Ухвала суду № 42784159, 11.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2015 р. м. Київ К/800/43031/14

К/800/43100/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

секретар судового засідання - Романишин О.Р.,

за участю представників:

від позивача - Подлящук О.П.,

від відповідача - ОСОБА_5,

від третьої особи - Кирплюк Д.В.,

від прокуратури - Бараненко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Національної академії наук України та заступника прокурора міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року

у справі №826/9229/13-а

за позовом Національної академії наук України

до 1) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5,

2) Державної реєстраційної служби України,

третя особа приватне підприємство «ГК «Феофанія»,

за участю прокуратури Шевченківського району м. Києва,

про визнання незаконним та скасування рішення про реєстрацію прав

та їх обтяжень,-

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2013 року Національна академія наук України звернулась до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (далі по тексту нотаріус ОСОБА_5) та Державної реєстраційної служби України, яким просила визнати незаконним та скасувати рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень, зокрема про визнання незаконними і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ПП «ГК «Феофанія» щодо об'єкту права державної власності, який входить до майнового комплексу Національної академії наук України - нежитловий будинок - готель «Феофанія» та ресторан готелю «Феофанія», що розташовані у м. Києві, вул. Метрологічна, 14-б, загальною площею 6620,7 кв.м, а саме: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 1300445 від 01.04.2013 (17:23:54) (номер запису про право власності 516746); рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 1303615 (19:52:21) (№ запису про іпотеку 518220); рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 1303727 від 01.04.2013 (20:08:02) (номер запису про обтяження 518279); зобов'язати відповідачів внести в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно відповідні записи про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року у справі №826/9229/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, окружний та апеляційний адміністративні суди виходили з недоведеності позивачем своїх вимог, оскільки державну реєстрацію прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії щодо готелю «Феофанія» та ресторану готелю «Феофанія» площею 6 620,7 кв.м, розташованих у м. Києві, вул. Метрологічна 14-Б, нотаріусом ОСОБА_5 проведено у відповідності до вимог чинного законодавства України, в межах наданих законодавством компетенції, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних рішень.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Національна академія наук України та заступник прокурора міста Києва звернулись до Вищого адміністративного суду України із скаргами, в яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просять скасувати вказані вище судові рішення, прийняте нове, яким позовні вимоги задовольнити повному обсязі.

Державна реєстраційна служба України подала до касаційного суду заяву про приєднання до касаційної скарги позивача, в якій просила скаргу Національної академії наук України задовольнити.

Нотаріус ОСОБА_5 подав до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу Національної академії наук України, в якому наголошував на відповідності судових рішень обставинам справи та вимогам законодавства України. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, третьої особи, прокуратури, розглянувши і обговоривши доводи касаційних скарг та заперечень на касаційну скаргу Національної академії наук України, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 березня 2004 року визнано право власності за Приватним підприємством «ГК Феофанія» на готель «Феофанія» та ресторан Готелю «Феофанія», розташовані в м. Києві, вулиця Метрологічна, 14-Б.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 15 листопада 2011 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 березня 2004 року скасовано, у задоволенні позовних вимог ПП «ГК «Феофанія» про визнання права власності відмовлено.

Зареєстроване за підприємством право власності на вищезазначені об'єкти нерухомості в установленому законом порядку скасовано не було.

01 квітня 2013 року до нотаріуса ОСОБА_5 звернулися ПАТ «Комерційний банк «Центр» та ПП «ГК Феофанія» щодо посвідчення договору іпотеки нежилого будинку - Готелю «Феофанія» та ресторану готелю «Феофанія», загальною площею 6 620,7 кв.м., розташованого по вул. Метрологічній 14-Б у м. Києві, в забезпечення виконання зобов'язань Повного товариства «Ломбард УМКВ і компанія» перед ПАТ «КБ «Центр» за Договором про відновлювальну кредитну лінію №010413/08-КЮ від 01 квітня 2013 року.

Відповідачем-1 01.04.2013 року здійснено запис про право власності та прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 1300445 від 01.04.2013 року (17:23:54). Цим рішенням готель та ресторан «Феофанія» на праві власності зареєстровано за ПП «ГК Феофанія».

Того ж дня нотаріусом ОСОБА_5 на підставі договору іпотеки від 01.04.2013 року здійснено запис про іпотеку, номер запису 518220 та прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Вказані вище рішення відповідача-1 Національна академія наук України вважає протиправними, прийнятими в порушення вимог законодавства, тому просить суд їх скасувати.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційних скарг та заперечення, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

За нормою пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно.

Стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає, що нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону.

Наведена норма кореспондується з пунктом 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703 (чинним на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 12 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем-1 здійснено перевірку заяви та доданих до неї документів. Невідповідності документів вимогам законодавства нотаріусом не встановлено.

Судова колегія наголошує, що нотаріус, здійснюючи функції державного реєстратора, не звернув уваги, що для реєстрації права власності в 2013 році надане рішення суду від 03.03.2004 року і не витребував копії рішення суду, завіреної належним чином, на день звернення та подачі документів про державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна. Судами не застосована норми п.8 ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою визначено, що у разі потреби державний реєстратор вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Визнавши правомірність дій нотаріуса по державній реєстрації права власності, суди попередніх інстанцій посилалися на рішення районного суду про визнання такого права за особою. Однак при цьому не враховано, що за змістом статті 124 Конституції України, пункту 5 частини 1 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ", підставою для проведення такої реєстрації може бути лише судове рішення, що набрало законної сили. Судами не з'ясовувалось вчинення держаним реєстратором дій щодо перевірки обставин набрання чинності судовим рішенням, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав, в зв'язку з чим не була врахована ухвала Апеляційного суду м. Києва від 15.11.2011 року у справі №22-7480/2011.

Належним чином засвідчена копія рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 березня 2004 року не була досліджена судами.

На підставі викладеного, судова колегія вважає висновки судів про вчинення державним реєстратором дій у відповідності до вимог закону передчасним, а судові рішення прийнятими за неповно встановлених обставин.

За змістом частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки судові рішення прийняті за неповного з'ясування обставин справи, вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати вищенаведене та прийняти обґрунтоване та законне рішення за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги Національної академії наук України та заступника прокурора міста Києва - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року у справі №826/9229/13-а - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: