Ухвала суду № 42784055, 12.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2015 року м. Київ К/800/23819/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Кіцманському районі Чернівецької області (далі - управління ПФУ) про скасування вимоги,

за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_4 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року,

встановив:

У серпні 2013 року ФОП ОСОБА_4 пред'явив позов до управління ПФУ та з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 15.10.2013 р. просив скасувати вимогу про сплату боргу від 05.07.2013 р. № Ф-257 на суму 6 744,94 грн.

Вимоги обґрунтував тим, що він займається підприємницькою діяльністю та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Виходячи з положень частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", вважав, що звільнений від сплати за себе єдиного внеску.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 5 листопада 2013 року позов задоволено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалене ним рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Скаргу обґрунтовує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві.

В запереченні на касаційну скаргу управління ПФУ просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, вказуючи на її законність і обґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01.01.2001 р. отримує пенсію за вислугу років по лінії Міністерства внутрішніх справ України відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

14.02.2001 р. позивач зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності та до 01.04.2013 р. перебував на спрощеній системі оподаткування.

05.07.2013 р. управління ПФУ винесло вимогу № Ф-257 про сплату позивачем боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який станом на 01.07.2013 р. становить 6 744,94 грн.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з частиною четвертою статті 4 цього Закону (в редакції Закону України від 07.07.2011 р. № 3609-VI, який набрав чинності з 06.08.2011 р.) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 9 Закону України Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначені наступні види пенсійних виплат: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Як один із видів пенсійного страхування, пенсія за віком призначається за умови досягнення особою 60-річного віку, здійснюється за рахунок коштів, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до відповідних страхових фондів, які не зараховуються до Державного бюджету України.

На відміну від пенсії за віком, умови і порядок призначення пенсії за вислугу років регламентуються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яким, зокрема знижено вік виходу на даний вид пенсії порівняно з пенсійним віком, встановленим Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та передбачено виплату такої пенсії за рахунок коштів Державного бюджету України.

Отже, пенсія за віком і пенсія за вислугу років є різними видами державних пенсій, що обумовлюється юридичними і фактичними підставами призначення цих видів пенсій та джерелами фінансування.

Таким чином, частина четверта статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" поширюється на пенсіонерів за віком та не розповсюджується на осіб, які отримують пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не дивлячись на можливе досягнення ними загального пенсійного віку, необхідного для пенсії за віком.

У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача обов'язку зі сплати єдиного внеску.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 15 квітня 2014 року (№ 21-59а14), від 22 квітня 2014 року (№ 21-75а14), від 18 листопада 2014 року (№ 21-420а14).

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав вважати, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року у - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.