Постанова № 4277939, 03.07.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.07.09Справа №2а-5141/09/8/0170 (12:48 год.) Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого суддіКушнова А.О. , при секретарі Дрягіні В.П., розглянув у відкритому судовому засіданніадміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Алушта"

до Державної податкової інспекції у м. Алушті

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача: Кузнецова Євгенія Миколаївна, представник, довіреність б/н від 08.04.09р.

від відповідача: Бісікало Тетяна Анатоліївна, представник, довіреність №2222/9/10 від 19.01.07р.

Суть спору: ТОВ „Санаторій „Алушта" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до ДПІ у м. Алушті про визнання недійсним податкових повідомлень - рішень № 0000951502/0 від 11.12.08р. та № 000951502/1 від 13.02.09р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, віднесення ним до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 21896,70грн. є правомірним, тоді як донарахування відповідачем суми податкового зобовязання в розмірі 21896,70грн. та нарахування фінансових санкцій в розмірі 6569,01грн. є необґрунтованим, тому що позивачем була представлена відповідачу податкова накладна № 23 від 01.09.2008р. з вказівкою всіх необхідних реквізитів для включення суми 21896,70грн. до складу податкового кредиту.

У судове засідання, що відбулося 17.06.09р., відповідач надав заперечення на позов, у яких повідомляє суду, що позовні вимоги не визнає тому, що у податковій накладній № 23 від 01.09.2008р. відображено індивідуальний податковий номер ПП «ВКФ «Комфортний сервіс» - 336472727030, № свідоцтва 100060714, юридична адреса: м. Алушта, вул. Сімферопольська б. 21. Такі дані, як місце розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість та номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ вказані невірно. Оскільки ПП „ВКФ „Комфортний сервіс" 01.02.08р. отримав нове свідоцтва платника податків № 100094748 у зв'язку зі зміною юридичної адреси: м. Севастополь, вул. Гоголя б. 30. У пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону

України «Про податок на додану вартість» № 168/97 - ВР від 03.04.1997р., відмічено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Враховуючи наведене, відповідач вважає, що ТОВ «Санаторій «Алушта» за вересень 2008р. завищено податковий кредит у сумі 21896,70 грн. і як наслідок, занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість, яке підлягає до сплати до бюджету у сумі 21896,70 грн.

У судове засідання, що відбулося 03.07.09р., позивач надав пояснювальну записку, у якій повідомляє суду, що дізнався про те, що в податковій накладній № 23 від 01.09.2008р. допущені помилки тільки під час проведення перевірки тому, що зобовязань щодо перевірки яких-небудь реквізитів чинним законодавством на контрагентів не покладено. Позивач повідомляє суду, що відповідач був повідомлений про те, що постачальник зобовязався передати наступного дня виправлену податкову накладну, але акт перевірки був складений без урахування виправленої податкової накладної.

У судовому засіданні, що відбулося 03.07.09р., позивач наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, відповідач проти позову заперечував за мотивами, викладеними у письмових запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у м. Алушта на підставі п. 1 ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Алушта» з питання своєчасності та повноти нарахування сум з податку на додану вартість за період з 01.09.2008р. по 30.09.2008р. згідно наданої податкової декларації за вересень 2008 (вх № 26807 від 20.10.2008р.), та додатка 5 до даної декларації (№ 26806 від 20.10.2008р.), за результатами якої складений акт перевірки від 10.12.2008 р. № 1518/15-2/02651032 (а.с.15-20).

Під час перевірки встановлено, що ТОВ «Санаторій «Алушта» мало взаємовідносини з ПП «ВКФ «Комфортний сервіс» (ЕДРПОУ 33647277). Податковий кредит по даному контрагенту за даними платника склав 21896,70 грн. ТОВ «Санаторій «Алушта» до перевірки надана податкова накладна, отримана від ПП «ВКФ «Комфортний сервіс» від 01.09.2008р. № 23 на загальну суму 131380,20 грн., у тому числі ПДВ у сумі 21896,70 грн. Згідно наданого свідоцтва № 100094748 від 01.02.2008р., ПП «ВКФ «Комфортний сервіс» зареєстрований як платник податку на додану вартість 16.08.2005р. за індивідуальним податковим номером 336472727030. Перевіркою встановлено, що у податковій накладній № 23 від 01.09.2008р. відображено індивідуальний податковий номер ПП «ВКФ «Комфортний сервіс» - 336472727030, № свідоцтва 100060714, юридична адреса: м. Алушта, вул. Сімферопольська б. 21. Такі дані, як місце розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість та номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ вказані невірно. Оскільки ПП „ВКФ „Комфортний сервіс" 01.02.08р. отримав нове свідоцтво платника податків № 100094748 у зв'язку зі зміною адреси мцісцезнаходження: м. Севастополь, вул. Гоголя б. 30.

У вищенаведеному акті перевірки відображено, що ТОВ «Санаторій «Алушта» за вересень 2008р. завищено податкового кредиту на суму - 21896,70 грн. відповідно занижена сума податкового зобов'язання, яка підлягає сплаті до бюджету на суму - 21896,70 грн.

Відповідно до висновку акту перевірки від 10.12.2008 р. № 1518/15-2/02651032, невиїзною документальною перевіркою встановлено:

-порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.2.6 п. 7.2 та п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями), за результатами перевірки встановлено: заниження податку на додану вартість на суму 21896,70 грн.

-ст. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.06.97р. під №233/2037 (а.с.18).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000951502/0 від 11.12.08р., яким донараховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Алушта"суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 21896,70грн. та 6569,01грн. штрафних санкцій. (а.с.9).

Судом встановлено, що позивачем було подано до ДПІ в м. Алушті АРК первинну скаргу на податкове повідомлення - рішення № 0000951502/0 від 11.12.08р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 28465,71грн., у тому числі основного платежу у сумі 21896,70грн., фінансові санкції у сумі 6569,01грн.

Рішенням про результат розгляду скарги від 13.02.2009р. Державна податкова інспекція в м. Алушті АРК залишила без змін податкове повідомлення-рішення №0000951502/0 від 11.12.08р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 28465,71грн., у тому числі основного платежу у сумі 21896,70грн., фінансові санкції у сумі 6569,01грн., а скаргу ТОВ «Санаторій "Алушта" без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, ДПІ в м. Алушті АРК було винесено податкове повідомлення-рішення № 000951502/1 від 13.02.09р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 28465,71грн., у тому числі основного платежу у сумі 21896,70грн., фінансові санкції у сумі 6569,01грн. (а.с.8).

Не погодившись з вищевикладеними висновками позивач просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000951502/0 від 11.12.08р. та № 000951502/1 від 13.02.09р.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Визначення поняття “субєкт владних повноважень” наведено у пункті 7 частини першої статті 3 КАС України, відповідно до якого це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Із системного аналізу частини другої статті 2 КАС України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС випливає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства у випадку, коли він виникає з публічно-правових відносин за участю субєкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій щодо іншого субєкта, який є учасником спору.

Відповідно до статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції є органами виконавчої влади.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та за результатами проведення документальних перевірок зменшувати суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Отже, органи державної податкової служби є субєктом владних повноважень, який у правовідносинах, повязаних із відшкодуванням з бюджету податку на додану вартість, реалізують надані йому владні управлінські функції, а тому спори за участі цих органів є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії).

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є покладення обовязку щодо доказування на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його дій.

Згідно п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №925/11205, акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення. Пункт 1.7 зазначеного Порядку, який конкретизований в п. 2.3, вимагає факти виявлених порушень викладати в акті перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі із посиланням на первинні або інші документи, що зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно п.1.3 ст.1 Закону №168 платник податків - особа, що зобовязана здійснювати утримання і внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, що імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону №168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону №168.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи наведене, суд вважає, що коли позивач отримав податкову накладну № 23 від 01.09.2008р. від ПП «ВКФ «Комфортний сервіс», у позивача виникло право на податковий кредит.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Судом встановлено, що позивачем до ДПІ у м. Алушта надана податкова декларація з ПДВ за вересень 2008р. з узгодженою сумою податкових зобовязань у розмірі 52074,00грн., яка сплачена у повному обсязі по строку сплати 30.10.08р., що не заперечується сторонами.

У відповідності до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п.2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Згідно пп.7.2 п.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 -ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями), платник податку зобов'язаний надати податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість(обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судом досліджено податкову накладну № 23 від 01.09.2008р. в якій відображені всі вищенаведені відомості, наведені у п.п.7.2.п.7.2. Закону №168, в тому числі адреса місцезнаходження: м. Алушта, вул. Сімферопольська б. 21 (а.с. 31).

Підпункт “д” підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачає одну з вимог до змісту податкової накладної, а саме податкова накладна серед іншого має містити окремим рядком місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.

Судом встановлено виконання даної вимоги постачальником товару - ПП «ВКФ «Комфортний сервіс», яке видало цю податкову накладну позивачу і зясовано, що в зазначеній податковій накладній вказано адресу м. Алушта, вул. Сімферопольська б. 21., тоді як на час складення наведеної накладної вірна адреса місцезнаходження ПП «ВКФ «Комфортний сервіс» : м. Севастополь, вул. Гоголя б. 30.

Судом встановлено, що такі дані, як місце розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість та номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ вказані невірно, оскільки ПП „ВКФ „Комфортний сервіс" 01.02.08р. отримав нове свідоцтво платника податків № 100094748 у зв'язку зі зміною адреси місцезнаходження: м.Севастополь, вул. Гоголя б. 30.

Посилання відповідача на невідповідність адреси та номеру свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, як на підставу для коригування податкового обліку позивача судом не приймається до уваги, оскільки законодавство не передбачає обовязку покупця, який отримує заповнену продавцем податкову накладну, здійснювати перевірку адреси продавця, номеру його свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ на її відповідність відомостям свідоцтва платника ПДВ.

Крім того, перелік реквізитів, які повинна містити податкова накладна, що наведеній у ст. 7 Закону № 168 є вичерпним. У наведеному переліку реквізитів відсутній такий реквізит як номер свідоцтва платника ПДВ. Таким чином, зазначення помилкового номеру свідоцтва платника ПДВ не є порушенням пп.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону 168, не є підставою для визнання податкової накладної недійсною, та для донарахування відповідачем податкового зобовязання з ПДВ.

Згідно п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. за № 165 (далі Порядок), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у податковому органі та якому привласнений індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.7.2.4 Закону №168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно наданого свідоцтва № 100094748 від 01.02.2008р., ПП «ВКФ «Комфортний сервіс» зареєстрований як платник податку на додану вартість 16.08.2005р. за індивідуальним податковим номером 336472727030 (а.с.46).

Враховуючи наведене, суд вважає, що ПП «ВКФ «Комфортний сервіс» мав право на складення спірної податкової накладної.

Відповідно до п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Проводячи системний аналіз наведених норм, суд зазначає, що податкова накладна вважається недійсною у разі заповнення її особою, що не зареєстрована у якості платника ПДВ, та не має індивідуального податкового номеру, однак відповідачем не встановлений факт відсутності у контрагента ПП «ВКФ «Комфортний сервіс» реєстрації у якості платника ПДВ, що мало б підставою для визнання спірної накладної недійсною.

Судом встановлено, що ПП «ВКФ «Комфортний сервіс» зареєстровано 16.08.05р. під індивідуальним податковим номером, який вказаний в спірній податковій накладній 336472727030.

Суд зауважує учасників процесу, що місцезнаходження та номер свідоцтва платника ПДВ не сприяє ідентифікації підприємства-продавця товару, тому що основною ознакою платника податків є індивідуальний податковий номер підприємства, який не змінюється в разі зміни місцезнаходження та номер свідоцтва платника ПДВ.

Враховуючи наведене, суд вважає, що підстави для визнання спірної накладної недійсною відсутні.

Суд вважає неспроможним посилання відповідача на порушення позивачем п. 2 Порядку, яким визначено, що не включаються до складу податкового кредиту суми, що сплачені (нараховані) у звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними. Цей висновок не відповідає дійсності, тому, що податкова накладна була надана позивачем з вказівкою всіх необхідних реквізитів.

Суд зауважує, що допущена ПП «ВКФ «Комфортний сервіс» описка в спірній накладній при зазначенні місця розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість та при зазначенні номеру свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ не впливає на розмір податкового кредиту та розмір податкового зобовязання позивача.

Проводячи системний аналіз норм Закону №168 та Поряду суд прийшов до висновку, що платник податку позбавляється права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ тільки у разі відсутності накладної або визнання накладної недійсною. Крім того, зобовязання надати покупцю накладну покладено на продавця. Закон не зобовязує покупця перевіряти достовірність даних, що містить накладна, тому відповідальність за достовірність даних покладається на продавця, тобто на платника ПДВ.

Суд зазначає, що у разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по належному оформленню податкової накладної, або по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Суд вважає, що позивачем правомірно було віднесене до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 21896,70грн., тоді як висновок відповідача про заниження позивачем суми ПДВ на 21896,70грн. є помилковим, а донарахування суми податкового зобовязання в розмірі 21896,70грн. є протиправним.

Таким чином, суд вважає, що необґрунтоване донарахування суми податкового зобовязання в розмірі 21896,70грн. мало наслідком безпідставне застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 30%, що дорівнює 6569,01 грн.

Суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність винесення податкових повідомлень-рішень №0000951502/0 від 11.12.08р. та №000951502/1 від 13.02.09р.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Судом встановлено, що в спірних правовідносинах повноваження, надане субєкту владних повноважень, використано з неналежною метою; необґрунтовано, тобто вчинено через невмотивовані дії; упереджено, без дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; без досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Судом встановлено, що позивач просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті № 0000951502/0 від 11.12.08р. та № 000951502/1 від 13.02.09р., але враховуючи те, що відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, приймаючи до уваги те, що у відповідності до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення - рішення повністю.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 03.07.09р. проголошені вступна та резолютивна частина постанови.

Постанова в повному обсязі складена 06.07.2009 року.

На підставі викладеного, керуючись 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті №0000951502/0 від 11.12.08р. та №000951502/1 від 13.02.09р., якими донараховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Алушта"суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 21896,70грн. та 6569,01 грн. штрафних санкцій.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Алушта" (98500 м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8, рахунки невідомі) судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Кушнова А.О.