Постанова № 42782750, 17.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 лютого 2015 року № 826/20796/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В. І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Технолоджі" до Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВС Технолоджі» звернулось до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 05.12.2014 № 181226552201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 256 815 грн. - основного платежу та 128 408 грн. - штрафні санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст.210 Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість є необґрунтованими, оскільки несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодна норма Податкового кодексу України, жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплати своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контрагенти як платник податків самостійно відповідають за дотримання достовірності та повноти визначення сум податку на додану вартість, своєчасність їх декларування, а також за повноту та своєчасність їх внесення до бюджету відповідно до закону. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання з своєчасного подання податкової декларації та сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність саме щодо цих юридичних осіб.

Під час розгляду справи встановлено, що позивачем заявлено вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення з помилково вказаною датою, а саме податкове повідомлення-рішення № 181226552201 від 05.12.2014 замість 25.12.2014, а тому суд вирішує дану адміністративну справу з урахуванням виявленої описки.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату та час судового розгляду, направивши суду письмові заперечення, які долучені до матеріалів справи. Заперечуючи проти позову представник відповідача зазначав, що перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій між платниками податків ТОВ «Г.Н.Т. НОВА ГРУП» з ТОВ «ВС ТЕХНОЛОДЖІ», а встановлено документування зазначених операцій та відображення їх в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до норм ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи протягом періоду з 21.10.2014р. по 29.10.2014р. згідно з нормами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 21.10.2014р. № 3065 і направлень на перевірку від 21.10.2014р. № 2224/26-55-22-01, № 2225/26-55-22-01, працівником ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ВС Технолоджі» (ідентифікаційний код 30574751) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Г.Н.Т. НОВА ГРУП» (ідентифікаційний код 38703613) та з контрагентом ТОВ «ГЛАД» ідентифікаційний код 32593341) за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, за результатами якої складений Акт від 05.11.2014 № 1048/26-55-22-01/30574751 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «ВС Технолоджі» і ТОВ «ГЛАД» (ідентифікаційний код 32593341), а саме: договір про надання послуг із заправки, відновлення та поставки картриджів, оргтехніки, технічного обслуговування і ремонту техніки від 29.11.2013. № 13-1129, за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надавати послуги із заправки, відновлення картриджів, послуги з технічного обслуговування оргтехніки, проводити ремонтні роботи оргтехніки, поставляти нові картриджи, оргтехніку та витратні матеріали до неї. Суми податку на додану вартість на загальну суму 227 538 грн. включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ, даним декларації з ПДВ за липень 2014 року.

Також перевіркою встановлено, що між ТОВ «ВС Технолоджі» (Замовник) та ТОВ «ГЛАД» (Виконавець) укладено договір № 30214/04 від 03.02.2014, предметом якого є надання послуг з технічного обслуговування оргтехніки, відновлення картриджів, продаж витратних матеріалів, офісної техніки. Суми податку на додану вартість на загальну суму 29 278 грн. ТОВ «ВС Технолоджі» частково сформовано і за рахунок постачальника ТОВ «ГЛАД».

За результатами дослідження наданих позивачем до перевірки документів працівника відповідача прийшов до висновку, що перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій між платниками податків ТОВ «Г.Н.Т. НОВА ГРУП» та ТОВ «ГЛАД» з ТОВ «ВС Технолоджі».

Так представник відповідача дійшов до висновку, що відповідно до вимог п. 201.4, п. 201.6, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «ВС Технолоджі» не мало підстав відображати в розділі ІІ «Отримані податкові накладні» Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та у складі податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ податкові накладні з реквізитами контрагентів-постачальників ТОВ «Г.Н.Т. НОВА ГРУП» та ТОВ «ГЛАД» за липень 2014 року. У зв'язку з чим, задекларований податковий кредит ТОВ «ВС Технолоджі» по контрагентам-постачальникам ТОВ «Г.Н.Т. НОВА ГРУП» та ТОВ «ГЛАД» за липень 2014 року на суму ПДВ 256 815 грн. відповідно до п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України сформований неправомірно та не підтверджено результатами перевірки.

25 грудня 2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підставі Акта перевірки від 05.11.2014 № 1048/26-55-22-01/30574751прийняла спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення № 181226552201 (форми "Р"), яким визначило ТОВ «ВС Технолоджі» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 385 223 грн., в т.ч256 815 - основний платіж, 128 408 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 01 березня 2014 року).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення) яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що 29 листопада 2013 року між ТОВ «Г.Н.Т. НОВА ГРУП» (виконавець), в особі директора Курято А.В., та суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «ВС Технолоджі» (замовник), в особі директора Степанюка В.В., був укладений договір про надання послуг із заправки, відновлення та поставки картриджів, оргтехніки, технічного обслуговування і ремонту техніки від № 13-1129, за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням Замовника надавати послуги із заправки, відновлення картриджів, послуги з технічного обслуговування оргтехніки, поставки нових картриджів, оргтехніки та витратних матеріалів до неї, проводити ремонтні роботи Замовника, а Замовник прийняти послуги, роботи, товар на умовах цього договору, сплатити за цінами, зазначеними в рахунках-фактурах, актах виконаних робіт, видаткових накладних.

На підтвердження факту надання ТОВ «Г.Н.Т. НОВА ГРУП» послуг ТОВ «ВС Технолоджі» у липні 2014 року, позивач надав суду копії податкових накладних ТОВ «Г.Н.Т. НОВА ГРУП»:

- від 01.07.2014 № 45 всього на загальну суму 94 751,25 грн. (без ПДВ);

- від 01.07.2014 № 230 всього на загальну суму 49 016 грн. (без ПДВ);

- від 01.07.2014 № 228 всього на загальну суму 48 477 грн. (без ПДВ);

- від 01.07.2014 № 233 всього на загальну суму 49 999 грн. (без ПДВ);

- від 01.07.2014 № 231 всього на загальну суму 47 308 грн. (без ПДВ);

- від 01.07.2014 № 222 всього на загальну суму 49 312 грн. (без ПДВ);

- від 01.07.2014 № 224 всього на загальну суму 48 905 грн. (без ПДВ);

- від 01.07.2014 № 232 всього на загальну суму 48 606 грн. (без ПДВ);

- від 01.07.2014 № 225 всього на загальну суму 49 400 грн. (без ПДВ);

- від 01.07.2014 № 223 всього на загальну суму 49 001 грн. (без ПДВ);

- від 01.07.2014 № 229 всього на загальну суму 49 288 грн. (без ПДВ);

- від 01.07.2014 № 226 всього на загальну суму 49 607 грн. (без ПДВ);

- від 01.07.2014 № 227 всього на загальну суму 47 961 грн. (без ПДВ);

- від 01.07.2014 № 220 всього на загальну суму 14 034 грн. (без ПДВ);

- від 01.07.2014 № 219 всього на загальну суму 44 772,59 грн. (без ПДВ);

- від 01.07.2014 № 218 всього на загальну суму 48 925,05 грн. (без ПДВ);

- від 01.07.2014 № 221 всього на загальну суму 48 652 грн. (без ПДВ);

- від 01.07.2014 № 216 всього на загальну суму 46 174,96 грн. (без ПДВ);

- від 21.07.2014 № 150 всього на загальну суму 127 187,66 грн. (без ПДВ);

- від 01.07.2014 № 217 всього на загальну суму 48 971,83 грн. (без ПДВ);

- від 11.07.2014 № 84 всього на загальну суму 77 3,41,67 грн. (без ПДВ).

Також встановлено, що 03 лютого 214 року між ТОВ «ГЛАД» (виконавець), в особі директора Гудзь О.П., та суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «ВС Технолоджі» (замовник), в особі директора Степанюка В.В., був укладений договір № 30214/04, предметом якого є надання послуг з технічного обслуговування оргтехніки, відновлення картриджів, продаж витратних матеріалів, офісної техніки. За умовами зазначеного договору замовник замовляє та оплачує, а виконавець приймає на себе зобов'язання з технічного обслуговування оргтехніки, постачання товарів на умовах, передбачених даним договором.

На підтвердження факту надання ТОВ «ГЛАД» послуг ТОВ «ВС Технолоджі» у липні 2014 року, позивач надав суду копії податкових накладних ТОВ «ГЛАД»:

- від 18.07.2014 № 124 всього на загальну суму 62 900 грн. (без ПДВ);

- від 23.07.2014 № 148 всього на загальну суму 22 340 грн. (без ПДВ);

- від 24.07.2014 № 163 всього на загальну суму 61 150 грн. (без ПДВ).

За результатами дослідження вище перелічених документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

При цьому, відповідачем не надано доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаного вище правочину, зокрема того, що вказане підприємства не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного правочину. Відтак, наявна в матеріалах справи копія податкової накладної, на підставі якої позивач сформував податковий кредит за звітний період липень 2014 року, відповідає вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названих підприємств умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент вчинення спірного правочину.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 05.11.2014 № 1048/26-55-22-01/30574751 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Так, з тексту Акта перевірки позивача не вбачається фактів недекларування та несплати як ТОВ «ВС Технолоджі», так і його контрагентами (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

Також, в ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між «ВС Технолоджі», ТОВ «Г.Н.Т. НОВА ГРУП» і ТОВ «ГЛАД», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірних правочинів не уповноваженими на те особами.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

В Акті перевірки відповідача від 05.11.2014 № 1048/26-55-22-01/30574751 відсутні посилання безпосередньо на випадки ухиляння підприємствами ТОВ «Г.Н.Т. НОВА ГРУП» і ТОВ «ГЛАД» від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам цього підприємства за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення сторонами договору від 29.11.2013 № 13-1129 та від 03.02.14 № 3014/04 з метою неправомірного отримання податкових вигод, а не створення реальних правових наслідків за таким правочином.

Під час розгляду судового розгляду даної справи відповідачем також не було надано суду жодних достовірних відомостей з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «ВС Технолоджі» або його контрагентів - підприємствами ТОВ «Г.Н.Т. НОВА ГРУП» і ТОВ «ГЛАД», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірного правочину, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

Крім того, твердження відповідача про відсутність надходження товару імпортного походження на адреси контрагентів-постачальників з якими ТОВ «Г.Н.Т. НОВА ГРУП» та ТОВ "ГЛАД" мало господарські відносини в липні місяці, суд вважає необгрунтованими у зв'язку з відсутністю дослідження товарних запасів даних контрагентів.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на додану вартість, та відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі визнати протиправним і скасувати спірне у справі податкове повідомлення-рішення від 25.12.2014 № 181226552201.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Технолоджі» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 25 грудня 2014 року № 181226552201.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда