Ухвала суду № 42784576, 11.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2015 р. м. Київ К/800/53590/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.,за участю представників позивача:Ручія В.В.,відповідача:Біленка Н.О.,прокуратури:Бараненка І.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «АТОЛ»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014

у справі № 2а-1670/10417/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «АТОЛ»

до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

третя особа на

стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімічні технології»

за участю Прокуратури Полтавської області

про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2014 задоволений адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «АТОЛ» (надалі - позивач або ТОВ «НВП «АТОЛ») до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач або Полтавської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області), за участю прокуратури Полтавської області, третя особа, як не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімічні технології» (надалі-третя особа або ТОВ «Хімічні технології») про скасування податкового повідомлення-рішення: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Полтавської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 02.12.2011 № 0000822301.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати понесені у зв'язку із придбанням ТОВ «НВП «АТОЛ» простих векселів у ТОВ «Хімічні технології», оскільки такі витрати належним чином підтверджені документально, складеними в результаті реальних операцій купівлі-продажу векселів первинними документами.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 скасовано рішення суду першої інстанції та постановлено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оплата за договорами купівлі-продажу векселів була здійснена позивачем в той час, коли він вже не був власником векселів, що свідчить про безтоварність таких господарських операцій. Крім того, відсутність кримінальної справи, або вироку суду, який набрав законної сили, не може бути безспірним доказом правомірності господарської діяльності.

Вважаючи рішення суду апеляційної інстанцій таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, ТОВ «НВП «АТОЛ» звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2014.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу ТОВ «НВП «АТОЛ», в яких наводить доводи законності та обґрунтованості рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконання постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Зеря К.Ф. від 11.08.2011 про призначення позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства, на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ НВП «Атол» з питань правових взаємовідносин з ВАТ «Стаханівський вагонобудівний завод» по укладених договорах поруки та ТОВ «Хімічні технології» за період з 01.10.2007 по 01.07.2011, за результатом якої складено акт № 731/23/30296771 від 09.09.2011 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», наслідком чого стало заниження платником податку на прибуток за ІІІ квартал 2010 року загалом на суму 21 203 890,00 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000602301 від 23.09.2011, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток в розмірі 26 504 862,50 грн., в тому числі: 21 203 890 грн. - основний платіж, 5 300 972,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з даним рішенням, позивач 29.09.2011 за вих. № 89/2 подав на нього скаргу до ДПА у Полтавській області, в ході розгляду якої ДПА у Полтавській області листом від 21.11.2011 вих. № 3404/10/25-016 зобов'язала Полтавську ОДПІ у строк до 25.11.2011 призначити та провести перевірку з питань, що стали предметом оскарження.

Так, у період з 23.11.2011 по 24.11.2011 відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ НВП «Атол» з питань правових взаємовідносин з ТОВ «Хімічні технології» за період з 01.10.2007 року по 01.07.2011 року, за результатами якої складено акт № 1078/23/30296771 від 25.11.2011.

Даною перевіркою виявлено порушення позивачем вимог: підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5, підпункту 7.6.1., підпункту 7.6.2., підпункту 7.6.3. пункту 7.6. статті 7, підпункту 11.3.1. пункту 11.3. статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження платником податку на прибуток в сумі 27 989 122,25грн. (у т.ч., за ІІІ квартал 2010 року - на суму 21 570 546,50 грн., за IV квартал 2010 року - 6 418 575,75 грн.) та встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2010 рік в сумі 30 830 346,00 грн.

На підставі акта перевірки № 1078/23/30296771 від 25.11.2011, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000822301 від 02.12.2011, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток в розмірі 8 481 540,35 грн., у тому числі: 6 785 232,25 грн. - основний платіж, 1 696 308,10 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000822301 від 02.12.2011 стало те, що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат витрати понесені у зв'язку із придбанням простих векселів у ТОВ «Хімічні технології», оскільки такі витрати належним чином не підтверджені документально, а складені по зазначених операціях купівлі-продажу векселів первинні документи суперечать законодавчим вимогам.

Крім того, на думку відповідача, неналежність первинних документів по операціям купівлі-продажу векселів підтверджується також тим, що вони були складені контрагентом, який здійснює протиправну діяльність, оскільки СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва порушена кримінальна справа №80-0264 за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Хімічні Технології» (за ознаками злочину передбаченого частиною 2 статті 205 КК України).

Спірні правовідносини, на момент їх виникнення, регулювалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон).

Згідно пункту 5.1. статті 5 Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32. статті 1 Закону).

За змістом підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону).

За приписами підпункту 7.6.1. пункту 7.6. статті 7 Закону, платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

За правилами підпунктів 7.6.3., 7.6.4. пункту 7.6. статті 7 Закону, під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

Під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Згідно з підпунктом 11.3.1. пункту 11.3. статті 11 Закону, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій взаємовідносини позивача з ТОВ «Хімічні технології» ґрунтувалися на договорах купівлі-продажу векселів, на підтвердження виконання умов яких, позивачем були подані судам копії відповідних первинних документів, зокрема, договорів, актів прийому-передачі векселів та виписок по особовим рахункам позивача. Крім того, представником позивача до матеріалів справи надано журнали-ордера по рахунку 182 та рахунку 341 за 01.01.2009-31.12.2011, згідно яких відображено операції з купівлі векселів, а операції з купівлі-продажі в повному обсязі відображені в бухгалтерському обліку позивача, що не заперечується відповідачем.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій. Відповідно, оформлені належним чином первинні документи є підставою для включення до валових витрати підприємства підтверджені такими первинними документами витрати по операціях з контрагентами.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про помилковість тверджень відповідача щодо відсутності належних первинних документів, що підтверджують витрати позивача, понесені у зв'язку із придбанням простих векселів у ТОВ «Хімічні технології», покладених відповідачем в основу прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що не спростовувалось судом апеляційної інстанції.

Також, судом першої інстанції правильно встановлено помилковість висновків відповідача щодо порушення позивачем норм Закону з огляду на порушення СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва кримінальної справи №80-0264 за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Хімічні Технології», за ознаками злочину передбаченого частиною другою статті 205 КК України, оскільки дану постанову скасовано в судовому порядку, отже, зафіксовані в ній факти не можуть братися до уваги як докази у справі.

Таким чином, жодним належним доказом не підтверджена протиправна діяльність ТОВ «Хімічні Технології», факт якої покладався відповідачем в основу висновків відносно порушень позивачем вимог Закону.

Крім того, суд касаційної інстанції вважає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про безтоварність операцій купівлі-продажу векселів між позивачем та ТОВ «Хімічні Технології» лише з тих підстав, що передача у власність векселів та отримання за них плати розірвані у часі. Незважаючи на те, що під час дослідження відповідних договорів купівлі-продажу векселів, такий порядок розрахунків допускався.

Зокрема, на підставі та в день укладення договорів купівлі-продажу №Б-09-559/1 від 30.09.2009 та № Б-10-163/2 від 29.03.2010, позивачем отримано векселі, векселедавцем яких було ТОВ «Хімічні технології». В ці ж дні, а саме 30.09.2009 та 29.03.2010, на підставі договорів № Б-09-560/1 від 30.09.2009 та № Б-10-164/1 від 29.03.2010, придбані позивачем векселі були продані, незважаючи на те, що оплата за договорами купівлі-продажу № Б-09-559/1 від 30.09.2009 та № Б-10-163/2 від 29.03.2010 здійснена позивачем лише 27.11.2009 та 11.08.2010 відповідно, тобто, в той час, коли ТОВ НВП «Атол» вже не був власником векселів.

Так, за умовами договору № Б-09-559/1 від 30.09.2009 покупець зобов'язується сплатити договірну вартість векселів на поточний рахунок продавця не пізніше 31.12.2010, а продавець зобов'язується передати покупцю векселі по акту приймання-передачі не пізніше 30.09.2009; за умовами договору № Б-10-164/1 від 29.03.2010 покупець зобов'язується сплатити договірну вартість векселя на поточний рахунок продавця не пізніше 31.12.2011 року, а продавець зобов'язується передати покупцю векселі по акту приймання-передачі не пізніше 29.03.2010. Отже, позивач та ТОВ «Хімічні Технології» діяли в межах відповідних договорів.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до скасування законного рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Згідно статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «АТОЛ» задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 у справі № 2а-1670/10417/11 скасувати.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2014 у справі № 2а-1670/10417/11 залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна