Ухвала суду № 42784477, 21.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року м. Київ К/9991/10059/12

№ К/9991/10059/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.01.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011

у справі № 2а-7110/10/08 Запорізького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ АСТ»

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ) у Запорізькій області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.01.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.02.2010 № 0000192310/0.

В касаційній скарзі Бердянська ОДПІ у Запорізькій області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 09.02.2010 № 015/23-108/33835972, про порушення норм підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено значення р. 26 («Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду») за березень 2007 року на 165796,00 грн. та занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на 63352,00 грн. ( в т.ч. за березень 2007 року - на 20867,00 грн., за квітень 2007 року - на 42485,00 грн.). При цьому акт перевірки містить висновок, що перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.10.2006 по 30.09.2009 не встановлено їх заниження або завищення (а.с.24, 29). Висновок про завищення значення р.26 та заниження податку, який підлягає сплаті до бюджету, на 63352,00 грн. обґрунтований аналізом показників декларацій за жовтень 2006 року - квітень 2007 року без посилання на конкретні господарські операції (рядків 18.1, 18.2, 23, 26 (а.с.37-38). Цей висновок пов'язаний з висновком в акті перевірки від 10.02.2007 № 028/23-018/33835972 за період з 20.10.2005 по 30.09.2006 про завищення ТОВ «ПрофітАСТ» податкового кредиту за грудень 2005 року на 186663,00 грн., в тому числі: 183583,00 грн. за податковими накладними, виписаними суб'єктами підприємницької діяльності ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на поставку основних засобів на загальну суму 1101500,00 грн., в тому числі ПДВ 183583,00 грн. (податкові накладні від 12.12.2005 № 10, від 12.12.2005 № 11, від 12.12.2005 № 12), та 3080,00 грн. за податковою накладною ТОВ ТД «Медторгсервіс» від 03.11.2005 № 383 на поставку вугілля на суму 32400,00 грн., в тому числі ПДВ 5400,00 грн. з таких підстав, як використання основних засобів підприємством в господарській діяльності не в повній мірі з огляду на те, що в період часу, за який здійснена перевірка, підприємство розпочинало виробничий цикл і працювало не на повну потужність; підприємство мало кредиторську заборгованість за поставлене обладнання станом на 30.09.2006; згідно з даними бухгалтерського обліку в грудні 2005 року вартість використаного вугілля склала 18480,00 грн., в тому числі ПДВ 3080,00 грн., тоді як витратні документи відсутні (а.с.66, 67).

За наслідками перевірки ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.02.2010 № 0000192310/0 про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 95028,00 грн. (у т.ч. 63352,00 грн. - основний платіж та 31676,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Підпунктом 1.7 ст.1 Закону № 168/97-ВР ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 цієї ж статті датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Факт придбання позивачем у грудні 2005 року товарів у суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на загальну суму 1101500,00 грн. ( в т.ч. ПДВ - 183583,00 грн.), вугілля у ТОВ ТД «Медторгсервіс» вартістю 32400,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 5400,00 грн.) підтверджується приєднаними до справи первинними обліковими документами, в тому числі податковими накладними від 12.12.2005 № 10, № 11, № 12, від 09.11.2006 № 1024, копії яких приєднані до справи( а.с. 132, 135-136, 139).

Суди попередніх інстанцій правильно застосували вище наведені норми і дійшли обґрунтованого та юридично правильного висновку, що позивач, отримавши від вказаних постачальників товари, мав право на включення сплачених у вартості цих товарів сум ПДВ до складу податкового кредиту, незалежно від факту використання ним придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності протягом звітного періоду, на який припадає дата їх придбання (оприбуткування).

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.01.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев