Ухвала суду № 42784002, 12.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2015 року м. Київ К/800/23871/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом заступника прокурора Закарпатської області з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах ОСОБА_4 до Закарпатського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року,

встановив:

У жовтні 2012 року заступник прокурора Закарпатської області з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся в суд з позовом в інтересах ОСОБА_4 до Закарпатського обласного військового комісаріату про зарахування до строку військової служби у Збройних Силах України часу навчання в Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою (далі - Ліцей) з 15 червня 1996 року по 19 червня 1999 року, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок загального строку та строку безперервної військової служби, а також перерахунок розміру грошового забезпечення з урахуванням зазначеного строку навчання у Ліцеї.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, послався на частину першу статті 24 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу», введеного в дію 12 травня 1992 року (у редакції, чинній на час зарахування до Ліцею та проходження навчання у ньому; далі - Закон № 2232-ХІІ), яка передбачала, що день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею) є початком перебування на військовій службі.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 5 грудня 2012 року позов задоволено: зобов'язано командування Закарпатського обласного військового комісаріату зарахувати ОСОБА_4 період навчання з 15 червня 1996 року по 19 червня 1999 року у Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою до загального строку військової служби та строку безперервної служби у Збройних силах України, внести зміни у всі відповідні документи та провести перерахунок розміру щомісячного грошового забезпечення.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції, а в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на частину першу статті 24 Закону № 2232-ХІІ у редакції, чинній на час зарахування до Ліцею та проходження навчання у ньому, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Скасовуючи постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 5 грудня 2012 року про задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що Ліцей, в якому навчався ОСОБА_4, не є військовим навчальним закладом в розумінні Закону № 2232-XII, тому строк його навчання не може бути зараховано у загальний строк військової служби, оскільки навчання в такому учбовому закладі не можна вважати проходженням військової служби згідно з переліком її видів, що закріплений у частині четвертій статті 2 цього Закону.

Згідно зі статтею 24 Закону № 2232-ХІІ початком перебування на військовій службі вважався, зокрема, й день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.

У новій редакції цього Закону, яка набрала чинності 31 липня 1999 року і з відповідними змінами діє на цей час, стаття 24 вже не пов'язує початок перебування на військовій службі з днем прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею). Зазначена норма Закону передбачає, що початком проходження військової служби є: день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на строкову військову службу; день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом; день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.

Статтею 2 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

Видами такої служби згідно з частиною четвертою названої статті Закону № 2232-ХІІ є: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Перебування на військовій службі громадян, які навчаються у військово-навчальних закладах, передбачено і у статті 25 цього Закону.

Громадяни, які виявили бажання вступити до військово-навчальних закладів, відповідно до частини першої статті 12 Закону № 2232-ХІІ проходять підготовку у військових ліцеях, середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах, в організаціях Товариства сприяння обороні України, на підготовчих курсах при вищих навчальних закладах або самостійно.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 490 «Про реформу системи військової освіти» Ліцей, у якому з 15 червня 1996 року по 19 червня 1999 року навчався ОСОБА_4, створений з метою підготовки кандидатів для вступу до військових навчальних закладів.

Таким чином, висновок апеляційного суду у справі, що розглядається, про правомірність відмови Закарпатського обласного військового комісаріату у зарахуванні до строку військової служби ОСОБА_4 в Збройних Силах України часу його навчання в Ліцеї ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому в задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Така правова позиція щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема у постановах Верховного Суду України від 30 травня 2011 року (№ 21-41а11), від 26 вересня 2011 року (№ 21-129а11), від 19 грудня 2011 року (№ 21-358а11), від 27 березня 2012 року (№ 21-7а12), від 16 квітня 2013 року (№ 21-107а13), від 1 жовтня 2013 року (№ 21-330а13).

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.