Ухвала суду № 42784133, 11.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2015 р. м. Київ К/800/11027/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

секретар судового засідання - Романишин О.Р.,

за участю представників:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Попович О.М., довіреність №40-15-4953 від 17.10.2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року

у справі №826/17799/13-а

за позовом підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна»

до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві

про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2013 року підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» (далі по тексту ПІІ «Лукойл-Україна») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (далі по тексту Інспекція), яким просило визнати протиправним та скасувати: припис Інспекції від 11.10.2013 р. про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та заборону експлуатації АЗС 11-24 ПІІ «Лукойл-Україна»; постанову Інспекції від 24.10.2013 р. №483/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та постанову Інспекції від 24.10.2013 р. №484/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 листопада 2013 року у справі №826/17799/13-а позовні вимоги задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у справі №826/17799/13-а рішення суду першої інстанцій скасовано, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

При скасуванні рішення місцевого адміністративного суду та ухваленні нового суд апеляційної інстанції виходив з того, що при проведенні перевірки виявлений факт виконання ПІІ «Лукойл-Україна» робіт з реконструкції автозаправної станції «Лукойл» на просп. Московському, 15 в Оболонському районі міста Києва без дозволу на здійснення будівельних робіт та експлуатації цього об'єкта без введення в експлуатацію, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 34 та ч. 8 ст. 39 Закону України «Про основи містобудівної діяльності», що є правопорушенням у розумінні Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, ПІІ «Лукойл-Україна» звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом другої інстанції норм матеріального права, просить скасувати вказане вище судове рішення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 листопада 2013 року залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено перевірку дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних будівельних норм, стандартів і правил експлуатації АЗС 11-24, що знаходиться за адресою м. Київ, проспект Московський, 15.

В ході проведення перевірки виявлені правопорушення та складений акт від 11.10.2013 pоку, згідно якого встановлено, що на автозаправній станції «Лукойл» № 11-24 виконано будівельні роботи із технічного переоснащення автозаправної станції в частині заміни застарілих паливо-роздавальних колонок новими, більш продуктивними (а саме - паливо роздавальні колонки встановлені на час прийняття автозаправної станції в експлуатацію у 2001 році марки EX-MPD-SK виробництва Tankanlagen Salzkotten Gmbh мали максимальну продуктивність 40x40 літрів за хвилину, замінені на нові паливо-роздавальні колонки QUANTIUM 510 (дата виготовлення 2011 рік) виробництва «Фірма TOKHEIM UK Ltd Великобританія», зареєстрованими у Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки у 2009 році за № У 1414-09 з продуктивністю 80x80 літрів за хвилину та максимальною продуктивністю 120x120 літрів за хвилину, що підтверджено фотофіксацією виконаної на фотоапарат - Sony модель DSC-W510, серійний номер 3044425 (роздруковані та завірені фотографи додаються)), без документів що надають право на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Аавтозаправна станція «Лукойл» №11-24 на просп. Московському, 15 в Оболонському районі міста Києва експлуатується, без прийняття її в експлуатацію, у встановленому законодавством порядку після виконання будівельних робіт із технічного переоснащення автозаправної станції в частині заміни застарілих паливо роздавальних колонок новими, більш продуктивними, чим порушено вимоги ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Інспекцією складено протоколи про вчинені правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 11.10.2013 року та прийнятий припис з вимогами заборонити експлуатацію зазначеного об'єкта з 11.10.2013 року.

Постановою Інспекції від 24.10.2013р. №483/13 позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 6 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф у сумі 1 032 300 грн. за експлуатацію автозаправної станції «Лукойл» № 11-24 без прийняття її в експлуатацію після виконання будівельних робіт із технічного переоснащення автозаправної станції в частині заміни застарілих паливо роздавальних колонок новими, більш продуктивними.

Також відповідачем прийнято постанову від 24.10.2013 року №484/13, якою ПІІ «Лукойл-Україна» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 3 ч. п. 5 ч.2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф у сумі 1 032 300 грн. за виконання будівельних робіт із технічного переоснащення автозаправної станції в частині заміни застарілих паливо роздавальних колонок новими, більш продуктивними без документів, що надають право на виконання будівельних робіт.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

З дня набрання чинності у листопаді 1994 року Закон України від 14.10.1994 року №208/94-ВР "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4220-VI; далі по тексту Закон №208/94-ВР), стаття 1 якого встановлювала відповідальність за правопорушення у сфері містобудування, не передбачав відповідальності за експлуатацію або використання об'єктів містобудування, не прийнятих в експлуатацію. Вперше таке положення закріплено у цьому Законі 24.10.2000року шляхом доповнення частини першої зазначеної статті абзацом, що встановлював відповідальність за експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями (Закон України від 21.09.2000 року № 1988-III).

19.01.2012 року згідно із Законом України від 22.12.2011 року № 4220-VI Закон №208/94-ВР викладено у новій редакції, пункт 6 частини другої статті 2 якої передбачає, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації.

Саме на підставі цієї норми у вказаній редакції до позивача у цій справі застосовано санкції.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У своєму Рішенні від 09.02.1999 року №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто Закон № 208/94-ВР, зокрема положення пункту 6 частини другої статті 2 щодо накладення штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, регулює питання відповідальності тих суб'єктів містобудування, які вчинили правопорушення у сфері містобудування, зокрема не ввели в експлуатацію відповідні об'єкти до початку їх використання після набрання чинності відповідними положеннями цього закону.

Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.

В контексті хронології правового регулювання спірних відносин поняття "експлуатація не прийнятого в експлуатацію об'єкта" не може тлумачитись як триваюче правопорушення. Змістом цього правопорушення є невиконання обов'язку із введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта містобудування до початку його експлуатації. Суспільна небезпека такого правопорушення насамперед полягає не в недотриманні встановленого правопорядку, а в небезпеці, яка може мати місце в результаті відсутності контролю за безпечністю побудованого об'єкта містобудування з початку його використання.

Частина восьма статті 39 Закону України від 17.02.2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі Закон № 3038-VI) зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 20.11.2012 року № 5496-VI, встановлює, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Таким чином, обов'язок введення об'єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об'єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб'єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов'язок, не ввели об'єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена відповідна відповідальність.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 04 березня 2014 року у справі №21-433а13.

Однак, судами попередніх інстанцій не встановлено коли саме були виконані будівельні роботи із технічного переоснащення автозаправної станції в частині заміни застарілих паливо роздавальних колонок новими, після чого об'єкт використовувався.

Колегія суддів вважає, що при розгляді спорів цієї категорії належить з'ясовувати питання щодо наявності в діях підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» складу правопорушення, зокрема, факту закінчення будівництвом відповідного об'єкта, наявності на цей момент встановленого законодавством обов'язку вводити об'єкт в експлуатацію; не введення в експлуатацію та використання об'єкта, закону, який би встановлював відповідальність за невиконання обов'язку із введення в експлуатацію, а також дотримання строків притягнення до публічної відповідальності.

Згідно частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки судами порушені вимоги щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості і таке неправильне вирішення справи не може бути усунено судом касаційної інстанції, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати вищенаведене та прийняти обґрунтоване та законне рішення за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 листопада 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у справі №826/17799/13-а - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: