Постанова № 42784095, 11.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/22514/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіроява І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.06.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012

у справі № 2а-17176/10/2670

за позовом дочірнього підприємства "Терра-Трейд" (далі - Підприємство)

до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2006 року Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.05.2006 № 0000172390/0, від 20.06.2006 № 0000172390/1, від 09.09.2006 № 0000172390/2 та від 07.11.2006 № 0000172390/3.

Справа розглядалася судами не одноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.11.2010 прийняті у справі рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з метою перевірки реального виконання господарських операцій у рамках взаємовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Порт-Ланд» (далі - ТОВ «Порт-Ланд»).

За наслідками нового розгляду справи постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.06.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012, позов задоволено з посиланням на підтвердженість реальності виконання спірних операцій необхідними документами первинного обліку.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ, посилаючись на невідповідність висновків, викладених в судових актах, обставинам справи та наявним у ній доказам, просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у позові. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що подані платником податкові накладні підписані неуповноваженою особою, а тому не можуть підтверджувати право на податковий кредит; з травня 2005 року (тобто з моменту прийняття рішення про скасування державної реєстрації ТОВ «Порт-Ланд») останнє не провадило будь-якої господарської діяльності.

У запереченні на касаційну скаргу Підприємство зазначає про відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішень, просить залишити їх без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що за результатами планової виїзної документальної перевірки Підприємства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.04.2004 по 31.12.2005, оформленої актом від 06.05.2006 № 64/23-704/32161773, ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.05.2006 № 0000172390/0, за яким Підприємству визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 410 676 грн. (у тому числі 273 784 грн. за основним платежем та 136 892 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для цього донарахування став висновок податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди за операціями з ТОВ «Порт-Ланд». При цьому податкова інспекція виходила з того, що господарські операції з поставки позивачеві товарів у рамках господарських правовідносин з названим контрагентом фактично не здійснювалися, а подані платником первинні документи спрямовані на штучне створення документального підтвердження факту виконання взаємних зобов'язань між господарюючими суб'єктами і формальне дотримання податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених (нарахованих) витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції, а також її учасників.

У справі, що переглядається, висновок судів про дотримання позивачем наведених вимог при формуванні податкового кредиту за операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Порт-Ланд» мотивований посиланням на наявні у матеріалах справи податкові, видаткові накладні і платіжні доручення.

У той же час суди залишили поза увагою той факт, що відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

З матеріалів справи вбачається, що видаткові накладні та податкові накладні, на підставі яких Підприємством сформовано податковий кредит в оспорюваній сумі, підписані від імені ТОВ «Порт-Ланд» особою на прізвище «Ельцов»; у той же час згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців правом вчиняти юридичні дії від імені ТОВ «Порт-Ланд» наділений засновник цього товариства - ОСОБА_1; рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 26.08.2005 встановлено, що з 20.05.2005 директором ТОВ «Порт-Ланд» призначено ОСОБА_2; у матеріалах справи відсутні докази передачі останнім відповідних повноважень іншій особі; серед посадових осіб ТОВ «Порт-Ланд» Ельцов не значиться.

Вказані обставини мали бути відомі позивачеві, позаяк саме ОСОБА_1 було підписано договір поставки від 25.05.2005 № 331, на виконання якого здійснювалися спірні операції. За фактом отримання від названого контрагента первинних документів, підписаних Ельцовим, у позивача повинні були виникнути обґрунтовані сумніви щодо достовірності цих документів.

Таким чином, виписані від ТОВ «Порт-Ланд» податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 05.03.2012 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта» до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи те, що у рамках цієї справи підтверджується використання платником недостовірних документів як доказ обґрунтованості податкового кредиту, відсутні підстави для скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові акти та відмовити у задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.06.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 у справі № 2а-17176/10/2670 скасувати.

У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.І. Бухтіярова І.В. Приходько