Ухвала суду № 42777956, 18.02.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2546/15

Головуючий у першій інстанції Пучкова І. М.

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Ісаєвої Н.В., Комлевої О.С.,

при секретарі Сілукової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, виселення та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_7, третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання довіреності та договору купівлі-продажу недійсними, поновлення права власності та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, їх представника ОСОБА_9 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2014 року,

встановила:

У березні 2014 року ОСОБА_3 31 звернулася до суду з вказаною позовною заявою, яку уточнила, посилаючись на те, що вона 19 квітня 2013 року купила у відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1, однак до цього часу вони не звільнили квартиру, продовжують в ній мешкати та не надають позивачеві у повному обсязі розпоряджатися своєю власністю.

На підставі наведеного, просила усунути їй перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном, шляхом визнання відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житловим приміщенням та виселення їх з квартири АДРЕСА_2

У липні 2014 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до суду із зустрічною позовною заявою, в якої зазначили, що на протязі періоду з травня по листопад 2012 року відносно сина ОСОБА_4 - ОСОБА_5 було порушено кримінальні провадження за № 051201200077, № 051201200094, № 051201200105, за підозрою у скоєнні злочинів, передбачених ч. 4, 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.

Під впливом тяжких обставин ОСОБА_4 була надана довіреність незнайомій особі ОСОБА_7 з метою зняття звинувачень відносно його сина ОСОБА_5

Надалі ОСОБА_7 на підставі цієї довіреності розпорядився майном ОСОБА_4 на свій розсуд, тому позивачі за зустрічною позовною заявою вважають вказані угоди неправомірними.

З урахуванням зазначеного просили: визнати довіреності, виданої ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_7, посвідченої 16 листопада 2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим № 3638 недійсною з дня її посвідчення; визнати договір за № 561 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_7, який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_4, та ОСОБА_3, посвідченого 19 квітня 2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, недійсним; поновити за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1; зобов'язати приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 скасувати державну реєстрацію права власності за № 731946 від 19 квітня 2013 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним № 1814455 від 19 квітня 2013 року на ім'я ОСОБА_3

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2014 року позов ОСОБА_3 було задоволено.

Визнано ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1

Виселено ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, з житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відмовлено.

Зазначене рішення суду оскаржують в апеляційному порядку ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, їх представник ОСОБА_9

В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог та задоволення зустрічного позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 25 липня 2012 року виконавчим комітетом Одеської міської ради було видано свідоцтво про право власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1.

16 листопада 2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10 посвідчено довіреність за реєстровим № 3638, відповідно до якої ОСОБА_4 надав повноваження на ім'я ОСОБА_7 на право отримання необхідних довідок та документів, отримання витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно у відповідному бюро технічної інвентаризації, у тому числі, довідки про зареєстрованих осіб, висновку про експертну грошову оцінку квартири, бути представником з питань реєстрації права власності на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав, робити від його імені заяви, у тому числі заяву про належність майна на праві особистої приватної власності, розписуватися за нього, підписувати договір купівлі-продажу, сплачувати необхідні платежі та податки, отримувати належні грошові кошти.

Згідно з договором купівлі-продажу від 19 квітня 2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим № 561, ОСОБА_7, який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_4, продав, а ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності за № 2682392 від 19 квітня 2013 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_3

З довідки з місця проживання про склад сім'ї і реєстрації, виданої ЖБК "Малиновський-9" за № 421 від 28 березня 2014 року, у квартирі АДРЕСА_1, зареєстровані ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

В судовому засіданні ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 підтверджено факт, що вони зареєстровані та продовжують мешкати у квартирі АДРЕСА_1.

Як на підставу задоволення позову, ОСОБА_4 посилався на те, що на протязі періоду з травня по листопад 2012 року щодо його сина ОСОБА_5 було порушено кримінальні провадження за № 051201200077, №051201200094, № 051201200105 за підозрою у скоєнні злочинів, передбачених ч. 4, 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України. ОСОБА_4 вважає, що кримінальні провадження були сфабриковані з метою отримання матеріальної винагороди, у зв'язку з чим, під впливом тяжких обставин, ОСОБА_4 була надана довіреність незнайомій особі ОСОБА_7 з метою зняття звинувачень відносно його сина ОСОБА_5 З приводу вказаних дій ОСОБА_4 звернувся до начальника Київського відділу РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з відповідною заявою, у зв'язку з чим до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесене кримінальне провадження за № 42014160010000077 від 14 липня 2014 року.

Проте, судом першої інстанції встановлено, що начальником СВ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 22 вересня 2014 року винесено постанову про закриття його кримінального провадження за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Таким чином, доводи ОСОБА_4 про визнання з цих підстав довіреності, посвідченої 16 листопада 2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим № 3638, недійсною з дня її посвідчення, визнання договору за № 561 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_7, який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_4, та ОСОБА_3, посвідченого 19 квітня 2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, недійсним є необґрунтованими та допустимими та належними доказами не доведеними.

Згідно зі ст. 317 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За таких обставин, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_3 та відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилаються апелянти в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, їх представника ОСОБА_9 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

Н.В.Ісаєва

О.С.Комлева