Постанова № 4277975, 24.06.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.06.09Справа №2а-7313/09/8/0170 (13:08 год.) Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Дрягіні В.П., розглянув у відкритому судовому засіданніадміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Полар-Інвест"

до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АРК

про визнання протиправною відмови та спонукання до виконання певних дій

за участю представників сторін:

від позивача: Папенін Микола Анатолійович, довіреність № 1 від 23.06.09

від відповідача: не зявився

Суть спору: Приватне підприємство «Полар-Інвест» звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АРК про визнання відмови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АРК про видачу дозволу позивачу на виконання будівельних робіт по об'єкту: "Реконструкція (переобладнання) нежитлових приміщень із обладнанням додаткового входу" за адресою: м.Сімферополь, вул.Шмідта, 3 протиправною; зобов'язання відповідача надати дозвіл позивачу на виконання будівельних робіт по об'єкту: "Реконструкція (переобладнання) нежитлових приміщень із обладнанням додаткового входу" за адресою: м.Сімферополь, вул.Шмідта, 3.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.09р. відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.09р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що листом №7/1-2702 від 28.05.2009р. відповідач неправомірно відмовив у наданні дозволу на виконання будівельних робіт по обєкту "Реконструкція (переобладнання) нежитлових приміщень із обладнанням додаткового входу" за адресою: м.Сімферополь, вул.Шмідта,3, які знаходяться в літ. «А» №7,11,12,13,14,15,17, загальною площею -149,2 кв.м. на підставі того, що позивачем в порушення вимог ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій", п. 2.1 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Держбуду України №273 від 05.12.2000 р., п.6.2 "Регіональних правил забудови і використання територій в АРК", затверджених Постановою ВР АРК № 241-3/02 від 18.09.2002 р., (зі змінами та доповненнями № 610-5/07 від 24.10.2007 р.) не наданий правовстановлюючий документ на земельну ділянку (державний акт, договір оренди). Одночасно, позивач посилається на положення ч. 5 ст. 120 Земельного кодексу України, які передбачають, що під час переходу права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташовано будівлю або споруду.

Окрім того, у зазначеній відмові також зазначено, що замовником не надано документ про затвердження проектної документації, договір підряду із підрядною організацією та його свідоцтво про державну реєстрацію, що на думку позивача є необґрунтованим з тих підстав, що відповідачу був наданий робочий проект, до якого отримані всі необхідні узгодження відповідних установ та який пройшов експертизу, а також при поданні заяви про надання дозволу було зазначено підрядну організацію та її ліцензію.

Відповідач надав заперечення проти адміністративного позову, де зазначив, що позивач для отримання відповідного дозволу повинен був надати документ, що посвідчує право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовано пятиповерховий багатоквартирний будинок, за адресою: м.Сімферополь, вул.Шмідта, 3. Також, відповідач заперечує, що положення ст. 120 Земельного кодексу України, як і ст. 377 Цивільного кодексу України надають позивачу автоматичний перехід права власності на спірну земельну ділянку. Крім того, відповідач посилається на п. 2 ст. 42 Земельного кодексу України, яким передбачено, що у випадку приватизації громадянами багатоквартирного житлового будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватися в користування тільки обєднанню співвласників багатоквартирного будинку, а не власникам квартир.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду справи сповіщений належним чином, що підтверджується розпискою, про причини неприбуття в судове засідання суд не повідомив, в запереченнях виклав клопотання про розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватному підприємству «Полар-Інвест» на праві приватної власності належать нежитлові приміщення в літ. «А» - №7,11,12,13,14,15,17, загальною площею - 149,2 кв.м., які знаходяться за адресою: м.Сімферополь, вул.Шмідта, 3, що підтверджується договором купівлі-продажу шляхом викупу №944 від 20 березня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Сімферопольського нотаріального округу АР Крим Дрезноль Т.А. в реєстрі за №644, зареєстрованим в КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», що підтверджується витягом про реєстрацію права власності №19577293 від 17.07.2008р., тип обєкту нерухомого майна нежиле приміщення (а.с. 6-10, 72-74).

Дані нежилі приміщення згідно відомостей технічної інвентаризації, проведеної КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», розташовані в підвальному приміщенні пятиповерхового будинку, а саме: в літ. «А» - №№7,11,12,13,14,15,17, загальною площею -149,2 кв.м., що підтверджується технічним паспортом, копію якого долучено до матеріалів справи (а.с. 88-95).

Рішенням виконкому Київської районної ради м.Сімферополя №55/31 від 31.03.2009р. дозволено ПП «Полар-Інвест» проведення розробки та реконструкції (переобладнання) нежитлових приміщень в літ. «А» №7,11,12,13,14,15,17, загальною площею -149,2 кв.м., які знаходяться за адресою: м.Сімферополь, вул.Шмідта, 3, із обладнанням додаткового входу (а.с. 12).

Позивачем розроблений робочий проект по об'єкту: ""Реконструкція (переобладнання) нежитлових приміщень із обладнанням додаткового входу" за адресою: м.Сімферополь, вул.Шмідта, 3, які знаходяться в літ. «А» №7,11,12,13,14,15,17, загальною площею -149,2 кв.м (а.с. 25-61), який погоджений наступними органами та організаціями із наданням позитивних висновків:

- Рескомітетом з охорони культурної спадщини (лист №935 від 23.04.2009р.) (а.с.20),

- Головним санітарним лікарем (висновок №226 від 08.05.2009р.) (а.с.15).

- Управлінням з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в АР Крим (експертний висновок №185 від 16.04.2009р.) (а.с.14),

- ДП «Кримський експертно-технічний центр Національного НДІ промислової безпеки та охорони праці» (експертний висновок О.№10.35850091.1518-09 від 12.05.2009р.) (а.с. 17-19).

Судом встановлено отримання позивачем дозволу на проведення даного виду робіт у мешканців та власників квартир зазначеного багатоквартирного житлового будинку, підписи яких засвідчені посадовою особою житлово-експлуатаційної ділянки №3 виконкому Київської районної ради м.Сімферополя (а.с. 16).

На запит суду до Сімферопольської міської ради надано відповідь виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради, викладену у листі від 12.06.09 №1785/05-20, в якому зазначено, що за даними земельно-кадастрового обліку структурного підрозділу міськвиконкому, земельна ділянка по вул.Шмідта, 3 Сімферопольською міською радою у власність, користування, оренду не надавалася, правовстановлювальні документи на вказану земельну ділянку у відповідності до чинного законодавства не оформлені та згідно п.12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, вказана земельна ділянка знаходиться в розпорядженні Сімферопольської міської ради (а.с. 96).

21 травня 2009 року позивач звернувся із письмовою заявою до відповідача, в якій просив видати дозвіл на виконання будівельних робіт по переобладнанню нежитлових приміщень під кафе по вул. Шмідта, 3 в м.Сімферополі із обладнанням додаткового входу із наданням всіх дозвільних та реєстраційних документів (а.с.11).

У відповідь на вказану заяву позивач отримав лист Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АРК від 28.05.2009р. №7/1-2702 про відмову у видачу дозволу позивачу на виконання будівельних робіт по об'єкту: "Реконструкція (переобладнання) нежитлових приміщень із обладнанням додаткового входу" за адресою: м.Сімферополь, вул.Шмідта, 3, мотивовану відсутністю серед наданих документів документу, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою або договору суперфіцію, документу про затвердження проектної документації, договору підряду та свідоцтва про державну реєстрацію підрядної організації (а.с.5).

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 Положення про Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, затвердженого Державною архітектурно-будівельної інспекцією України 06.12.2007р., відповідач є територіальним органом Державної архітектурно-будівельної інспекції, утвореним відповідно до наказу Держархбудінспекції від 26.10.2007 р. № 45, входить до сфери її управління, підзвітний і підконтрольний їй.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 428 від 05.04.2006 р. "Про утворення Державної архітектурно-будівельної інспекції" Державна архітектурно-будівельна інспекція як урядовий орган державного управління утворена в складі Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства.

Таким чином, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим є державним органом виконавчої влади з визначеними законодавчо повноваженнями і, реалізуючи свої завдання та функції у правовідносинах з фізичними та юридичними особами, є суб'єктом владних повноважень, тому спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, «на підставі» означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Оцінюючи правомірність прийнятого рішення, що оскаржується позивачем, суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій" N 1699-III від 20.04.2000 р. (із змінами та доповненнями) дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі:

- проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством;

- документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову;

- рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування;

- документа про призначення відповідальних виконавців робіт та відомостей про здійснення авторського та технічного нагляду.

Частиною восьмою ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій" комплексний висновок і проект рішення про дозвіл на будівництво готуються спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури. У випадках, передбачених регіональними або місцевими правилами забудови, комплексний висновок готується з урахуванням висновків відповідних землевпорядних, природоохоронних, санітарних та інших органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Свої висновки зазначені органи подають спеціально уповноваженому органу з питань містобудування та архітектури.

Отже позивачем дотримано приписи ст. 24, 29 Закону України "Про планування і забудову територій" і отримані всі передбачені законодавством України дозвільні документи по реконструкції спірної будівлі.

Відповідно до частини 6 статті 319 Цивільного кодексу України, держава не втручається у здійснення власником права власності, тобто пряме адміністрування з боку органів влади є неприпустимим.

Суд критично ставиться до вимоги відповідача про необхідність надання документу, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою або договору суперфіцію, зважаючи на наступне.

Згідно частини 2 ст.377 ЦК України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Аналогічний законодавчий припис міститься і в ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України.

Враховуючи наведені законодавчі норми, власник обєкту нерухомості у будь-якому випадку набуває право користування земельною ділянкою і стає фактичним користувачем земельної ділянки. Після оформлення і реєстрації договору оренди земельної ділянки така особа набуває юридичного статусу землекористувача.

Крім того, суд звертає увагу на статус спірної будівлі. Так, згідно матеріалів справи (робочого проекту, експертних висновків та ін.), та технічного паспорта на зазначені нежитлові приміщення, спірний обєкт нерухомості знаходиться в підвальному приміщенні пятиповерхового багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЗК земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками (частини 2, 3 ст. 42 ЗК).

При цьому прибудинковою територією вважають встановлену за проектом поділу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельну ділянку багатоквартирної несадибної житлової забудови, необхідну для розміщення та обслуговування жилого будинку й господарських і технічних будівель та споруд біля нього, тобто територію під жилим будинком, проїзди й тротуари, озеленені ділянки та ігрові майданчики, майданчики для відпочинку, занять спортом, тимчасового зберігання автомобілів жителів будинку, для господарських потреб та інші території, пов'язані з утриманням і експлуатацією будинку.

З аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм ст. 42 ЗК випливає, що в разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить до житлового комплексу, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об'єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону від 29.11.01 N 2866-III "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.02 N 1521 "Про реалізацію Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

У такому разі земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і неподільною часткою житлового комплексу (допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку, його технічне обладнання) є майном співвласників, які визначають порядок його використання.

Нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки (на якій розташований багатоквартирний жилий будинок) або її частини.

Як вбачається із матеріалів справи, обєднання співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м.Сімферополь, вул.Шмідта,3, АРК на момент розгляду судом справи не утворено, але квартири вказаного будинку приватизовані. Таким чином, в силу неврегульованості законодавством України питання статусу користувача земельної ділянки багатоквартирного житлового будинку у разі не створення обєднання співвласників багатоквартирного будинку, позивач не зобовязаний створювати чи приймати участь у діяльності такого обєднання.

Листом виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 12.06.09 №1785/05-20 підтверджується, що за даними земельно-кадастрового обліку структурного підрозділу міськвиконкому, земельна ділянка по вул.Шмідта, 3 Сімферопольською міською радою у власність, користування, оренду не надавалася, правовстановлювальні документи на вказану земельну ділянку у відповідності до чинного законодавства не оформлені та згідно п.12 розділу Х перехідних положень Земельного кодексу України, вказана земельна ділянка знаходиться в розпорядженні Сімферопольської міської ради (а.с. 96).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка, на якій розташовано багатоквартирний житловий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія державної або комунальної власності, у власність чи користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цим будинком, або іншим особам не передавалась, обєднання співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м.Сімферополь, вул.Шмідта,3, на момент розгляду судом справи не утворено.

Даним доказом у справі підтверджується дотримання вимог ст.42 Земельного кодексу України, що позбавляє відповідача вимагати подання документів, право на одержання яких у позивача відсутнє.

Додатково суд звертає увагу на те, що відповідно до п.6.5 Регіональних правил забудови та використання території в Автономній Республіці Крим, затверджених постанови Верховної Ради АР Крим від 18.09.02 №241-3/02 «Про затвердження Регіональних правил забудови та використання території в Автономній Республіці Крим», на виконання будівельних робіт з капітального ремонту, реставрації, реконструкції, якщо вона виконується в межах діючої забудови, замовник надає документацію згідно з п. 6.2, за виключенням документів, що підтверджують право власності земельною ділянкою (власності на неї).

Судом враховано, що позивач у встановленому законом порядку отримано рішення виконкому Київської районної ради м.Сімферополя №55/31 від 31.03.2009р., яким ПП «Полар-Інвест» дозволено проведення розробки та реконструкції (переобладнання) нежитлових приміщень в літ. «А» №7,11,12,13,14,15,17, загальною площею -149,2 кв.м., які знаходяться за адресою: м.Сімферополь, вул.Шмідта, 3, із обладнанням додаткового входу.

Відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на реконуструкцію обєкта нерухомості, засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобовязання, взяті державою, навіть якщо такі зобовязання містяться у акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Прийняття рішення, вчинення дій повинне відбуватися з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації. Метою цього критерію - принципу є попередження та усунення несправедливої (безпідставної дискримінації). Субєкт владних повноважень повинен забезпечити рівне ставлення до осіб під час прийняття рішення або вчинення дій за однакових (схожих) обставин. Несправедлива дискримінація буде відсутня, якщо орган влади надаватиме переваги певним категоріям осіб, виходячи із законних підстав та розумних обєктивних обставин.

Прийняття рішень, вчинення дій пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії) - цей критерій випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії субєкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності зокрема передбачає, що:

- здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти;

- якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей;

- несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії субєкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;

- для досягнення суспільно-корисливих цілей необхідно обирати найменш "шкідливі" засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Згідно із ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребує названі документи та матеріали. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вищевикладеного, а також приймаючи до уваги надані позивачем суду договір підряду на виконання будівельних робіт №01-25, укладений 11.05.2009р. із ПП «Югстройінжиніринг» (а.с.21-22), та ліцензію серії АВ 445548, видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією Міністерства регіонального розвитку та будівництва України строком дії з 09.12.2008р. по 09.12.2011р. (а.с.23-24), а також зазначений вище робочий проект, до якого отримані всі необхідні узгодження відповідних установ та організацій, який пройшов державну експертизу, знаходження земельної ділянки, на якій розміщено багатоквартирний будинок по вул.Шмідта,3 вм.Сімферополі, в розпорядженні Сімферопольської міської ради, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт з підстав відсутності документу про право власності чи користування земельною ділянкою, документу про затвердження проектної документації, договору підряду та свідоцтва про державну реєстрацію підрядної організації, цілком мотивовані та обґрунтовані, оскільки зворотного відповідачем, в порушення вимог ст.71 КАС України, не доведено та не представлено належних і беззаперечних доказів обґрунтованості своїх дій.

У ході розгляду справи відповідач не довів, що діяв неупереджено, враховуючи усі обставини спірних правовідносин, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та розсудливо, а тому суд знаходить вказану відмову противоправною, такою, що порушує права позивача, які підлягають судовому захисту.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи в судовому засіданні 24.06.2009 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову у повному обсязі складено 29.06.2009р.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправною відмову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АвтономнійРеспубліці Крим у видачі Приватному підприємству «Полар-Інвест» дозволу на виконання будівельних робіт по обєкту: «Реконструкція (переобладнання) нежитлових приміщень в літ. «А» №7,11,12,13,14,15,17», загальною площею -149,2 кв.м., які знаходяться за адресою: м.Сімферополь, вул.Шмідта, 3, із обладнанням додаткового входу, викладену у листі №7/1-2702 від 28.05.2009р.

3. Зобовязати Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в АвтономнійРеспубліці Крим надати Приватному підприємству «Полар-Інвест» дозвіл на виконання будівельних робіт по об'єкту: «Реконструкція (переобладнання) нежитлових приміщень в літ. «А» №7,11,12,13,14,15,17», загальною площею -149,2 кв.м., які знаходяться за адресою: м.Сімферополь, вул.Шмідта, 3, із обладнанням додаткового входу.

4.Стягнути на користь Приватного підприємства «Полар-Інвест» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Кушнова А.О.