Ухвала суду № 42784012, 05.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" лютого 2015 р. м. Київ К/800/58445/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Штульман І.В.,

при секретарі судового засідання: Крапивці Л.А.,

з участю: позивача ОСОБА_4, представника відповідача Твардовської Є.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - ДПІ) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу за касаційною скаргою представника відповідача на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив:

визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.08.2014 року №Ф-2199-25;

зобов'язати ДПІ припинити нарахування йому єдиного внеску в подальшому.

Посилався на те, що він як пенсіонер та фізична особа - підприємець, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, тому рішення, яке є предметом оскарження, винесено незаконно.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року в позові відмовлено.

Вінницький апеляційний адміністративний суд рішенням від 28 жовтня 2014 року постанову окружного суду скасував та ухвалив нову про часткове задоволення позову. Визнано протиправною та скасовано вимогу ДПІ про сплату боргу (недоїмки) від 18.08.2014 року №Ф-2199-25.

У касаційній скарзі представник відповідача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судом апеляційної інстанції, просить рішення цього суду скасувати і залишити в силі постанову суду першої інстанції.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не відноситься до пенсіонерів за віком, оскільки отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ», а тому не може бути звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Апеляційний суд, задовольняючи позов в частині визнання протиправною та скасування, прийшов до висновку, що позивач, якому виповнилося 65 років, звільняється від обов'язку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Висновок апеляційного суду не відповідає нормам матеріального права.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VІ) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами цієї норми Закону (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом № 3609-VI, які набули чинності 6 серпня 2011 року) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пенсія за віком є одним із видів пенсійного страхування, і здійснюється за рахунок коштів, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до відповідних страхових фондів, які не зараховуються до Державного бюджету України. Саме з цих фондів покриваються витрати на медичні профілактично-реабілітаційні заходи, допомогу на поховання пенсіонерів за віком тощо.

На відміну від пенсій за віком, правила призначення пенсій за вислугу років регламентується Законом України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ» (далі - Закон № 2262-ХІІ). Статтею 8 цього Закону передбачено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

За правилами статті 7 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Отже, зазначеним Законом фактично визнається той факт, що пенсії передбачені Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Законом № 2262-ХІІ є різними державними пенсіями. Різниця при цьому обумовлюється юридичними та фактичними підставами призначення цих видів пенсій та джерелами фінансування.

Таким чином положення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ не розповсюджується на осіб, які отримують пенсію за вислугу років призначену відповідно до Закону № 2262-XII, не дивлячись на можливе досягнення ними загального пенсійного віку необхідного для пенсії за віком.

Саме до такого висновку зводиться правова позиція, викладена в Постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року (справа №21-519а14), яка відповідно до статті 244-2 КАС України, є обов'язковими для всіх судів України.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до закону і скасовано апеляційним судом помилковою, тому згідно статті 226 КАС України постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню та залишенню в силі судового рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року скасувати та залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

В.І. Бутенко

І.В. Штульман