Ухвала суду № 42783487, 01.12.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

01 грудня 2014 року Справа № 902/1699/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Бакуліної С.В.,суддів:Грейц К.В., Волковицької Н.О., Добролюбової Т.В., Мачульського Г.М.,розглянувши заяву Кліпача Володимира Яковича

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України від 16.10.2014у справі№902/1699/13за позовом Кліпача Володимира ЯковичадоТовариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій"провизнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів від 01.05.1997,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.06.2014 у справі №902/1699/13, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.08.2014, відмовлено у позові Кліпача Володимира Яковича (Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" (Відповідач) про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів від 01.05.1997.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2014 касаційну скаргу Кліпача Володимира Яковича залишено без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області від 18.06.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 - без змін.

Кліпач Володимир Якович звернувся до Вищого господарського суду України з заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16.10.2014 у справі №902/1699/13, у якій заявник просить скасувати дану постанову та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву обґрунтовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статті 167 Господарського кодексу України, статті 100 та пункту 1 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 10.05.2012 у справі №18/50/5022-1301/2011, від 19.09.2012 у справі №5010/2368/2011-К-24/61-23/89.

Заявником не пропущено строк подання заяви про перегляд судового рішення господарського суду, передбаченого статтею 11117 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним допустити справу до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, або встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У постанові Вищого господарського суду України від 16.10.2014 у справі №902/1699/13, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів від 01.05.1997 про прийняття в члени Товариства на правах співзасновника Деревягу В.В. та виключення з членів і засновників Кліпача В.Я., оскільки на відповідну позовну вимогу поширюється позовна давність строк якої Позивачем пропущений. Даного висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на те, що позивач звернувся до суду за захистом свого корпоративного права (права на участь у товаристві), яке не є немайновим в розумінні статті 269 Цивільного кодексу України та статті 167 Господарського кодексу України. Крім того, суд касаційної інстанції підтримав висновок судів попередніх інстанцій про те, що право участі у товаристві не можна ототожнювати з особистими немайновими правами у розумінні статті 269 Цивільного кодексу України, оскільки воно має економічний зміст; право участі у товаристві є корпоративним правом, яке можна продати, обміняти, подарувати, а також особа може бути позбавлена цього права шляхом виключення учасника з товариства, а особистим немайновим правом особа володіє довічно.

Водночас, в постанові Вищого господарського суду України від 19.09.2012 у справі №5010/2368/2011-К-24/61-23/89, суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах застосовуючи одні й ті ж норми матеріального права, що і в постанові суду касаційної інстанції, про перегляд якої просить заявник, дійшов протилежного правового висновку, а саме, погодився з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав щодо задоволення позову для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, яким виведено позивача із складу учасників товариства. При цьому суд касаційної інстанції зазначив про те, що стаття 100 Цивільного кодексу України відносить право участі у товаристві до особистих немайнових прав особи, тому згідно із пунктом 1 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу у даному спорі.

В постанові Вищого господарського суду України від 17.02.2011 у справі №19/99(24/72), суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах застосовуючи одні й ті ж норми матеріального права, що і в постанові суду касаційної інстанції, погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову щодо визнання недійсними рішення загальних зборів учасників (засновників) товариства про прийняття до складу засновників третіх осіб, шляхом відступлення частини часток інших учасників. При цьому суд касаційної інстанції визнав помилковим висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із спливом строку позовної давності, виходячи з того, що відповідно до статті 100 Цивільного кодексу України право участі у товаристві, за захистом якого звернувся позивач, є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі, а тому, згідно пункту 1 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність не поширюється на вказані вимоги

Таким чином, зі змісту наведених постанов вбачаються ознаки неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення суду касаційної інстанції у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статями 86, 11114-11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Допустити справу №902/1699/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя С. БакулінаСудді К. Грейц Н. Волковицька Т. Добролюбова Г. Мачульський