Ухвала суду № 42776080, 17.02.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/3573/14-ц 17.02.2015 17.02.2015 17.02.2015

Провадження № 22-ц/784/116/15 Головуючий першої інстанції: Боброва І.В.

Категорія: 54 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 лютого 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М..,

суддів: Кушнірової Т.Б.,

Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання: Яценко Л.В.,

за участі позивача ОСОБА_3, представника відповідача - Кваші С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою представника приватного підприємства

«ЖЕК-10»

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 листопада 2014 року за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства «ЖЕК-10» про поновленні на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а :

В квітні 2014 р. ОСОБА_3 звернувся з позовом до приватного підприємства «ЖЕК-10» (далі - ПП «ЖЕК-10») про поновленні на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач зазначав, що працював у ПП «ЖЕК-10» слюсарем-електриком з ремонту устаткування 4 розряду. Наказом № 27-к від 04 березня 2014 р. його звільнено з займаної посади на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Посилаючись на незаконність зазначеного вище наказу у зв'язку з тим, що в день звільнення він був тимчасово непрацездатний через погане самопочуття, а зазначені відповідачем підстави звільнення не відповідають дійсності, оскільки протягом роботи претензій щодо рівня його кваліфікації не пред'являлись, позивач просив поновити його на роботі та стягнути з ПП«ЖЕК-10» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 листопада 2014 р. позов задоволено. Постановлено поновити ОСОБА_3 на роботі у ПП «ЖЕК-10» на посаді слюсаря-електрика з ремонту устаткування 4 розряду з 04 березня 2014 р, стягнуто з відповідача: на користь позивача 10 926 грн. 81 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та на користь держави - 243 грн. 60 коп. судового збору.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць - 1500 грн. допущено до негайного виконання.

Додатковим рішенням суду від 05 січня 2015 р. стягнуто з ПП «ЖЕК-10» в дохід держави 243 грн. 60 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі представник ПП «ЖЕК-10», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення вимог ПП «ЖЕК-10».

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 16 жовтня 2012 р. ОСОБА_3 був прийнятий на роботу до ПП «ЖЕК-10» слюсарем-електриком з ремонту устаткування 4 розряду. Наказом № 6-к від 25 березня 2013 р. його звільнено з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2014 р. ОСОБА_3 поновлено на роботі.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем видано наказ № 19-к від 20 лютого 2014 р. щодо поновлення позивача на роботі.

Наказом № 27-к від 04 березня 2014 р. його звільнено з займаної посади на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

При цьому ч. 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення працівника з ініціативи власника з зазначеної вище підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Судом встановлено, що в день звільнення 04 березня 2014 р. ОСОБА_3 був непрацездатним за станови здоров'я, що підтверджується листком непрацездатності серія АГЖ № 161467, виданим комунальним закладом «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 6».

За такого при звільненні позивача відповідачем було грубо порушено вимоги ч. 3 ст. 40 КЗпП України щодо заборони звільнення працівника з ініціативи власника за п. 2 ст. 40 КЗпП України в період його непрацездатності.

Також слід враховувати наступне.

Як роз'яснено в п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 р. «Про практику розгляду судами України трудових спорів», при розгляді справ про звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує і неможливо перевести, за його згодою на іншу роботу.

Як вбачається з заперечень представника ПП «ЖЕК-10» щодо заявленого позову, звільняючи позивача роботодавець виходив з наявності передбачених п. 2 ст. 40 КЗпП України через підроблення ОСОБА_3, на думку відповідача, відомостей щодо проходження щорічної перевірки знань з охорони праці, технології роботи та правил пожежної безпеки.

Між тим, факт такого підроблення судом не встановлено.

До того ж вимоги щодо організації перевірки знань працівників з охорони праці визначені Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з охорони праці, затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці № 15 від 26 січня 2005 р. (далі - Типове положення).

Згідно з п. 3 Типового положення організація та проведення навчання з охорони праці та перевірки знань покладено на роботодавця, а не на працівника.

Відомостей про те, що позивач відмовлявся від проходження відповідного навчання або за результатами перевірки знань показав незадовільний результат матеріали справи не містять.

Отже відсутність у свідоцтві відомостей про перевірку результатів знань з охорони праці та технології роботи свідчить про відсутність належної організації такої перевірки підприємством, а не про недостатню кваліфікацію працівника.

За такого звільнення позивача відбулося з порушеннями норм права, у зв'язку з чим суд вірно вважав, що позов підлягає задоволенню, а доводи апеляційної скарги про наявність підстав для звільнення ОСОБА_3 за п. 2 ст. 40 КЗпП України не ґрунтуються на положеннях трудового законодавства та встановлених судом обставинах справи і не можуть бути взяті до уваги.

Виходячи з викладеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника приватного підприємства «ЖЕК-10» відхилити, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 листопада 2014 року та додаткове рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: