Ухвала суду № 42784078, 16.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

16 лютого 2015 року м. Київ В/800/676/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії:

судді-доповідача Черпака Ю.К.,

суддів: Білуги С.В., Загороднього А.Ф., Стародуба О.П., Тракало В.В.,

перевіривши заяву публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 5 листопада 2014 року у справі за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

встановив:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2013 року позов задоволено: стягнуто з ПАТ «Укртрансгаз» адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році в розмірі 23357569,90 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року апеляційну скаргу ПАТ «Укртрансгаз» задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 5 листопада 2014 року скасовано постанову апеляційного суду, а постанову суду першої інстанції залишено в силі.

Рішення касаційного суду обґрунтоване тим, що не інформування підприємством центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме подання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості за спірний період без заповнення графи 15, є порушенням норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

В заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали від 5 листопада 2014 року позивач посилається на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України як судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

На підтвердження своїх вимог позивач додає копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 16 січня 2014 року у справі К/9991/15001/11 та від 27 листопада 2014 року у справі К/800/43341/13, в яких, на його думку, норми матеріального права застосовані інакше, ніж у даній справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підставами для перегляду можуть бути виключно неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Правовідносини між сторонами у справах, за якими ухвалені судові рішення від 16 січня та 27 листопада 2014 року, виникли з інших, відмінних між собою обставин, тобто такі правовідносини не є подібними, що виключає можливість допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Зокрема, у справі К/800/43341/13 судами встановлено, що згідно з копіями звітів форми № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" за січень - грудень 2012 року, графа 15 відповідачем не заповнена. У той же час, у графі 8 звіту до вакантних місць, про які відповідачем поінформовано центр зайнятості, наводяться додаткові характеристики, а саме вказано на можливість працевлаштування інвалідів.

Суд вважав, що порушення порядку заповнення відповідачем форми № 3-ПН в частині помилкового зазначення можливості працевлаштування інвалідів в іншій графі, ніж визначено Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420, не є таким, що свідчить про невжиття відповідачем заходів щодо інформування центра зайнятості про вакантні робочі місця, у тому числі для працевлаштування інвалідів, оскільки, з огляду на характер відомостей, зазначених відповідачем у звіті, центр зайнятості мав об'єктиву можливість дійти висновку, що заявлені відповідачем місця призначені саме для працевлаштування інвалідів.

У справі К/9991/15001/11, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний та касаційний суд, виходив із того, що відповідачем були здійснені всі необхідні дії для працевлаштування інвалідів, а саме: створені місця для працевлаштування інвалідів, до центру зайнятості щомісячно подавалися звіти форми 3-ПН про наявність вільних робочих місць для інвалідів. Не виконання нормативу працевлаштування інвалідів сталося не з вини підприємства.

Отже, питання щодо неповноти (неправильності) заповнення звітності форми № 3-ПН не було предметом розгляду у даній справі.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України для перегляду судового рішення.

Керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Відмовити в допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення адміністративно-господарських санкцій для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 5 листопада 2014 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Білуга С.В. Загородній А.Ф. Стародуб О.П. Тракало В.В.