Ухвала суду № 42783865, 02.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2014 року м. Київ К/9991/96175/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Борисенко І.В.,

при секретарі судового засідання < >,

за участю представників відповідача Українська Т.О., Генеральної прокуратури України Бараненко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011 у справі № 2а-2797/11/2070 за позовом Публічного акціонерного товариства завод "Південкабель" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулось до суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2011 № 0000100840/0, яким позивачу зменшено суму бюджетне відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за грудень 2010 року у розмірі 3 551 390,00 грн. за порушення пп. 7.7.2 п. 7.7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог названого Закону.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволені.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У поданих запереченнях на скаргу відповідач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2010 року за рахунок від'ємного значення, що декларувалось в період з 01.11.2010 по 31.11.2010, за підсумками якої складено акт від 18.03.2011 № 721/40-028/00214534. На підставі цього акта Державна податкова інспекція прийняла оспорюване податкове повідомлення-рішення.

У ході вказаної перевірки працівники Державної податкової інспекції дійшли висновку про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2010 року з огляду на те, що контрагенти позивача, по господарським операціям з якими позивачем було сформовано податковий кредит та відповідна сума бюджетного відшкодування, не декларують або не виконують свої податкові зобов'язання зі сплати ПДВ. Тобто, за висновком контролюючою органу, законодавством встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та відшкодуванням такого податку.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених контролюючим органом під час проведення перевірки обставин, виходили з того, що податковий кредит та бюджетне відшкодування платника податку не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни контрагентами такого платника.

Так, у п. 1.3 ст. 1 Закону від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011) платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до положень Закону № 168/97-ВР визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності (пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону покупець має право відобразити сплачені суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Виходячи зі змісту пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Тобто, факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими. А у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. І ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування, у разі коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Дана правова позиція узгоджується з рішенням Верховного Суду України, зокрема, з постановою від 31.01.2011 (№ 21-42а10), згідно якої невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

На підставі доданих до матеріалів справи доказів, а саме: податкових накладних, товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, прибуткових ордерів, актів виконаних робіт (наданих послуг), платіжних доручень та банківських виписок, оцінка яким була надана з дотриманням вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що позивач, отримавши податкові накладні, за операціями які мали реальний характер, та сплативши суму за поставлений товар (послуги), зокрема суму ПДВ, правомірно сформував від'ємне значення, що підлягає поверненню з бюджету.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011 у справі № 2а-2797/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

І.В. Борисенко