Ухвала суду № 42782953, 17.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16750/13-а Головуючий у 1-й інстанції:Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н.П,

суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

за участю секретаря: Савін І.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення про корегування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, повернення надміру сплаченого податку на додану вартість та мита,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» звернулося до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 07 травня 2013 року № 100270000/2013/400495/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07 травня 2013 року №100270000/2013/20457, повернення надміру сплаченого податку на додану вартість у розмірі 31106,54 грн. та мита в розмірі 9492,61 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товару від 07 травня 2013 року № 100270000/2013/400495/2. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів подано апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2014 року та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 січня 2010 року між позивачем ТОВ «Еколан Інгредієнти» (покупець) та компанією «Larchfiеrld Ltd.» (Великобританія) (постачальник) укладено зовнішньоекономічний контракт №78/01-10.

Відповідно до контракту №78/01-10 від 11.01.2010 року та додатку №172 від 25.03.2013 року до нього, компанія «Larchfiеrld Ltd.» (Великобританія) зобов'язується забезпечити на умовах DAP (поставка в пункт покупця) відповідно Incoterms 2010 поставку соєвого лецитину у 121 металічній діжці, загальною вагою (брутто) 26257 кг та вагою (нетто) 24200 кг, за ціною за 1 кг нетто в розмірі 1395 USD та за загальною вартістю в сумі 33759 USD, .

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту, 07.05.2013 року до митного органу декларантом позивача ТОВ «Лан-Україна» подано митну декларацію №100270000/2013/222245, у якій товар був заявлений у митний режим «імпорт-40» та документи необхідні для здійснення митного контролю. Митна вартість товарів була визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до графи 44 митної декларації на підтвердження заявлених відомостей позивачем були надані документи, а саме: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 22.11.2012 року №100/2012/0004799; міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 29.04.2013 року №9397; коносамент (Bill of Lading) від 27.03.2013 року №4731-0177-303.014; рахунок-фактуру (інвойс) від 27.03.2013 року №10603; пакувальний лист від 27.03.2013 року №662; зовнішньоекономічний контракт від 11.01.2010 року №78/01-10; додаткову угоду до контракту від 29.11.2012 року №7; додаток до контракту від 25.03.2013 року №172; договір про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів від 03.03.2009 року №62/09-Т та додаткову угоду до нього від 30.12.2010 року №1; довідку ДПІ Шевченківського району міста Києва ДПС від 03.04.2013 року №406; інформацію про відбитки штампу «Екологічний контроль ввіз/вивіз дозволено»; сертифікат про походження товару загальної форми від 18.03.2013 року №ІІІ/2012-13/002898.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.05.2013 року № 100270000/2013/20457.

Крім того, 07.05.2014 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості № 100270000/2013/400495/2 за шостим (резервним) методом та скориговано митну вартість імпортованих позивачем товарів у бік збільшення.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За правилами статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин 1-3 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Викладене свідчить про те, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, зокрема у разі відсутності у документах всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачені такі методи визначення митної вартості товарів:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Як вбачається з графи 33 «Обставини прийняття рішення та джерела, що використовувались митним органом для коригування митної вартості» спірного рішення про коригування митної вартості товарів, митним органом відповідно до п. 4.1. ст. 54 МК України, здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості та містять розбіжності, а саме: 1) в розрізі виконання умов контракту; 2) відсутні у повному обсязі складові вартості товару. Також в оскаржуваному рішенні визначено, що наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Судом першої інстанції встановлено, що митним органом виявлено розбіжності у наданих позивачем до митного органу відомостей щодо всіх складових вартості товару, оскільки згідно додатку від 25.03.2013 №172 до контракту ціна на товар включає вартість упаковки, маркування, піддонів, завантаження, митного оформлення вантажу для вивезення, сертифікату походження товарів форми А, транспортування до складу покупця. А також зазначення в сертифікаті походження товару іншого за датою та номером інвойсу, ніж був заявлений при митному оформленні товару.

Проте, відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами та вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.

Згідно умов додатку від 25.03.2013 року №172 до контракту ціна на товар включає вартість упаковки, маркування, піддонів, завантаження, митного оформлення вантажу для вивезення, сертифікату походження товарів форми А, транспортування до складу покупця, тому відсутні законні підстави при визначенні митної вартості додавати такі витрати до ціни, та, як наслідок, декларування ціни, яка для митних цілей вважається єдиним цілим, не може бути свіченням наявності розбіжностей та підставою для сумнівів.

Зазначення в сертифікаті походження товару іншого за датою та номером інвойсу, ніж був заявлений при митному оформленні товару, також не є підставою для сумнівів у задекларованій вартості та висновків про відсутність підстав для застосування першого методу визначення митної вартості.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується хз висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення містить протилежні визначення про відсутність інформації щодо подібних товарів та застосування такої інформації одночасно, отже, скоригована митна вартість не може бути визнана такою, що найбільшою мірою ґрунтується на раніше визначених (визнаних) митними органами митних вартостях.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07 травня 2013 року №100270000/2013/20457 колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Позивачем підтверджується обставина ввезення товару за митну територію України, у зв'язку з чим вимоги про скасування картки відмови у митному оформленні задоволенню не підлягають. При цьому суд виходить з того, що скасування такої картки не потягне за собою будь - яких правових наслідків, оскільки товар фактично вже ввезено та оформлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н. М.

Повний текст виготовлено: 18 лютого 2015 року

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.