Рішення № 42779105, 02.02.2015, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

643/13923/14-ц

2/643/345/15

02.02.2015 року Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря Славгородської В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики в розмірі 406589,56 грн., втрати від інфляції за період прострочення виконання зобов'язання в розмірі 50623,83 грн., а також три проценти річних з простроченої суми в розмірі 28338,74 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 30.03.2012 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір грошової позики, згідно умов якого позивач передав відповідачу в позику грошові кошти в національній валюті України в сумі, еквівалентній 31455,00 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на день укладення договору, на строк до 30.04.2012 року. Відповідач прийняв на себе зобов'язання повернути отримані грошові кошти в національній валюті України за курсом НБУ станом на день повернення позики. Проте відповідач зобов'язання щодо повернення грошових коштів не виконав, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з дійсним позовом.

Позивач, його представник в судовому засіданні позовні вимоги та доводи, викладені в позові, підтримали в повному обсязі, не заперечували проти ухвалення заочного рішення у справі.

При цьому позивач, допитаний за його клопотанням та згодою в якості свідка, показав, що дійсно передав відповідачу в позику згідно вказаного вище договору грошові кошти в розмірі, еквівалентному 31455,00 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на день передачі грошових коштів. Також пояснив, що між ним та відповідачем була досягнута домовленість щодо повернення позики в національній валюті України в розмірі, еквівалентному вказаній вище сумі доларів США за курсом НБУ станом на день повернення грошових коштів. Крім того, зазначив, що станом на день розгляду даної цивільної справи позика не повернута, а також що текст в Договорі та розписці виконаний власноруч відповідачем.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову, заяви про розгляд справи за його відсутності, суду не надав.

Оскільки позивач не заперечував проти такого вирішення справи, суд проводить заочний розгляд справи та вирішує її на підставі наявних у ній доказів.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Згідно договору грошової позики від 30.03.2012 року (далі - Договір), укладеного між позивачем (позикодавцем) та відповідачем (позичальником), остання отримала від позивача грошові кошти в гривні в сумі, еквівалентній на день передачі позики 31445 доларів США та зобов'язалась повернути позивачу таку ж суму грошових коштів.

Відповідно до п. 2.2. Договору, позика надається на строк до 30.04.2012 року.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що позика повертається позичальником шляхом передачі позикодавцю готівкою грошових коштів в національній валюті України в сумі, зазначеній в п. 1.1. Договору. Сума, що підлягає поверненню, визначається відповідно з курсом гривні до долара США, встановленим НБУ на день повернення позики.

Згідно п. 2.3. Договору, його підписанням позичальник підтверджує отримання грошових коштів в сумі, зазначеній в п. 1.1., в повному обсязі.

Крім того, відповідачем було видано розписку від 30.03.2012 року, в якій вона зазначила, що отримала від позивача грошові кошти в гривні в сумі, еквівалентній 31455 доларів США, відповідно до договору позики від 30.03.2012 року.

Оцінюючи в сукупності умови Договору та розписки, показання позивача, допитаного в якості свідка, суд вважає доведеним, що відповідачем було отримано в позику грошові кошти в національній валюті України в сумі, еквівалентній 31455,00 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 30.03.2012 року.

За договором позики, відповідно до статті 1046 ЦК України, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Відповідно до ч. 1 с. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 545 ЦК України, яка регулює підтвердження виконання зобов'язання, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це в розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання.

Судом в судовому засіданні були оглянуті оригінали Договору та розписки, які знаходяться у позивача. Крім того, позивач, допитаний в якості свідка, показав, що позика йому повернута не була.

За таких обставин суд вважає доведеним факт невиконання відповідачем зобов'язання щодо повернення грошових коштів, отриманих в якості позики від позивача.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі, або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Закінчення строку договору відповідно до частини 4 статті 631 ЦК України не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як вбачається з умов Договору, а також показань позивача, допитаного в якості свідка, сторонами було погоджено повернення позики в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на день повернення позики.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог.

Враховуючи, що позивачем заявлено вимоги щодо стягнення заборгованості за офіційним курсом НБУ, що діяв з 14-00 год. 09.09.2014 року, в розмірі 1292,6071 грн. за 100 доларів США, суд, розглядаючи справу в межах заявлених вимог, вважає за можливе задовольнити в повному обсязі позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за позикою в розмірі 406589,56 грн. (31455,00 х 12,926071).

Частиною першою статі 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, розглядаючи справу в межах заявлених вимог, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми за період з 15.05.2012 року по 09.09.2014 року в розмірі 28338,74 грн. (31455 х 3% х 848 х 12,926071 / 365).

Разом з тим суд відмовляє в позовних вимогах в частині стягнення індексу інфляції з наступних підстав.

Згідно роз'яснень, викладених в п. 18 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Таким чином, сплата індексу інфляції є відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів, а саме національної валюти України, внаслідок інфляційних процесів.

Враховуючи, що умовами Договору було передбачено та судом стягнуто суму позики в національній валюті України в розмірі, еквівалентному 31455,00 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 09.09.2014 року, суд не вбачає підстав для відшкодування інфляційних витрат, пов'язаних із знеціненням національної валюти України, за період з 15.05.2012 року по 31.08.2014 року.

Позивачем було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 485552,13 грн. Судом задоволено позовні вимоги в загальному розмірі 434928,30 грн. За таких обставин, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, суд на підставі ст. 88 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача сплачений останнім судовий збір в розмірі 3273,03 грн.

Керуючись ст. 10, 11, 60, 79, 88, 208-209, 212-215, 224-226 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, грошові кошти в розмірі 434928,30 грн. (чотириста тридцять чотири тисячі дев'ятсот двадцять вісім гривень тридцять копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, понесені останнім судові витрати в розмірі 3273,03 грн. (три тисячі двісті сімдесят три гривні три копійки).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Позивач, який брав участь у справі, але не був присутнім в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги позивачем та письмової заяви про перегляд заочного рішення відповідачем.

Суддя Крівцов Д.А.