Ухвала суду № 42783124, 10.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5849/14 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

10 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Мамчура Я.С., Желтобрюх І.Л.,

при секретарі: Лебедвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватне акціонерне товариство "УВК Україна" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.06.2014 року № 0001332201;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області з проведення перевірки, за результатами якої було складено акт від 10.07.2014 року № 346/10-13-22-03/36449095;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.08.2014 року № 0001752201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 23.10.2014 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року - без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як було встановлено судом першої інстанції, у період з 27.05.2014 року по 02.06.2014 року посадовою особою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "УВК Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Торенія» за період січень 2014 року. Результати перевірки було оформлено актом від 06.06.2014 року № 269/10-13-22-03/36449095. Також, у період з 04.07.2014 року по 10.07.2014 року посадовою особою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ"УВК Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Торенія» за період листопад, грудень 2013 року. Результати перевірки оформлено актом від 10.07.2014 року № 346/10-13-22-03/36449095. На основі висновків актів перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення: - від 26.06.2014 року № 0001332201, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ"УВК Україна" з податку на додану вартість на 458 670,00 грн. (в тому числі за основним платежем на 300 578,00 грн. та 150289,00 грн. за штрафними санкціями); - від 01.08.2014 року № 0001752201, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ "УВК Україна" з податку на додану вартість на 1 883 738,00 грн. (в тому числі за основним платежем на 1255826,00 грн. та 627912,00 грн. за штрафними санкціями).

Не погоджуючись із вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Київський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про необхідність задовольнити позов. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2013 року між ПАТ "УВК Україна" та ТОВ «Торенія» було укладено договір поставки товару № ТМЦ-0111. Згідно умов вказаного договору, Постачальник (ТОВ «Торенія») передає у власність Покупцеві (ПАТ"УВК Україна") товар, а Покупець приймає та оплачує товарі у кількості, якості та асортименті, зазначених у специфікації, видаткових накладних, що виставляються Постачальником і є частиною цього договору з моменту їх підписання повноважними представниками сторін. На виконання умов договору поставки від 01.11.2013 року № ТМЦ-0111 ТОВ «Торенія» передано ПАТ "УВК Україна" термоусадочну плівку, стрейч палетний, стрейч плівку, піддон про що свідчать видаткові накладні, специфікації. У силу вимог статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Згідно статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. При цьому факт передачі, перевезення та оплати товару може бути доказано податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку. У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. У відповідності до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Розрахунки за поставлений ТОВ «Торенія» товар здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується актами прийому-передачі векселів, що відповідає умовам укладеного договору. Перевезення, навантаження та розвантаження придбаного у ТОВ «Торенія» товару здійснювалось на підставі договору про надання послуг від 01.11.2013 року № ПР-0111, відповідно до умов якого, Замовник (ПАТ"УВК Україна") доручає, а Виконавець (ТОВ «Торенія») зобов'язується виконати вантажно-розвантажувальні роботи згідно заявки замовника. Виконання умов договору про надання послуг від 01.11.2013 року № ПР-0111 підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та актами прийому-передачі векселів та звітами до актів-здавання прийняття наданих робіт. Матеріали справи свідчать, що отриманий товар від ТОВ «Торенія» було переупаковано, укомплектовано та вкладено стікери, що підтверджується укладеним між позивачем та ТОВ «Торенія» договором про надання послуг від 01.11.2013 року № У-0111, звітами до актів здавання-прийняття наданих робіт та актами здавання-прийняття виконаних робіт. В свою чергу ПАТ"УВК Україна" отримано від ТОВ «Торенія» податкові накладні, які відповідали вимогам законодавства. Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджється з висновком суду першої інстанції, що укладені між ПАТ "УВК Україна" та ТОВ «Торенія» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Щодо твердження відповідача про безтоварність договорів поставки, укладених між позивачем та ТОВ «Торенія», суд зазначає наступне. Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для визнання безтоварними господарських операцій ПАТ"УВК Україна" та ТОВ «Торенія» є відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання у ТОВ «Торенія» та безтоварність операцій між ТОВ «Торенія» та його контрагентами. У зв'язку цим відповідачем зроблено висновок про нікчемність операцій з поставки по ланцюгу до «вигодонабувача»

Змістом господарських операцій між позивачем та ТОВ «Торенія» є поставка термоусадочної плівки, стрейча палетного, стрейч плівки, піддонів. Як встановлено судом, відповідачем не досліджувався зміст господарських операцій між ТОВ «Торенія» та його контрагентами. Тому, твердження про нікчемність операції між ТОВ «Торенія» та його контрагентами не є беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій позивача. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно пункту 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 201.11статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів справи, у наданих позивачем видаткових і податкових накладних зазначено перелік товарів, що відповідає умовам договору поставки та видам господарської діяльності позивача. Виконання договору підтверджується також подальшим використанням придбаних у товарів в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України. Виходячи з положень статей 180, 183, 198, 201 Податкового кодексу України, лише відсутність реєстрації особи платником податку на додану вартість, відсутність податкової накладної або наявність відповідного рішення суду є підставою для позбавлення платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум за придбані (поставлені) товари. Разом з тим, на момент укладення господарських договорів позивачем з ТОВ «Торенія», останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Первинними документами з поставки товару, що є в матеріалах справи, підтверджується реальність здійснення операцій поставки та виконання робіт, відповідність дій позивача господарській меті, а також достовірність усіх даних, наведених у документах, які надають право на податковий кредит, що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача про безтоварність господарських операцій. Відносно посилання відповідача на статтю 72 Кодексу адміністративного судочинства України та ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 26.08.2014 у справі № 758/9746/14-к, якою директора та засновника ТОВ "Торенія" було звільнено від кримінальної відповідальності у вчинені злочину, передбаченого частиною першою статті 205 КК України (фіктивне підприємництво) у зв'язку із закінченням строків давності, встановлено його вину, і дана обставина доводить факт ненадання послуг на користь позивача, слід зазначити про таке. Частина четверта статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Водночас, у вказаній ухвалі від 26.08.2014 суд не досліджував та не давав оцінки господарським операціям позивача та ТОВ "Торенія", не визнав недійсним документи, що були складені за наслідком здійснення господарської операції, позивач не є фігурантом вказаної кримінальної справи. Досліджувані судом в ухвалі обставини стосуються періоду створення та реєстрації юридичної особи, подальша ж господарська діяльність підприємства не досліджувалась. Вказана ухвала не є вироком суду. Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача про порушення ПАТ"УВК Україна" вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Торенія» є безпідставними. Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 26.06.2014 року № 0001332201 та від 01.08.2014 року № 0001752201 є протиправними та підлягають скасуванню. Щодо вимоги позивача про визнання дій Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області з проведення перевірки, за результатами якої було складено акт від 10.07.2014 року № 346/10-13-22-03/36449095, суд звертає увагу на наступне. Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначені Податковим кодексом України. В силу приписів пункту 61.1 статті 61 цього Кодексу, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Підпунктом 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби. Згідно з приписами статті 72 цього Кодексу, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла, зокрема, від платників податків. Відповідно до пункту 73.1 статті 73 Податкового кодексу України, інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається органам державної податкової служби періодично або на окремий письмовий запит органу державної податкової служби у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу. Пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Згідно з приписами абзацу 4 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі. Цією ж статтею передбачено, що платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). Поряд із загальним місячним строком для подання до контролюючого органу податкової інформації на його запит Податковим кодексом України також встановлено скорочений 10-ти денний строк для подання пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби. Підставою для подання такої інформації у скорочений строк є виявлення податковим органом фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків вимог податкового законодавства. Так, абзацом 2 пункту 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 на виконання вимог підпункту 73.2 статті 73 Податкового кодексу України, у разі, коли за результатами перевірок інших платників податків або за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платник податків зобов'язаний надати пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня надходження запиту. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (абзац 1 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України). Податковим кодексом України також надано контролюючому органу право проводити позапланову перевірку платника податків, яка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Так, в силу приписів підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності визначених обставин, серед яких, зокрема, виявлення за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Таким чином, податковий орган, виявивши факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, має право ініціювати проведення позапланової виїзної перевірки виключно після закінчення 10-денного терміну, який обчислюється з дня отримання таким платником обов'язкового письмового запиту органу державної податкової служби та у разі невиконання особою обов`язку подання такої інформації у цей строк. Відповідно до пункту 78.4. Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Відтак суд зазначає, що всупереч вимогам пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, відповідач приступив до перевірки без належного повідомлення платника податку про здійснення контролюючих заходів, тим самим порушивши порядок проведення позапланових документальних перевірок. Дії податкового органу щодо направлення письмового запиту про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження, а також щодо проведення саме виїзної документальної перевірки у випадку ненадання відповіді на такий запит мають на меті отримання від платника податків документів первинного бухгалтерського обліку відносно операцій, достовірність відображення в податковій декларації даних по яких викликала сумнів у контролюючого органу. Згідно підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків та підстави для їх надання. Згідно з положеннями абзацу першого пункту 73.3. Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Згідно з абзацом другим пункту 73.3. Податкового кодексу України такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит (пункт 73.3. Податкового кодексу України). Порядок отримання інформації органами державної податкової служби за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1245 (далі - Порядок № 1245), у запиті зазначаються: (1) посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; (2) підстави для надіслання запиту; (3) опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують. Відповідно до матеріалів справи, на запит від 17.07.2014 року № 8323/10/22-323 позивачем було відмовлено у наданні інформації, оскільки у запиті не було вказано правової підстави для надіслання запиту та не зазначено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства. Згідно підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, органи державної податкової служби мають право отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим кодексом. Таким чином, право податкового органу на безоплатне отримання від платника податків інформації та її документального підтвердження може бути реалізовано виключно за наявності підстав та в порядку, що визначені Податковим кодексом України. У свою чергу, податковий орган складає такий запит за наявності наступних підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом. Абзацом 5 пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України визначено, що у разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит. Приписи вказаної норми повністю узгоджуються з положеннями підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, якими передбачено обов`язок платника податків подавати документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів виключно на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів та у випадках, визначених законодавством. Позивач, отримавши запит від 17.07.2014 року № 8323/10/22-323 відмовився від надання на нього відповіді з підстав невідповідності вказаного запиту вимогам пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, про що повідомив відповідача листом. Відповідно до пп. 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на який посилається відповідач у запиті від 17.07.2014 року № 8323/10/22-323, визначає порядок проведення позапланової перевірки у зв`язку з виявленням фактів що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Таким чином, вказана норма надає право податковому органу проводити позапланову документальну перевірку суб`єкта господарювання у разі неотримання від нього відповіді на запит, проте жодним чином не визначає підставу для надіслання такого запиту. З огляду на викладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі від 23.10. 2014 року, та є підставою для її скасування. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року - без змін. Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - відмовити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді І.Л. Желтобрюх

Я.С. Мамчур

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.