Постанова № 42782715, 12.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 лютого 2015 року № 826/20883/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чистая планета тм" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство х обмеженою відповідальністю «Чистая планета ТМ» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки за результатом якої складено акт від 01.12.2014 №561/2657-22-04-21/38441014, скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2014 №0000512205, скасування рішення про результати скарги від 21.09.2012.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що податковим органом не повідомлено позивача про призначення позапланової виїзної перевірки та в ході перевірки не досліджено первинну документацію позивача, висновки акту від 01.12.2014 №561/2657-22-04-21/38441014 ґрунтуються на припущеннях податкового органу.

Крім того позивач вказує, що висновки акту від 01.12.2014 №561/2657-22-04-21/38441014 спростовуються наявними матеріалами, що є підставою для скасування прийнятого на їх підставі податкового повідомлення-рішення.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві - заперечував проти задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Чистая планета ТМ» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету сум податків і зборів по взаємовідносинах з ТОВ «К.А.М. Трейд Груп» за період з 01.04.2014 по 30.04.2014, з ТОВ «Агва Лайн» за період з 01.06.2014 по 31.06.2014, ТОВ «Аркона Лідер», ТОВ «Мегабудкомпані-2014» та з ТОВ «Сенатор Груп 2014»за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, за результатом якої складено акт від 01.12.2014 №561/2657-22-04-21/38441014 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем норм п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за липень 2014 року в сумі 129 229 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.12.2014 №00005122205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 161 536 грн. (за основним платежем 129 229 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 32 307 грн).

Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. 75.1.2 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 78.1.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно із п. 78.4. ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п. 78.5. ст. 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

З акту перевірки вбачається, що копію наказу від 18.11.2014 та направлення від 18.11.2014 на проведення перевірки не можливо вручити позивачу, у зв'язку з відсутністю позивача за податковою адресою.

З системного аналізу викладеного вбачається, що перевірку позивача проведено з порушенням порядку визначеного п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, оскільки позивачу не вручено повідомлення про проведення перевірки до початку такої перевірки, позивач не був обізнаний про проведення перевірки та, як наслідок позбавлений права на подачу копій первинних бухгалтерських документів і пояснень.

Дії по проведенню перевірки, щодо формування висновків акту перевірки та безпосередньо дії по складанню акту перевірки є функціональними обов'язками податкового органу, які самі по собі не створюють для позивача будь-яких негативних наслідків та не покладають на позивача податкових обов'язків, оскільки лише рішення, прийняте за результатами перевірки створює для платника податків правові наслідки у вигляді, зокрема, виникнення обов'язку сплатити певну суму податків.

Належним способом захисту порушення прав позивача є оскарження податкового повідомлення-рішення прийнятого на підставі акту перевірки.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, до адміністративного суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання і порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідно порушеного права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Враховуючи, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів, оскільки дії щодо проведення перевірки безпосередньо не впливають на права, інтереси позивача, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки за результатом якої складено акт від 01.12.2014 №561/2657-22-04-21/38441014.

Щодо позовних вимог в частині скасування рішення про результати скарги від 21.09.2012, суд зазначає, що позивачем не надано жодного обґрунтування протиправності та наявності такого рішення . Вказане рішення не могло бути прийняте за результатом розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення, яке є предметом вирішення даної справи.

Оскільки позивачем не надано жодного доказу в обґрунтування позовних вимог у вказаній частині, отже суд вважає позовні вимоги в частині скасування рішення про результати скарги від 21.09.2012 безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2014 №0000512205 суд зазначає наступне.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 17.12.2014 №0000512205 слугували наступні порушення податкового законодавства, які викладено в акті, а саме: податкові накладні по контрагентам ТОВ «Сенатор груп 2014», ТОВ «Мегабудкомпані 2014», ТОВ «Аркона Лідер» не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладених, оскільки виписані на суму менше або дорівнює 10 000 грн. З огляду на викладене податковий орган вказує, що накладні задекларовані з метою приховування номенклатури поставлених товарів (послуг), оскільки продавець не має права при одній поставці виписувати декілька податкових накладних.

Крім того, з акту перевірки вбачається, що ТОВ «Мегабудкомпані-2014», ТОВ «Аркона Лідер» має статус внесено запис про відсутність за місцезнаходженням

Також податковий орган в акті перевірки зазначає, що актом від 01.09.2014 №463/26-56-22-01/39156251 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сенатор Груп 2014» з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з платниками податків за період з 01.05.2014 по 31.08.2014» встановлено, що останнє відсутнє за місцезнаходженням; актом від 03.09.2014 №2042/26-59-22-06/39188409 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Мегабудкомпані-2014» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 встановлено, що товариство відсутнє за місцезнаходженням.

З огляду на викладене податковий орган дійшов висновку, що податкові накладні надані вказаним вище товариствами позивача складено з порушенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки відомості щодо місцезнаходження юридичної особи - продавця не відповідають дійсності.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Мегабудкомпані-2014» укладено договір субпідряду на виконання окремих видів та комплексних робіт від 18.06.2014 №18-06, предметом якого є щомісячне виконання комплексних (ремонтних, будівельних, клинингових) робіт. Обсяг, вид та вартість, умови виконання та строк вказуються у специфікаціях.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано копії: специфікацій, актів надання послуг та податкових накладених, які долучено до матеріалів справи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Сенатор груп 2014» укладено договір субпідряду на виконання окремих видів та комплексних робіт від 20.05.2014 №20-05, предметом якого є щомісячне виконання комплексних (ремонтних, будівельних, клинингових) робіт. Обсяг, вид та вартість, умови виконання та строк вказуються у специфікаціях.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано копії: специфікацій, актів надання послуг та податкових накладених, які долучено до матеріалів справи.

Господарські відносини позивача з ТОВ «Аркона Лідер» виникли на підставі рахунків на оплату товару, копії яких долучено до матеріалів справи. На підтвердження постачання товару позивачем надано суду копії видаткових та податкових накладних, які долучено до матеріалів справи.

Факт оплати послуг та товару з вказаними вище контрагентами підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що вид діяльності позивача згідно довідки про включення до ЄДРПОУ є зокрема, будівництво житлових та нежитлових будівель, загальне прибирання будинків, інші види діяльності з прибирання.

Отже укладання договорів субпідряду на виконання окремих видів та комплексних робіт, предметом яких є щомісячне виконання комплексних (ремонтних, будівельних, клинингових) робіт та придбання миючих засобів, на думку суду відповідає меті господарської діяльності позивача.

Крім того, оскільки предметом спірних договорів є надання послуг з прибирання та придбання миючих засобів, отже відсутність товарно-транспортних накладних на думку суду не вказує на безтоварність спірних договорів.

З огляду на встановлені факти в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що зобов'язання за договором між позивачем та ТОВ «Сенатор груп 2014», ТОВ «Аркона Лідер», ТОВ «Мегабудкомпані-2014» виконувались сторонами у повному обсязі.

Щодо твердження податкового органу, що виписані ТОВ «Сенатор груп 2014», ТОВ «Аркона Лідер», ТОВ «Мегабудкомпані-2014» накладні на суму менше/дорівнює 10 000 грн. задекларовані з метою приховування номенклатури поставлених товарів (послуг), оскільки продавець не має права при одній поставці виписувати декілька податкових накладних, суд зазначає, що згідно специфікацій вказаними товариствами надавались різні послуги на різних об'єктах, що знаходяться у різних містах.

З огляду на викладене, висновок податкового органу, що контрагентами позивача при одній поставці виписувалось кілька податкових накладних з метою приховання номенклатури товару (послуг) на думку суду є безпідставним.

Щодо твердження податкового органу, що податкові накладні надані позивачу ТОВ «Сенатор груп 2014», ТОВ «Аркона Лідер», ТОВ «Мегабудкомпані-2014» складено з порушенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки відомості щодо місцезнаходження юридичної особи - продавця не відповідають дійсності, суд зазначає наступне.

Вимоги статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо необхідної наявності в кожному первинному документі належних реквізитів варто поширювати саме на того суб'єкта господарювання, який веде бухгалтерський облік. Немає підстав покладати відповідальність за невиконання обов'язку щодо належного ведення бухгалтерського обліку одним суб'єктом господарювання на інших, зокрема на його контрагентів.

Таким чином, відповідно до зазначеного Закону відповідальність за недостовірність даних первинних документів несуть особи, які забезпечують ведення бухгалтерського обліку та складають ці первинні документи. А відтак, контрагенти суб'єкта господарювання не можуть нести відповідальності за недобросовісне виконання ним своїх обов'язків щодо складання первинних документів.

Тому, невиконання обов'язку щодо зазначення адреси у первинному документі, складеного однією особою і переданого іншій особі (зокрема, податкової накладної) може позбавляти цю накладну статусу первинного документу або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документу, або в разі фактичної відсутності господарської операції.

Формальні недоліки податкових накладних, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що видала податкову накладну, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

До матеріалів долучено витяги з ЄДРПОУ щодо ТОВ «Сенатор груп 2014», ТОВ «Аркона Лідер», ТОВ «Мегабудкомпані-2014», з яких вбачається, що в податкових накладних зазначено адресу, яка вказана у витягах з ЄДРПОУ, що свідчить про безпідставність твердження податкового органу, що складено з порушенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки відомості щодо місцезнаходження юридичної особи - продавця не відповідають дійсності.

Листом Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Отже висновки податкового органу про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між ТОВ «Сенатор Груп 2014» з ТОВ «ЗСК» не є належними доказами по справі, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються позивача.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, п. 9.8 ст. 9 Закону №168/97-ВР реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку №165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ «Сенатор груп 2014», ТОВ «Аркона Лідер», ТОВ «Мегабудкомпані-2014» - зареєстровані в якості платників податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 7 Закону №168/97-ВР, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Також, судом встановлено, що на момент складання первинних бухгалтерських документів юридичні особи ТОВ «Сенатор груп 2014», ТОВ «Аркона Лідер», ТОВ «Мегабудкомпані-2014» не були припинені.

З огляду на викладені обставини, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес"АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Сенатор груп 2014», ТОВ «Аркона Лідер», ТОВ «Мегабудкомпані-2014» податкових накладних за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем норм п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 17.12.2014 №00005122205 безпідставним та, як наслідок підлягає скасуванню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірності формування податкового кредиту по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «Сенатор груп 2014», ТОВ «Аркона Лідер», ТОВ «Мегабудкомпані-2014», а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чистая Планета ТМ" підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2014 №00005122205. В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.12.2014 №000512205 винесене Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

3. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда