Рішення № 42781298, 04.02.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/30266/13-ц

Провадження №2/761/79/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 лютого 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Малинникова О.Ф.

при секретарі - Данилевській Є.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" про зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2013 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" про зобов'язання вчинити дії.

Позивач зазначив, що між ПАТ "Банк Таврика" та ОСОБА_1 було укладено два договори банківського строкового вкладу від 09 листопада 2012 року згідно із яким Банком прийнято від ОСОБА_1 на депозитний строковий рахунок "море відсотків" до 10.03.2013 року грошові кошти:

- за № МК9110 - у розмірі 12.198 доларів США із виплатою 11% річних.

- за № МК 9114 - у розмірі 128.929,47 грн. із виплатою 27% річних.

На звернення позивача після закінчення дії строку договорів до Банку за отриманням вкладених за обома договорами коштів та процентів, банк відмовив їй, мотивуючи початком здійснення процедури ліквідації.

На свої звернення вона отримала лише 02.04.2013 року виплату гарантованої суми відшкодування вкладникам АТ "БАНК „ТАВРИКА" у розмірі 200.000 грн. відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами через установу банку-агента Фонду АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Загальна сума вкладу за двома депозитними договорами із врахуванням нарахованих відсотків складає 241.000 грн. Тобто, банком в порушення умов вищезазначених договорів, не доплачено позивачу - 41. 000 грн.

Оскільки Банком не дотримані умови договору щодо виплати зазначеної грошової суми з процентами у повному обсязі, позивач просила зобов'язати ПАТ "Банк Таврика" внести ОСОБА_1 до переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ "Банк Таврика", які мають право на відшкодування коштів за вкладами.

У запереченнях (а.с. 26, 57) АТ "Банк Таврика" від імені уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію, як відповідача, зазначено, що Постановою НБУ № 97 від 20 березня 2013 року прийнято рішення про початок здійснення процедури ліквідації АТ "БАНК "ТАВРИКА" з 21 березня 2013 року. Рішенням № 18 від 20 березня 2013 року призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію АТ "БАНК "ТАВРИКА" - ОСОБА_3 Відповідач посилалась на те, що оголошення про початок здійснення процедури ліквідації було опубліковано 26.03.2013 року у газетах "Урядовий кур'єр" та "Голос України", а також на офіційній сторінці Фонду в мережі Інтернет.

Позивач отримала гарантовану суму коштів 02.04.2013 р. у розмірі 200 000 грн. згідно із загальним реєстром вкладників. Сума її вкладу з процентами складала 241.000 грн., однак щодо решти недоотриманих коштів позивачем не подано заяву на визнання її кредитором у визначеному ч.1 ст. 52 Закону порядку як вимогу вкладника - фізичної особи про виплату грошових коштів у частині, що перевищує гарантовану суму, виплачену Фондом.

Згідно із ст.45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" приймання вимог кредиторів було припинено після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей у газетах "Урядовий кур'єр" та "Голос України" про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію, тобто 25 квітня 2013 року.

Стосовно вимоги ОСОБА_1, щодо включення її до реєстру кредиторів, то уповноважена особа Фонду на ліквідацію банківської установи, здійснюючи повноваження передбачені частиною 2 статті 37 та статті 48 Закону, одним з яких є складання реєстру акцептованих вимог кредиторів та здійснення заходів щодо задоволення їх вимог у встановленому законом порядку та у визначені строки. Відповідно до статті 45 Закону приймання вимог кредиторів було припинено 25 квітня 2013 року, тобто після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей у газетах "Урядовий кур'єр" та "Голос України" про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію, тобто 26.03.2013 року. Позивач у позовній заяві зазначила, що вона зверталася до відповідача із заявою про повернення коштів до 02.04.2013 року, тобто дня отримання гарантованої суми, після чого із заявою про визнання його кредитором не зверталася до відповідача, поважних причин пропуску ОСОБА_1 строку подачі вимоги, як кредитора для включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів не було. Тому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з посиланням на викладені у позовній заяві обставини на підтвердження позову про зобов'язання ПАТ "Банк Таврика" для отримання решти суми внести ОСОБА_1, як вкладника до переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ "Банк Таврика", які мають право на відшкодування коштів за вкладами.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з посиланням на письмові заперечення, підтримуючи викладені у них доводи та пояснила, що АТ "Банк "Таврика" віднесено до категорії неплатоспроможних, з 21.12.2012 року по 20.03.2013 року в АТ "Банк "Таврика" здійснювалася тимчасова адміністрація. Протягом дії тимчасової адміністрації та під час ліквідаційної процедури банківської установи діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Таврика", здійснюючи поточну діяльність у якості керівника даної установи. Посилаючись на те, що відсутні поважні причини пропуску строку звернення для подачі вимоги кредитора для включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів, позивач з таким зверненням не зверталась, просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством "Банк Таврика" та ОСОБА_1 було укладено Договір банківського строкового вкладу "море відсотків" № МК 9114 та Договір банківського строкового вкладу "море відсотків" № МК9110.

Відповідно до умов договору № МК 9114 Банк прийняв від ОСОБА_1 на відкритий вкладний (депозитний) строковий рахунок грошові кошти у тимчасове користування на умовах терміновості платності та зворотності у розмірі 128 929,47 грн. Строк зберігання до 10.03.2013 року, виплата процентів у розмірі 27% річних.

Відповідно до умов договору № МК 9110 Банк прийняв від ОСОБА_1 на відкритий вкладний (депозитний) строковий рахунок грошові кошти у тимчасове користування на умовах терміновості платності та зворотності у розмірі 12 198,00 доларів США. Строком зберігання до 10.03.2013 року із виплатою процентів у розмірі 11% річних.

Після закінчення строку дії вищевказаних договорів, ОСОБА_1 зверталась із заявами до банку з метою повернення вкладених за обома договорами коштів із виплатою передбачених цими договорами процентів. Проте, банк відмовляв їй у зв'язку із початком здійснення процедури ліквідації. Лише 02.04.2013 року ОСОБА_1 отримала виплату гарантованої суми відшкодування вкладникам АТ "БАНК „ТАВРИКА", що здійснювалась відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами через установу банку-агента Фонду АТ "Райффайзен Банк Аваль" у розмірі 200.000 грн.

Звертаючись до суду із даним позовом позивачка посилалась на те, що загальна сума вкладу за двома депозитними договорами із врахуванням нарахованих відсотків складає 241 000 грн., з яких вона отримала 200 000,00 грн. Тому вона просить стягнути проценти з Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" за користування вкладом у сумі 41.000 грн. На її звернення відповідачем відмовлено у зв'язку із тим, що позивач не подав заяву про визнання його кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами між клієнтом та банком. У відповідності з п. 1) ч. 1 ст. 47 цього Закону банки мають право приймати вклади (депозити) від юридичних і фізичних осіб.

Статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що банк може бути ліквідований: за рішенням власників банку або у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації.

Процедура ліквідації банківської установи, зокрема повернення коштів вкладникам неплатоспроможного банку, здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, статтями 26, 45, 52. (далі - Закон)

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Частиною 1 ст. 26 Закону передбачено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти у розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Судом встановлено і не заперечувалось сторонами, що в зв'язку із віднесенням АТ "БАНК "ТАВРИКА" до категорії неплатоспроможних з 21 грудня 2012 року по 20 березня 2013 року в АТ "БАНК "ТАВРИКА" здійснювалася тимчасова адміністрація.

Відповідно до Постанови Національного банку України від 20 березня 2013 року № 97 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК "ТАВРИКА" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 20 березня 2013 року № 17 про початок здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "БАНК "ТАВРИКА" з 21 березня 2013 року та рішення від 20 березня 2013 року № 18 про призначення уповноваженої Фонду на ліквідацію АТ "БАНК "ТАВРИКА" - начальника відділу тимчасової адміністрації та ліквідації неплатоспроможних банків ОСОБА_3 (а.с. 29 - 30).

Рішенням № 33 прийнятим на підставі постанови Правління Національного банку України від 20 грудня 2012 року № 548 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "БАНК "ТАВРИКА" до категорії неплатоспроможних, керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 12 та статтею 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.02.2014 року продовжено процедуру ліквідації АТ "БАНК "ТАВРИКА" вирішено:

1. Розпочати процедуру виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації з грудня 2012 року Публічного акціонерного товариства "БАНК "ТАВРИКА" (код за ЄДРПОУ 19454139, МФО 300788, місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 92-94).

2. Тимчасова адміністрація запроваджується строком на три місяця з 21.12.2012 року по 20.03.2013 рік. (а.с. 71).

У разі наявності вимог до банку, щодо якого застосована ліквідаційна процедура, Закон передбачає певний спосіб захисту прав такого кредитора, який зобов'язаний заявити уповноваженій особі Фонду на ліквідацію банку про свої вимоги до банку, які уповноважена особа у разі їх підтвердження акцептує та відносить до певної черги погашення. Таким чином, АТ "БАНК "ТАВРИКА" знаходиться на стадії ліквідації, здійснюється ліквідаційна процедура. На цей період Закон є спеціальним, всі інші закони України можуть застосовуватись до правовідносин з банком лише в тій частині, що не суперечить положенням спеціального закону.

Як зазначалось, що 02.04.2013 року позивач ОСОБА_1 отримала виплату гарантованої суми у розмірі 200 000,00 грн. відшкодування вкладникам АТ "БАНК „ТАВРИКА", що здійснювалась відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами через установу банку-агента Фонду АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 52 Закону задовольняються за рахунок коштів, одержаних у результаті ліквідації та реалізації майна банку, у разі подання відповідної заяви кредитором.

Зобов'язання з виплати відсотків за вкладами, нарахованих під час здійснення тимчасової адміністрації, задовольняються відповідно до черговості, встановленої п. 4 ч. 1 ст. 52 цього Закону. (4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом).

У процесі ліквідаційної процедури банку визначається заборгованість кожному кредитору банку та встановлюється черговість погашення вимог кредиторів, що унеможливлює індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора позачергово.

Приймання вимог кредиторів для їх подальшого акцептування здійснювалось АТ "БАНК "ТАВРИКА" відповідно до вимог частини 5 статті 45 Закону протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії на своєму офіційному сайті, а також у газетах "Урядовий кур'єр" та "Голос України" 26.03.2013 року - у термін з 26.03.2013 року по 25.04.2013 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у процесі проведення дій щодо відкликання банківської ліцензії, ліквідацію Банку та призначення уповноваженої особи Фонду.

Тобто спір позивачки пов'язаний з недоплатою належних їй коштів стосовно внесеного нею вкладу до відповідача на підставі договору банківського строкового вкладу "море відсотків" укладеного нею з АТ "Банк "Таврика" від 09.11.2012 року.

АТ "Банк "Таврика" віднесено до категорії неплатоспроможних, за період з 21 грудня 2012 року по 20 березня 2013 року в АТ "Банк "Таврика" здійснювалась тимчасова адміністрація рішення від 20 березня 2013 року № 17 про початок здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" , прийнято з 21 березня 2013 року. Також прийняті рішення 20 березня 2013 року № 18 про призначення уповноваженої Фонду на ліквідацію АТ "Банку "Таврика" начальника відділу тимчасової адміністрації та ліквідації неспроможних банків ОСОБА_3

Згідно із ст.ст. 43, 45 Закону 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію Банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі про свої вимоги до банку для здійснення заходів щодо їх задоволення у встановленому порядку. Таке оголошення щодо Банку, відповідача у справі, було опубліковано 26.03.2013 року у газетах "Урядовий кур'єр" та "Голос України". Отже прийняття вимог кредиторів було припинено 25 квітня 2013 року згідно із ст. 45 Закону.

Таким чином, з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію наступають певні правові наслідки, у тому числі припиняється нарахування процентів, діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій, закриттям кореспондентських рахунків банку, діючим залишається тільки рахунок, відкритий у банку для здійснення ліквідаційної процедури.

Банк відмовляв позивачу у зв'язку із початком здійснення процедури ліквідації, ОСОБА_1 отримала виплату гарантованої суми відшкодування вкладникам АТ "БАНК „ТАВРИКА", що здійснювалась відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами через установу банку-агента Фонду АТ "Райффайзен Банк Аваль" у розмірі 200.000 грн. 02.04.2013 року.

За змістом позовної заяви від 18.11.2013 року позивач зверталась до банку після закінчення дій договорів 10.03.2013 року і "лише 4 лютого" отримала кошти. Позивач не посилалась на те, що після отримання коштів вона зверталась із письмовою заявою. Відсутні докази, що окрім звернення до 02.04.2013 року з питання повернення вкладу, після отримання гарантованої суми позивач не направляла до Фонду гарантування вкладів заяви про визнання її кредитом.

Доказів щодо поважності причин неподання заяви про визнання її кредитом позивачем не надано.

Посилання позивача на те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатив їй гарантовану суму у розмірі 200.000,00 грн. внесену за договорами строкового вкладу, один з яких був у національній валюті, не прийнявши до уваги, що грошова сума вносилась за договором в іноземній валюті суму боргу не виплачено також не можуть бути сприйнятими, як докази. Як зазначено відповідачем при нарахуванні грошової суми застосовуються правила ч.5 статті 26 Закону, згідно із якими відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону, що підтверджено долученими Банком документами до клопотання відповідача від 19.02.14р..

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" про зобов'язання вчинити дії.

Враховуючи наведене, на підставі ст. 526 ЦК України, Закону України "Про банки та банківську діяльність", Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 61, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

У позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" про зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя: Малинников О.Ф.