Постанова № 42783111, 18.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15417/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й.Суддів:Борисюк Л.П., Собківа Я.М.,При секретарі:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» пред'явило позов до управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 18 вересня 2014 року № 35-14 «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини», якою на позивача накладено фінансові санкції у розмірі 17000,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, 202, п. 4 ч. 1ст. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено перевірку виконання позивачем припису від 29 липня 2014 року № 153/п, яким з метою усунення виявлених порушень позивача зобов'язано припинити будь-які роботи на об'єкті, який є пам'яткою архітектури, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (далі - об'єкт), із 29 липня 2014 року до отримання необхідних документів для здійснення робіт на об'єкті, погодити з відповідачем науково-проектну документацію на проведення робіт на об'єкті та отримати письмовий дозвіл відповідача на проведення робіт на об'єкті.

За результатами перевірки, 04 вересня 2014 року відповідачем складено акт № 59, відповідно до якого, позивачем не виконано вимоги припису № 153/п у частині необхідності погодження науково-проектної документації та отримання дозволу на виконання робіт на об'єкті (його частині), що є порушенням ч. 1 ст. 24, абзацу 2 ч. 1 ст. 26, ч. 2 ст. 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

У зв'язку з викладеним, 04 вересня 2014 року відповідачем складено припис № 159/п, яким позивача зобов'язано у строк до 03 жовтня 2014 року усунути наслідки заподіяної шкоди об'єкту (його частині), який є пам'яткою архітектури, шляхом відновлення первинного стану об'єкту (його частини). Про виконання припису необхідно повідомити відділ інспекції державного контролю об'єктів культурної спадщини та археологічного нагляду відповідача до 03 жовтня 2014 року.

Крім того, 18 вересня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувану постанову, якою на позивача, за порушення ч. 2 ст. 30 Закону, накладено фінансові санкції у розмірі 17000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів не погоджується із огляду на наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, 24 березня 2014 року між позивачем, як орендарем, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1., як орендодавцем, і ОСОБА_2, як власником, укладено договір суборенди нежитлового приміщення, за умовами якого за згодою власника орендодавець зобов'язується передати орендарю за плату на визначений у договорі строк у користування нежитлове приміщення № 43 (в літері А), загальною площею 134,4 кв.м., на першому поверсі будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для здійснення господарської діяльності.

Будівля по АДРЕСА_1 є пам'яткою архітектури місцевого значення на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 21.01.1986 № 49 (охоронний НОМЕР_1) Розташовується у Центральному історичному ареалі міста Києва (рішення Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804).

Позивач є користувачем нежитлового приміщення № 43 у вказаній будівлі на підставі відповідного договору суборенди.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не заперечується факт того, що об'єкт є пам'яткою архітектури, у зв'язку з чим необхідним є отримання відповідного дозволу.

25.07.2014 представниками Управління було проведено огляд частини приміщень першого поверху будинку АДРЕСА_1, за результатами чого було виявлено проведення будівельних, ремонтних та опоряджувальних робіт, про що складено відповідний акт.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805 (далі - Закон 1805) власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Використання пам'ятки повинно здійснюватись відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменьших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

У разі виникнення загрози для збереженості пам'ятки її власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов'язані негайно повідомити про це орган охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та орган місцевого самоврядування, на території якого розташована пам'ятка.

Статтею 26 Закону 1805 передбачено, що консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам'яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково- проектної документації.

Таким чином, підставою для проведення будівельних робіт на пам'ятці місцевого значення є письмовий дозвіл виданий Управлінням на підставі погодженої Управлінням науково-проектної документації.

Згідно статті 30 Закону 1805 охорони культурної спадщини зобов'язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам'ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини. Приписи органів охорони культурної спадщини є обов'язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.

У зв'язку з виявленими порушеннями Закону 1805 Управлінням прийнято припис від 29.07.2014 № 153/п у відповідності до якого Управління вимагає від позивача припинити проведення будь-яких робіт на пам'ятці до отримання необхідних документів, погодити з Управлінням науково-проектну документацію на проведення робіт та отримати письмовий дозвіл Управління на проведення робіт.

Колегія суддів зазначає, що у приписі № 153/п чітко вказано, що про його виконання необхідно повідомити відділ інспекції державного контролю об'єктів культурної спадщини та археологічного нагляду відповідача до 29 серпня 2014 року.

Однак, як з'ясовано судом та не заперечується представником позивача, дозволу, необхідність якого передбачена Законом, позивач не отримав.

У зв'язку з невиконанням вимог припису від 29.07.2014 № 153/п, 04.09.2014 представниками Управління складено Акт про вчинення правопорушення № 59, в якому Відповідач прийшов до висновку, що Позивачем не було виконано вимог припису та порушено вимоги статей 24 та 26 Закону 1805.

Таким чином, вказаний акт про вчинення правопорушення було складено 04.09.2014 за результатами огляду частини приміщень першого поверху будинку АДРЕСА_1, проведеного фахівцями Управління 25.07.2014 та припису від № 153/п від 29.07.2014, а 18.09.14 Управлінням було прийнято спірну постанову № 35-14.

Основною підставою для задоволення позову судом першої інстанції стало те, що перевірку виконання позивачем припису № 153/п відповідачем здійснено у вересні 2014 року, у той час, як 31 липня 2014 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік» і з 16 серпня 2014 року перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України) здійснюються протягом серпня-грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки. Тобто, Управління провело перевірку Позивача в період заборони проведення перевірок юридичних осіб за відсутності дозволу Кабінету Міністрів України.

Однак, колегія суддів з даним висновком суду не погоджується із огляду на наступне.

Управління не проводило перевірку позивача, як юридичної особи, а лише 25.07.2014 провело огляд частини приміщень першого поверху будинку АДРЕСА_1, суборендарем яких є позивач. За результатом цього огляду було складено припис № 153/п від 29.07.2014. та акт про вчинення правопорушення від 04.09.2014. Навіть сама назва акту свідчить, що Управління виявило правопорушення відносно належного утримання пам'ятки архітектури місцевого значення, а не проводило перевірку діяльності позивача, як юридичної особи.

Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в рамках наданих ст.ст. 6, 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини» повноважень здійснює контроль за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини, встановлює режим використання пам'яток місцевого значення, їхніх територій, зон охорони; забезпечує захист об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження шляхом проведення перевірок стану об'єктів культурної спадщини, а не їх власників (користувачів).

Таким чином, Управління фактично здійснює перевірку належного утримання та використання об'єктів культурної спадщини, а не господарської діяльності їх власників або користувачів.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що огляд частини вказаних приміщень було проведено 25.07.2014, припис № 153/п про усунення виявлених порушень Закону 1805 прийнято 29.07.2014, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (16 серпня 2014), яким було введено заборону щодо проведення перевірок юридичних осіб за відсутності дозволу Кабінету Міністрів України.

Отже, огляд та фіксування порушень вимог Закону 1805 з боку позивача було проведено Управлінням ще до набрання чинності законом про заборону проведення перевірок юридичних осіб, а за результатами розгляду всіх документів стосовно порушень вимог Закону 1805 з боку Позивача після набрання чинності законом про заборону проведення перевірок була прийнята спірна постанова у зв'язку із несвоєчасним усуненням вказаних порушень.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята Управлінням в межах повноважень та у спосіб, визначений законом, з дотриманням вимог чинного законодавства.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню є помилковим.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2014 року задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нову, якою в задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.