Рішення № 42778241, 19.02.2015, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/7595/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2015 року Рівненський міський суд

в особі головуючого

судді Кухарця В.М.

при секретарі судового засідання Дадичиній Н.О.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача - адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про виселення з житлового приміщення та зняття з реєстраційного обліку без надання іншого житлового приміщення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, звернувшись в травні 2014 року до суду, просить виселити ОСОБА_4 з домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення, а також просить зняти відповідача з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що є власником 37/100 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, де проживає та зареєстрована. Там же проживають та зареєстровані члени її сім'ї: дочки ОСОБА_8 і ОСОБА_6, а також відповідач по справі - син ОСОБА_4.

Стверджує, що протягом останнього часу відповідач систематично порушує правила співжиття у займаному ним жилому приміщенні, що робить неможливим проживання з ним в одній квартирі, а заходи запобігання виявилися безрезультатними. Вказує, що ОСОБА_4 ніде не працює, джерела постійних доходів не має, не бере нарівні з іншими мешканцями квартири участі в оплаті житлово-комунальних послуг, натомість веде антисоціальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, погрожує реальною фізичною розправою членам своєї сім'ї. При цьому, звертає увагу суду на те, що за цей період спосіб життя у відповідача залишився незмінними - пияцтво і постійні погрози, і такий спосіб життя у нього постійний: з дати реєстрації за даною адресою. Відтак, за неможливістю спільного проживання, просить виселити ОСОБА_4 без надання йому іншого житлового приміщення.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала та з мотивів, наведених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.

З'ясувавши обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

З пояснень сторін по справі, допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8, а також з поданих позивачем копій документів (а.с.4 - 10) вбачається, що ОСОБА_1 є власником 37/100 часток домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. З нею зареєстровані та фактично проживають члени її сім'ї: син - ОСОБА_4, 1978 року народження, дочка - ОСОБА_8, 1986 року народження, дочка - ОСОБА_6, 1986 року народження, а також син - ОСОБА_9, 1981 року народження, - останній фактично проживає за іншою адресою.

Між членами сім'ї, з однієї сторони матір'ю та сестрами відповідача, з другої сторони - сином позивачки та, відповідно, братом Ірини й Наталії, - відповідачем ОСОБА_4 склалися особисті неприязні стосунки, зокрема зумовлені агресивною поведінкою відповідача до інших членів сім'ї, спричиненою психологічною несумісністю між ними, а також і на підставі соціально-побутових обставин, за яких сторонам доводиться спільно проживати в одному помешканні.

Разом з тим, з досліджених в судовому засіданні копій постанов суду про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, що посягають на посягають на громадський порядок і громадську безпеку (а.с.12, 39, 40), вбачається, що в березні 2014 року відповідач був притягнутий судом до адміністративної відповідальності за вчинення в лютому 2014 року насильства в сім'ї щодо однієї із своїх сестер (ображав її нецензурною лайкою, намагався вчинити бійку). При цьому, документально позивачем підтверджена лише та обставина, що подібний випадок раніше мав місце ще у жовтні 2012 року, як це вбачається з копії постанови від 08.10.2012 р. дільничного інспектора міліції ОСОБА_10 про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с.11). Допитаний з цього приводу свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що неодноразово проводив з ОСОБА_4 профілактичні бесіди з приводу припинення відповідачем агресивної поведінки в сім'ї.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЖК України, норма якої підлягає застосуванню до правовідносин сторін за аналогією закону, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

З цього приводу Пленум Верховного Суду України в п.17 постанови №2 від 12.04.1985 р. "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" роз'яснив, що при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

Виходячи з наведених норм цивільного законодавства, встановлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає, оскільки як підстава позовних вимог ОСОБА_1 так і показання свідків - членів сім'ї відповідача носять суб'єктивний оціночний характер, зумовлений особистими неприязними стосунками з ОСОБА_4 його матері та сестер. Відтак, судом встановлена відсутність фактів, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, а саме - така обставина як систематичний характер триваючої антигромадської поведінки відповідача.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212 - 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про виселення з житлового приміщення та зняття з реєстраційного обліку без надання іншого житлового приміщення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд.

Головуючий: