Ухвала суду № 42784276, 03.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року м. Київ К/800/66637/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Бухтіярової І.О.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - ДПІ) на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ЄвроАлТрансКарго» (далі - Підприємство) до ДПІ,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2012 року Підприємство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0007062301/1148, № 0007052301/1149, № 0014551703/1144 від 27.03.2012 року.

Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій.

15 жовтня 2013 року постановою Хмельницького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2013 року, позов задоволено частково.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0007062301/1148 від 27.03.2012 року визнане протиправним та скасоване.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Хмельницького окружного адміністративного суду та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 21.02.2012 року до 29.02.2012 року ДПІ була здійснена позапланова виїзна документальна перевірка Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2009 року до 31.12.2011 року, за наслідками якої 6.03.2012 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Підприємство у порушення вимог наказу Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000 року «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», наказу Державної податкової адміністрації № 477 від 13.10.1998 року «Про ведення книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва-юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності», п. 1, 3 Указу Президента України № 727 від 3.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» - занизило податкові зобов'язання зі сплати єдиного податку, у розмірі 9 413 грн.; а також у порушення п. 5.9 ст. 5, пп. 8.2.2 п. 8.2, пп. 8.3.1, 8.3.2 п. 8.3, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 8.26 абз. 3 п. 29 наказу Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000 року «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» - занизило податок на прибуток, у розмірі 4 446 грн.; у порушення п. 2.6 постанови Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» - не оприбуткувало кошти, у розмірі 75 600 грн.; п.,п. 49.1, 49.18 ст. 49, ст.,ст. 202, 203 Податкового кодексу України - не подало декларації з податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2011 року; а також у порушення п. 1.2, п. 1.15, пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1, пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. 8.1 ст. 8 Закону України № 889-ІV від 22.05.2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб» - не утримало податок на доходи фізичних осіб, у розмірі 2 685 грн.

27 березня 2012 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0007062301/1148 щодо застосування до Підприємства штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), у розмірі 378 000,00 грн., № 0007052301/1149 про збільшення грошового зобов'язання щодо єдиного податку з юридичних осіб, у розмірі 10 547,00 грн., з них 9 413,00 грн. - основного платежу, 1 134,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), та № 0014551703/1144 про збільшення грошового зобов'язання, у розмірі 4 194,00 грн., з яких 2 947,00 грн. - основного платежу, 1 247,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Суди попередніх інстанцій встановили, що податкове повідомлення-рішення ДПІ №0007062301/1148 прийняте на підставі рішення Господарського суду Хмельницької області від 6 жовтня 2011 року у справі №11/5025/255/11 за позовом Підприємства до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 88 665,00 грн.

Відповідно до зазначеного рішення в поданих ФОП ОСОБА_2 прибуткових касових ордерах не співпадають дати здійснення витрат з його книгою обліку доходів і витрат.

19 березня 2013 року постановою Рівненського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Хмельницької області від 6 жовтня 2011 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Згідно з п. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що податкове повідомлення-рішення ДПІ №0007062301/1148, прийняте на підставі рішення Господарського суду Хмельницької області від 6 жовтня 2011 року, підлягає скасуванню, оскільки постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19 березня 2013 року зазначене рішення скасоване.

Висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області відхилити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Бухтіярова І.О.

Юрченко В.П.