Ухвала суду № 42783539, 18.02.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18 лютого 2015 року Справа № 910/17078/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С.,суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавної виконавчої служби України, м. Київна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 рокуза скаргоюПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київна діїВідділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київу справі господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. КиївдоПублічного акціонерного товариства "Київенерго", м. Київпро стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання

В С Т А Н О В И В:

Касаційна скарга Державної виконавчої служби України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 року у справі № 910/17078/13 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Особливості процедури розгляду господарських справ в касаційному порядку передбачено розділом ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

В тексті касаційної скарги скаржник просить відстрочити сплату судового збору у зв'язку з тим, що Державна виконавча служба України є бюджетною установою, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, розрахункове-касове обслуговування якої відповідно до Бюджетного кодексу України здійснюється Державною казначейською службою України та лише в межах відкритих асигнувань.

01.11.2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, відповідно до якого ставка судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги, встановлена підпунктом "5" пункту 2 частини 2 статті 4 Закон України "Про судовий збір" і становить 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

При цьому, за приписами статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" мінімальна заробітна плата встановлюється у місячному розмірі і на 01.01.2015 року становить 1218,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.

Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону (п. 12 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 року № 01-06/1175/2011).

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що скаржником таких обставин не наведено та належних доказів відсутнього фінансування Державної виконавчої служби України до суду касаційної інстанції не подано.

Крым того, відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року № 7 єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

З огляду на зазначені норми чинного законодавства колегія суддів Вищого господарського суду України відхиляє клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору.

За таких обставин, Вищий господарський суд України не може прийняти вказану касаційну скаргу до провадження і вона підлягає поверненню скаржнику на підставі пункту 4 частини 1 статті 1113 ГПК України.

Крім того, за змістом статті 110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Дотримання цього строку є обов'язковим для всіх учасників судового процесу.

Колегією суддів Вищого господарського суду України встановлено, що у відповідності до статті 110 Господарського процесуального кодексу України строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 року закінчився 14.01.2015 року.

Проте, касаційну скаргу скаржником було подано лише 20.01.2015 року, що підтверджується штампом поштового відділення зв'язку на конверті, а тому встановлений для оскарження судового акту строк було пропущено.

Загальний порядок відновлення пропущених процесуальних строків врегульований статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і поновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Клопотання про поновлення процесуального строку повинно містити роз'яснення причин пропуску такого строку і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними.

Однак, в тексті касаційної скарги Державна виконавча служба України просить відновити строк на касаційне оскарження і мотивує це тим, що повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду отримано 05.01.2015 року.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на ту обставину, що постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 року сторонам було направлено вчасно - 29.12.2014 року, тобто в межах встановленого строку на касаційне оскарження.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що уповноважений представник Державної виконавчої служби України - Харченко О.О. за довіреністю № 4.4-05/4.1/1097 від 10.09.2014 року був присутній в судовому засіданні 25.12.2014 року, коли було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду, а тому був обізнаний про результати розгляду справи судом і у скаржника було достатньо часу для подання касаційної скарги.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що лише факт подання учасником процесу клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду поновити цей строк, оскільки клопотання про поновлення строку для подання касаційної скарги з огляду на приписи частини першої статті 53 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку не вбачаються за відсутності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну.

Отже, можливість вчасного подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 року залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а тому підстав для поновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

Відповідно до пункту 5 частини 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Крім того, колегія Вищого господарського суду України звертає увагу на ту обставину, що скаржник в касаційній скарзі просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 року, а рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2014 року по справі № 910/20003/14 залишити в силі. Однак, такі судові акти в матеріалах справи № 910/17078/13 - відсутні.

Таким чином, виходячи з приписів процесуального закону касаційна скарга Державної виконавчої служби України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 року не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України і підлягає поверненню скаржнику на підставі п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 53, 86, 110, п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

У Х В А Л И В:

1. Клопотання Державної виконавчої служби України про відстрочення сплати судового збору - відхилити.

2. Клопотання Державної виконавчої служби України про відновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 року у справі № 910/17078/13 - відхилити.

3. Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 року у справі № 910/17078/13 повернути скаржнику.

Головуючий суддяВ.С. Божок СуддіТ.Ф. Костенко О.М. Сибіга