Ухвала суду № 42782957, 17.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/3929/14 Головуючий у 1-й інстанції:Паламар П.Г.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області, Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Черкасах на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 січня 2015 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Черкаси про визнання дій неправомірними та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Черкасах про визнання неправомірними дії відповідача в частині відмови від прийняття до відшкодування сум виплаченої пенсії та стягнення коштів в сумі 5140 грн. 14 коп.

Відповідно до постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 16 січня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач та відповідач подали апеляційні скарги в яких просять: позивач змінити постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 січня 2015 року, відповідач скасувати постанову суду та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з актами щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з вересня по листопад 2014 року, Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області понесло грошові витрати на виплату пенсій (основний розмір), щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття, витрати на виплату і доставку пенсій, а також одноразову допомогу на поховання на загальну суму 88402,41 грн.

Відділенням виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Черкаси було відшкодовано витрати, понесені позивачем за період з вересня по листопада 2014 року у розмірі 83262, 27 грн.

Відповідно до таблиць розбіжностей до інформації про відшкодування відповідачем витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності нещасного випадку на виробництві або професійним захворюванням та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за вересень - листопад 2014 року, відповідач не прийняв до заліку для відшкодування витрати позивача на виплату та доставку пенсій громадянам держав-учасниць СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну; витрати на виплату пенсій по справах, в яких акти Н-1 не відповідають вимогам законодавства; витрати на виплату пенсій внаслідок трудового каліцтва пенсіонеру ОСОБА_2, в зв'язку з відсутністю пенсійної справи вказаного пенсіонера; а також одноразову допомогу на поховання та невраховані суми витрат на виплату пенсій тимчасовим переселенцям з Луганської та Донецької області.

Не погоджуючись з рішенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Черкаси щодо невідшкодування вказаних витрат, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 16/98-ВР від 14.01.1998р. (далі по тексту - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття, інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

За загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення, як пенсійне страхування, що включає: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених п. 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. Відповідно до п. 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (Закон № 1105-ХІV) Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відшкодування витрат на поховання.

Статтею 25 Закону № 1105-ХІV обов'язок по проведенню зазначених страхових виплат покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Відповідно до ч. 16 ст. 34 Закону № 1105, виплата пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення крім випадків, передбачених п. 2 ст. 8 та ст. 9 цього Закону.

Пунктом 5 ст. 24 Закону № 1105-ХІV визначено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Відповідно до п. 4 Порядку відшкодування витрат, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. № 5-4/4 встановлено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалась пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Отже, діючим законодавством обов'язок призначати та виплачувати застрахованим особам пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання покладено на органи Пенсійного фонду, а Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний приймати участь у фінансуванні витрат на виплату зазначених пенсій та відшкодовувати Пенсійному фонду понесені ним зазначені витрати.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення витрат на виплату пенсій громадянам держав-учасниць СНД, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну у розмірі 2635,80 грн; витрат з виплати пенсії по справах потерпілих, в яких акт Н-1 про нещасний випадок на виробництві не відповідає вимогам законодавства у розмірі 401,97 грн.; витрат на виплату пенсій тимчасовим переселенцям з Луганської та Донецької області у розмірі 1350,00 грн., з огляду на наступне.

Статтею 2 Закону №1105 визначено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Відтак, пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, призначені до набрання чинності Законом №1105 відповідно до законодавства СРСР, чи іншого законодавства України повинні виплачуватись відповідно до вказаного Закону органами Пенсійного Фонду України з послідуючим відшкодуванням витрат по їх виплаті Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за законодавством колишнього СРСР.

Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. (надалі - Угода), пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Згідно ст. 5 Угоди визначено, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Угоди, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Статтею 7 Угоди передбачено, що при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера.

Розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 призначена відповідно до законодавства СРСР та вказаної Угоди, витрати на її виплату УПФУ в м. Черкасах Черкаської області підлягають до відшкодування саме виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Черкаси у розмірі 2635,80 грн.

Крім того, підлягає і відшкодуванню пенсія, виплачена управлінням Пенсійного фонду України пенсіонеру ОСОБА_9 за вересень-листопад 2014 року, на загальну суму 401,97 грн., призначену по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Посилання відповідача, що акт про нещасний випадок за формою Н-1 відносно ОСОБА_9 не відповідає вимогам законодавства, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки відповідачем не надано жодного доказу оскарження зазначеного акту в судовому порядку, визнання акту недійсними чи його скасування, а також доказів визнання неправомірними дій позивача щодо призначення пенсії по інвалідності пенсіонеру ОСОБА_9

В зв'язку з чим, дії відповідача щодо невідшкодування позивачеві пенсії, виплаченої ОСОБА_9 за вересень-листопад 2014 року в розмірі 401,97 грн., є неправомірними, а тому виплачена сума пенсії має бути відшкодована.

Також, підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість з виплати пенсії тимчасовим переселенцям ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції. Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 є жителями Луганської та Донецької областей, які звернулася до позивача із заявами про запит пенсійної справи з метою отримання пенсії за новим місцем проживання, взяті на облік в управлінні Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області та виплачено пенсію за вересень-листопад 2014 рік, тому дії відповідача щодо невідшкодування позивачеві пенсії, виплаченої жителям Луганської і Донецької області за вересень-листопад 2014 року в розмірі 1350,00 грн., є неправомірними, а тому виплачена сума пенсії має бути відшкодована.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції приймає до уваги доводи суду першої інстанції щодо відмови в частині позовних вимог про відшкодування витрат на виплату пенсій внаслідок трудового каліцтва пенсіонеру ОСОБА_2 та суми витрат на виплату допомоги на поховання, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 4 Закону № 1105, законодавство про страхування від нещасного випадку складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про охорону праці" та інших нормативно-правових актів. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством про страхування від нещасного випадку, то застосовуються норми міжнародного договору.

Стаття 5 Закону № 1105 передбачає, що одним із основних принципів страхування від нещасних випадків є надання державних гарантій реалізації своїх прав застрахованими громадянами, а відповідно до статті 6 цього Закону застрахованою особою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування, а саме: працівник.

При цьому нормами Закону № 1105 не передбачено, що застрахованою особою є працівник підприємства, що знаходиться на території іншої країни, зокрема на території країн СНД. Також не передбачена ця норма міжнародною угодою, укладеною з Російською Федерацією.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції, що оскільки нещасний випадок із ОСОБА_2 стався в 2008 році. в м. Новоросійську Російської Федерації при виконанні робіт по будівництву мостів, то пенсія у сумі 450,00 грн. за вересень-листопад 2014 року відшкодуванню не підлягає.

Посилання позивача, що пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва ОСОБА_2 призначена в Україні відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. не спричиняє обов'язок Фонду її відшкодувати, оскільки Угодою регулюються правовідносини між фізичною особою та органами Пенсійного фонду України з приводу призначення пенсії і не регулюються правовідносини між Фондами щодо відшкодування виплаченої пенсії.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Вищого Адміністративного Суду України від 17 липня 2014 р. у справі № К/800/38480/13.

Статтею 21 Закону № 1105-XIV визначено соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом. Так, у разі настання страхового випадку Фонд у встановленому законом порядку повинен, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Відповідно до частини восьмої статті 34 Закону № 1105 у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 826. Зазначений порядок регулює питання відшкодування Фондом таких витрат страхувальнику або сім'ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг. Витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України (пункт 2 цього Порядку). Організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником (пункт 5 зазначеного Порядку).

Згідно з абзацом 2 частини дев'ятої статті 34 Закону № 1105, у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Аналіз норм Закону № 1105, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання частини восьмої статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем не надано висновок медико-соціальної експертної комісії про наявність причинно-наслідкового зв'язку смерті ОСОБА_13 в зв'язку з одержаним каліцтвом, внаслідок чого не довів право на відшкодування витрат на виплату допомоги на поховання, тому стягнення витрат на виплату допомоги на поховання ОСОБА_13 за листопад 2014 рік на загальну суму 302,37 грн. не підлягає стягненню.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23.05.2011 р. у справі № 21-48а11.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду в частині стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Черкаси витрат на виплату пенсій в сумі 4387 грн. 77 коп. є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційних скаргах апелянтами доводів, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області, Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Черкасах залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 січня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 18 лютого 2015 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.