боргу, а також і сума штрафних санкцій, зокрема 3% річних та інфляційні втрати.

З огляду на вказане, вважає, що ухвалу господарського суду Житомирської області від 12.01.2015р. у справі № 906/106/14 слід скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні скарги стягувача в повному обсязі.

Представник позивача (стягувача) - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та органу ДВС в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи приписи ст.ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що учасники судового процесу були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені останнім (а.с. 91-93), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача та органу ДВС.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржувану ухвалу скасувати в частині задоволення вимог стягувача щодо визнання незаконними дій органу ДВС при винесенні постанови про зупинення виконавчого провадження та визнання недійсною вказаної постанови державного виконавця, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, рішення господарського суду від 06.03.2014 р. у справі №906/106/14 задоволено частково позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства теплозабезпечення, стягнуто на користь першого 4 550 000, 00 грн. основного боргу, 164 551, 90 грн. пені, 186 286, 64 грн. штрафу, 18 096, 87 грн. інфляційних нарахувань, 148 855, 03 грн. 3% річних, 72 566,14 грн. судового збору (арк. матеріалів оскарження ухвали 2-7).

На виконання постанови РАГС від 15.04.2014 р., залишеної без змін постановою ВГСУ від 18.06.2014 р. у справі № 906/106/14, господарським судом видано наказ від 15.05.2014 р. (арк. матеріалів оскарження ухвали 8-14).

13.11.2014р. постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Житомирській області відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Житомирської області №906/106/14 від 15.05.2014р. (арк. матеріалів оскарження ухвали 32).

21.11.2014р. постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Житомирській області зупинено виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Житомирської області №906/106/14 від 15.05.2014р. (арк. матеріалів оскарження ухвали 18, 33).

До матеріалів справи долучено копію наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 648 від 05.09.2013р. «Про внесення Комунального підприємства теплозабезпечення до Переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості» (арк. матеріалів оскарження ухвали 44).

Також, в матеріалах оскарження ухвали міститься копія виписки з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" станом на 27.11.2014р. (дійсна до 27.12.2014р.) (арк. матеріалів оскарження ухвали 45).

08.12.2014 року до господарського суду Житомирської області надійшла скарга ПАТ "НАК "Нафтогаз України" №14/2-247в від 05.12.2014 р. на дії органу ДВС (арк. матеріалів оскарження ухвали 15-17).

Як вбачається зі змісту скарги, стягувач просить суд: визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Житомирській області щодо винесення постанови від 21.11.2014 р. про зупинення виконавчого провадження ВП №45390592 з виконання наказу господарського суду Житомирської області від 15.05.14 р. у справі № 906/106/14; визнати незаконною Постанову від 21.11.2014 р. про зупинення виконавчого провадження ВП №45390592 з виконання наказу господарського суду Житомирської області від 15.05.2014 р. у справі №906/106/14; зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції поновити виконавче провадження ВП №45390592 з виконання наказу господарського суду Житомирської області від 15.05.14 р. у справі №906/106/14, про що винести постанову.

Мотивуючи доводи, наведені у скарзі на дії органу ДВС, стягувач вказує на те, що винесення постанови про зупинення виконавчого провадження є незаконним з огляду на положення п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" та рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012р. за №18-рп/2012 у справі №1-26/2012, з яких вбачається, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню щодо заборгованості, яка одночасно відповідає таким критеріям: є заборгованістю підприємств паливно-енергетичного комплексу, внесених до Реєстру; визначена Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"; є заборгованістю за енергоносії (у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій); підтверджена учасниками розрахунків станом на 01.01.2013р.

Також стягувач зважає на те, що сума основного боргу за договором №14/2541/11 від 30.09.2011р. купівлі-продажу природного газу в розмірі 4 550 000 грн. виникла 14 січня 2013року, тобто після розрахункової дати - 01.01.2013р.; нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат здійснювалось за період, починаючи з 15.01.2013р., тобто після розрахункової дати - 01.01.2013р.; кошти, стягнуті з боржника в якості інфляційних втрат та 3% річних не визначені Законом як заборгованість за енергоносії та чинним законодавством в цілому як фінансові санкції; до заборгованості за енергоносії також не віднесені судовий збір, який підлягає стягненню з боржника; заборгованість, стягнута за рішенням суду у справі №906/106/14 не була підтверджена учасниками розрахунків станом на 01.01.2013р., тому заборгованість за наказом суду не підпадає під визначення заборгованості в розумінні Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", відтак, у державного виконавця були відсутні підстави для зупинення виконавчого провадження №45390592.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.01.2015 р. у справі № 906/106/14 наведену вище скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області задоволено частково.

Переглядаючи вищевказану ухвалу суду першої інстанції на предмет відповідності вимогам діючого законодавства, суд апеляційної інстанції враховує наступні обставини справи та положення чинного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби.

Згідно з ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Стаття 115 Господарського процесуального кодексу України визначає, що рішення господарського суду, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення судового збору надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, в тому числі наказів господарських судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 1 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Житомирській області від 21.11.2014 р. про зупинення виконавчого провадження ВП №56390592 з виконання наказу господарського суду Житомирської області від 15.05.2014р. у справі №906/106/14 вмотивована тим, що згідно листа боржника № 1838 від 18.11.2014р. наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 648 від 05.09.2013р. Комунальне підприємство теплозабезпечення м. Коростень, код ЄДРПОУ 31871157 внесено до Переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості.

Згідно з п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.2003 р. у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів).

У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

В силу дії ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 ст. 11 вказаного Закону визначено, що державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

У частині першій статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" визначено перелік підстав, за яких виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню.

Так, згідно з п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених: пунктом 15 статті 37 цього Закону, - до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/77/2013 від 21.01.2013р. «Про Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 зі справи № 1-26/2012 (справи про стягнення заборгованості з підприємств паливно-енергетичного комплексу) роз'яснено, що Конституційним Судом України вирішено (пункт 1 резолютивної частини Рішення), що в аспекті конституційного звернення положення пункту 15 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, з наступними змінами, у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті 41, частини п'ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23 червня 2005 року № 2711-IV, з наступними змінами, треба розуміти так, що: обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"; внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Згідно з п. 3.4. ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (Закон № 2711-IV) (у редакції станом на 21.11.2014р.) процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 1 січня 2016 року (зміни діють з 01.08.2014р. на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення розрахунків у паливно-енергетичному комплексі" від 3 липня 2014 року № 1571-VII).

У п.п. 6 п. 3.7. ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" визначено, що на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2013 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка виникла до 1 січня 2011 року, і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України.

У розумінні наведеного вище Закону № 2711-IV (п.п. 1 п. 1.4. ч. 1 ст. 1 Закону) заборгованість - підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена.

За умовами п. 1.8. ч. 1 ст. 1 Закону № 2711-IV, розрахункова дата - дата фіксації учасниками розрахунків сум кредиторської та дебіторської заборгованостей, що належать до погашення з використанням передбачених цим Законом механізмів. Розрахунковою датою встановлюється 1 січня 2013 року, а для казенних підприємств, у тому числі тих, які були казенними станом на 1 січня 2011 року, за зобов'язаннями з оплати електричної енергії - 1 липня 2011 року.

Як встановлено судом апеляційної інстанції при винесенні постанови від 15.04.2014р. у справі № 906/106/14, що набрала законної сили та є чинною, пунктом 6.1 договору від 30.09.2011р. №14/2541/11 на купівлю-продаж природного газу сторони встановили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Судом також встановлено, що відповідач свої зобов'язання по оплаті коштів за спожитий газ згідно договору від 30.09.2011р. на купівлю-продаж природного газу №14/2541/11 у жовтні - листопаді 2012р. виконав у повному обсязі, а за спожитий газ у грудні 2012р. - частково, у зв'язку з чим за останнім виникла заборгованість в сумі 4550000 грн.

Отже, у грудні 2012 року позивач поставив відповідачеві природний газ, за який останній в повному обсязі не розрахувався в обумовлений Договором спосіб - шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у грудні 2012 року.

При цьому, колегія суддів зважає на те, що визначення умовами договору положення про здійснення остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу, не спростовує та не є вставноленням іншої дати заборгованості як протягом місяця поставки газу, а лише надає боржниу право розрахуватися до зазначеної дати.

Крім того, аналіз наведених вище нормативно-правових приписів свідчить про те, що Закон України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" не ставить запровадження зупинення виконавчого провадження у залежність від характеру заборгованості, строку та підстав її виникнення, оскільки положення Закон України "Про виконавче провадження" (п. 15 ч. 1 ст. 37) не пов'язують факт включення підприємств ПЕК у Реєстр підприємств ПЕК, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, з моментом та підставами виникнення боргу цього підприємства, стягнення якого відбувається у період, протягом якого підприємство перебуває у даному Реєстрі.

Внесення підприємства ПЕК до Реєстру підприємств ПЕК, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" є самостійною безумовною підставою зупинення виконавчого провадження. А тому доводи стягувача про те, що частина заборгованості, яка виникла у період з 1 січня 2013 року, суперечить положенням п.3.7 ст.3 зазначеного закону і є підставою для оскарження дій ДВС про зупинення виконавчого провадження, до уваги колегією суддів суду апеляційної інстанції не приймається, оскільки спростовується п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 12.4.4 ст. 12 Перехідних положень Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 15.01.2015р. у справі № 911/3281/13 господарського суду Київської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" про стягнення суми на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області.

Таким чином, встановлені факти у даній справі, з урахуванням визначеного п. 6.1 Договору періоду, протягом якого здійснюється 100%-ий розрахунок за поставлений газ, свідчать про те, що заборгованість у відповідача виникла у грудні 2012 року. Відтак, виконавче провадження у даній справі здійснюється з урахуванням нормативно-правових положень Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

У пункті 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів" № 9 від 17.10.2012р. роз'яснено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

За наведених вище обставин, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо задоволення скарги стягувача в частині визнання незаконними дій відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Житомирській області щодо винесення постанови від 21.11.2014р. про зупинення виконавчого провадження ВП №45390592 з виконання наказу господарського суду Житомирської області від 15.05.14 р. у справі №906/106/14, та, як наслідок, визнання недійсною вказаної постанови державного виконавця від 21.11.2014 р., таким що не відповідає встановленим вище обставинам у даній справі та суперечить вимогам закону.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що в цій частині ухвалу суду першої інстанції слід скасувати та відмовити у задоволенні скарги стягувача в частині наведених вимог.

З'ясовуючи питання про наявність правових підстав для задоволення вимог скарги стягувача в частині зобов'язання відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції поновити виконавче провадження №45390592 з виконання наказу господарського суду Житомирської області від 15.05.14 р. у справі №906/106/14, колегія суддів виходить з наступного.

За правилами, визначеними ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану. Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк.

Як було встановлено вище, вимоги стягувача, наведені у скарзі на дії органу ДВС, в частині визнання незаконними дій державного виконавця щодо винесення постанови про зупинення виконавчого провадження та в частині визнання недійсною постанови про зупинення виконавчого провадження, не підлягають до задоволення, у зв'язку з чим у задоволенні скарги в цій частині має бути відмовлено. Відтак, відсутність підстав для задоволення скарги на дії органу ДВС у наведеній частині зумовлює відсутність підстав для вжиття державним виконавцем заходів щодо поновлення виконавчого провадження.

Отже, з огляду на встановлений у судовому порядку факт правомірності дій органу ДВС в частині зупинення виконавчого провадження, факт наявності правових підстав для поновлення виконавчого провадження у порядку Закону не є доведеним.

З урахуванням наведеного, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги стягувача в частині зобов'язання відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції поновити виконавче провадження №45390592 з виконання наказу господарського суду Житомирської області від 15.05.14 р. у справі №906/106/14, обґрунтованим та таким, що узгоджується із вимогами діючого Закону, з огляду на що ухвалу суду першої інстанції в цій частині слід залишити без змін.

Таким чином судова колегія вважає, що доводи апелянта є цілком обгрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та заявлені з дотриманням вимог закону, в зв'язку з чим ухвалу господарського суду Житомирської області від 12.01.2015 р. у справі № 906/106/14 слід скасувати частково, а в задоволення скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області - відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-106 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплозабезпечення задоволити частково.

2. Ухвалу господарського суду Житомирської області від 12.01.2015 р. у справі № 906/106/14 скасувати в частині задоволення скарги про визнання незаконними дій відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Житомирській області щодо винесення постанови від 21.11.2014 р. про зупинення виконавчого провадження ВП №56390592 з виконання наказу господарського суду Житомирської області від 15.05.2014р. у справі №906/106/14 та в частині визнання недійсною постанови від 21.11.2014 р. про зупинення виконавчого провадження ВП № 56390592.

У задоволенні скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" №14/2-247в від 05.12.14 р. на дії Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Житомирській області в частині визнання незаконними дій відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Житомирській області щодо винесення постанови від 21.11.2014 р. про зупинення виконавчого провадження ВП №56390592 з виконання наказу господарського суду Житомирської області від 15.05.2014р. у справі №906/106/14 та в частині визнання недійсною постанови від 21.11.2014 р. про зупинення виконавчого провадження ВП № 56390592 відмовити.

В решті ухвалу господарського суду Житомирської області від 12.01.2015 р. у справі № 906/106/14 залишити без змін.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) на користь Комунального підприємства теплозабезпечення м. Коростень (11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Кірова, 8-а, ідентифікаційний код 31871157) 609 грн. - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Житомирської області видати наказ на виконання даної постанови.

5. Матеріали оскарження ухвали у справі № 906/106/14 надіслати господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Савченко Г.І.