Постанова № 42782766, 14.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 лютого 2015 року № 826/20685/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-фінансова група "Прайд" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайд» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2014 №0004082201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновку акту від 02.12.2014№302/26-52-22-01-11/33298041 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торговельно-Фінансова група «Прайд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Софтпро-Трейдинг» за серпень 2014 року; ПП «Термо Плюс» за серпень 2014 року» є необґрунтованими і спростовуються наявними матеріалами, що свідчить про безпідставність та протиправність винесено на підставі таких висновків податкового повідомлення-рішення.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління Мін доходів у місті Києві - явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

В судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Мін доходів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Торговельно-Фінансова група «Прайд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Софтпро-Трейдинг» за серпень 2014 року; ПП «Термо Плюс» за серпень 2014 року за результатом якої складено акт від 02.12.2014№302/26-52-22-01-11/33298041 (надалі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивача, зокрема, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту на загальну суму 2 214 516 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 22.12.2014 №0004082201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 498 096 грн. (за основним платежем 332 064 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 166 032 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 22.12.2014 №0004082201 слугували наступні факти викладені в акті перевірки: довідкою від 27.11.2014 №63/11-23-15-02/30330993 податковий орган вказує на неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Софтпро-Трейдинг» по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за серпень 2014 року, оскільки товариство має стан «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

Крім того, податковий орган вказує, що 03.10.2014 зареєстровано в ЄРДР кримінальне провадження № 32014120010000164 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України по факту вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва, які протягом 2012-2014 років з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у наданні реально діючим суб'єктам господарювання послуг по незаконному зменшенню податкових зобов'язань перед бюджетом, створили ат придбали суб'єкти господарювання серед яких ТОВ «Софтпро-Трейдинг».

Також, податковим органом встановлено, що ТОВ «Софтпро-Трейдинг» зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні виписані позивача з номенклатурою: рекламні послуги.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що податковою інформацією від 07.11.2014 №39/11-23-22-06/32833010 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Термо Плюс» по взаємовідносинам з ТОВ «Перший час» за серпень 2014 року встановлено, що ТОВ «Перший час» має стан «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

На підставі вищенаведеного податковий орган вказує на «безтоварний» характер фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Софтпро-Трейдинг», ПП «Термо Плюс».

Листом Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Отже висновки податкового органу про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між ТОВ «Софтпро-Трейдинг», ПП «Термо Плюс» та їх контрагентами не є належними доказами по справі, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються позивача.

Щодо посилання податкового органу на порушення кримінального провадження № 32014120010000164 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України по факту вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва, які протягом 2012-2014 років з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у наданні реально діючим суб'єктам господарювання послуг по незаконному зменшенню податкових зобов'язань перед бюджетом, створили ат придбали суб'єкти господарювання серед яких ТОВ «Софтпро-Трейдинг», суд зазначає наступне.

Податковий орган не наділений повноваженнями щодо надання правової оцінки доказам зібраним у кримінальному провадженні, до прийняття судового рішення у кримінальному провадженні.

Правова оцінка доказам зібраним під час досудового слідства у кримінальному провадженні надається виключно судом під час судового розгляду кримінальної справи.

Доказів існування вироку у кримінальній справі, який відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України був би обов'язковий для суду під час розгляду даної адміністративної справи, відповідачем не надано.

Порушення порядку реєстрації юридичної особи не є імперативною ознакою протиправності діяльності такою юридичної особи та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою юридичною особою.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Як свідчить матеріали справи між позивачем та ТОВ «Софтпро-Трейдинг» укладено договір про надання послуг №12/У від 23.06.2014, предметом якого є організація рекламної компанії позивач у формі розміщення аудіороліка в рекламних блоках радіостанцій.

ТОВ «Софтпро-Трейдинг» в адресу позивача оформлено податкові накладні від 31.08.2014 №135 та №136 та акти здачі-прийняття робіт від 31.08.2014 №135 та №136. Факт оплати послуг не заперечується сторонами.

Сума податку по вказаним накладним включена позивачем до податкового кредиту за серпень 2014 року.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП «Термо Плюс» укладено договір поставки від 28.07.2014 №16/П , предметом якого є купівля-продаж авто інструменту, автопокришки, авто хімії, запчастин для автомобілів узгодженими партіями.

ПП «Термо Плюс» на адресу позивач надано податкові накладні від 05.08.2014 №12, від 16.08.2014 №60, №61, від 22.08.2014 №81, від 26.08.2014 №88 та №97 та видаткові накладні за вказані дати.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Транспортна компанія «САТ» укладено договір перевезення вантажів від 12.12.2013 №13/13/14627 предметом якого є перевезення вантажу позивача. Також позивачем надано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підтверджують факт перевезення авто-інструменту.

При цьому, слід відзначити, що згідно наявних в матеріалах справи доказів, поставлений позивачу товар в подальшому був реалізований контрагентам позивача, про що свідчить копії договорів, накладних, довіреностей та виписки по банківському рахунку, які долучено до матеріалів справи.

Викладений в акті перевірки висновок про безтоварний характер спірних операцій з поставки позивачеві ТМЦ та послуг на думку суду ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин, а відтак не може бути визнаний об'єктивним.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, п. 9.8 ст. 9 Закону №168/97-ВР реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача ТОВ «Софтпро-Трейдинг», ПП «Термо Плюс» зареєстровані в якості платників податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 7 Закону №168/97-ВР, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість. Спірні договори у судовому порядку недійсними не визнавався.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання відповідних договорів, актів здачі-приймання наданих послуг та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «Софтпро-Трейдинг», ПП «Термо Плюс» е була припинена.

З огляду на викладені обставини, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Софтпро-Трейдинг», ПП «Термо Плюс» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 22.12.2014 №0004082201 безпідставним та неправомірним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Софтпро-Трейдинг», ПП «Термо Плюс», а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-фінансова група «Прайд» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.12.2014 №0004082201 прийняте Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда