Ухвала суду № 42783970, 05.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2015 року м. Київ К/800/12575/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Бутенка В.І., Олексієнка М.М., -

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_4 до Державної міграційної служби України, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в місті Києві, про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_6, - представника ОСОБА_4, на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2014 року, -

в с т а н о в и в :

У червні 2013 року громадянка Афганістану ОСОБА_4 звернулася в Окружний адміністративний суд міста Києва із позовом, у якому просила скасувати рішення Державної міграційної служби України від 20 травня 2013 року № 287-13 про відмову у визнанні її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зобов'язати відповідача прийняти рішення про надання їй статусу біженця.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2014 року, вказану позовну заяву залишено без розгляду.

У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2014 року і направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У частині 6 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни та юридичні особи України.

Відповідно до частини 3 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами,

або шляхом надсилання тексту повістки, складеного відповідно до статті 34 цього Кодексу факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефонограмою, опублікування у друкованому засобі масової інформації.

За змістом частин 1, 2 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України повістка вручається під розписку. Особа, яка вручає повістку, зобов'язана повернути до адміністративного суду розписку адресата про одержання повістки, яка приєднується до справи.

Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Статтею 38 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено порядок виклику шляхом надсилання тексту повістки електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Згідно статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою. Особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов'язані завчасно повідомити про це суд.

Частиною 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

За перевіркою матеріалів справи вбачається, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2013 року було відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 10 годину 30 хвилин 26 червня 2013 року.

14 червня 2013 року на адресу ОСОБА_4, яка нею була зазначена у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1, 02097, направлено із суду першої інстанції рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію ухвали від

13 червня 2013 року та повістку про виклик у суд на 10 годину 30 хвилин

26 червня 2013 року, однак вказане поштове відправлення повернулося до суду із довідкою поштового зв'язку про причину повернення - за закінченням встановленого строку зберігання.

26 червня 2013 року позивач у судове засідання не з'явилася.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2013 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судове засідання на 13 годину 30 хвилин 9 липня 2013 року, про що ОСОБА_4 була повідомлена телефонограмою, яка нею отримана о 10 годині 14 хвилині 4 липня 2013 року за номером мобільного телефону, зазначеним у позовній заяві.

У судове засідання 9 липня 2013 року позивач також не з'явилася, розгляд справи було відкладено до 11 години 40 хвилин 8 серпня 2013 року у зв'язку з неприбуттям сторін.

8 серпня 2013 року ОСОБА_4 втретє не з'явилася у судове засідання, до суду повернулося поштове відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, згідно довідки поштового зв'язку причина повернення - за закінченням встановленого строку зберігання.

Позивач про зміну адреси місця проживання суд першої інстанції не повідомляла, як і про причини неявки у судові засідання з поважних причин, також від неї не надходило заяви про розгляд справи за її відсутності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2014 року, позовну заяву ОСОБА_4 залишено без розгляду.

Відповідно до частини 3 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

За таких обставин, оскільки у відповідності до положень зазначених статей Кодексу адміністративного судочинства України позивач була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, однак жодного разу в судове засідання не прибула, без повідомлення поважних причин, та від неї не надійшло заяви про розгляд справи за її відсутності, то суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов вірного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_4 без розгляду, звернувши увагу позивача на те, що особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Згідно частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 серпня 2013 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2014 року постановлені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_6, - представника ОСОБА_4, - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної міграційної служби України, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в місті Києві, про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Бутенко В.І.

Олексієнко М.М.