Ухвала суду № 42775468, 16.02.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 129/3563/13-ц Провадження № 22-ц/772/412/2015Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 55Доповідач Ковальчук О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого: Ковальчука О.В.,

суддів : Медяного В.М., Жданкіна В.В.

при секретарі : Агеєвій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до колективного підприємства «Гайсинська меблева фабрика» про стягнення заробітної плати, зобов'язання видати наказ про звільнення та внести записи в трудову книжку,

за апеляційною скаргою колективного підприємства «Гайсинська меблева фабрика» на заочне рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2014 року у цій справі, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом та, враховуючи змінені позовні вимоги, просив зобов'язати КП «Гайсинська меблева фабрика» видати наказ про його звільнення з посади юрисконсульта підприємства з 10.10.2013 року, вказавши формулювання причини звільнення - «розірвання трудового договору з працівником за власним бажанням у зв'язку з невиконанням уповноваженим власником (органом) законодавства про працю п.3 ст. 38 КЗпП України», зобов'язати відповідача внести до трудової книжки позивача записи про прийняття на роботу на посаду юрисконсульта КП «Гайсинська меблева фабрика» з 29.08.2012 року та про звільнення 10.10.2013 року, стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 78000 грн.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 29.08.2012 року між ним та КП «Гайсинська меблева фабрика» було укладено трудовий договір, оформлений наказом № 1-к від 29.08.2012 року, за яким ОСОБА_2 було прийнято на роботу юрисконсультом з посадовим окладом 3000 грн. з 29.08.2012 року, проте запису про прийняття його на роботу в трудову книжку не здійснено. Працюючи на посаді юрисконсульта вказаного підприємства, позивач представляв інтереси підприємства в ДВС Гайсинського РУЮ Вінницької області, в управлінні ДВС головного управління юстиції у Вінницькій області, в Гайсинському районному суді Вінницької області, у Вінницькому окружному адміністративному суді, оскаржував рішення посадових осіб державних органів в інтересах підприємства, однак заробітної плати за період своєї роботи не отримував, в зв'язку з чим 7.10.2013 року звернувся до директора ОСОБА_3 із заявою про звільнення його з посади юрисконсульта КП «Гайсинська меблева фабрика» з 10.10.2013 року у зв'язку із невиконанням КП «Гайсинська меблева фабрика» законодавства про працю - невиплатою заробітної плати, вказавши підставу звільнення, передбачену ч.3 ст. 38 КЗпП України. Вказану заяву ОСОБА_3 отримав 10.10.2013 року, проте наказу про звільнення позивача з посади юрисконсульта директор КП «Гайсинська меблева фабрика» не видав, запису в його трудову книжку ні про прийняття на роботу, ні про звільнення з роботи здійснено не було. За період з 29.08.2012 року по 10.10.2013 року заробітна плата позивачу не нараховувалася та не виплачувалася, відповідачем не були виплачені всі належні позивачу суми розрахунку, що порушило права позивача та стало підставою для звернення його до суду.

Заочним рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2014 року вказаний позов задоволено, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з ухваленим рішенням, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.08.2012 року було укладено трудовий договір між ОСОБА_2 та КП «Гайсинська меблева фабрика», оформлений наказом № 1-к від 29.08.2012 року голови правління КП «Гайсинська меблева фабрика» ОСОБА_3 (обраного головою правління КП «Гайсинська меблева фабрика» на підставі протоколу зборів учасників від 24.07.2012 року) про прийняття ОСОБА_2 на роботу на посаду юрисконсульта КП «Гайсинська меблева фабрика» з 29.08.2012 року.

ОСОБА_2 представляв інтереси підприємства в ДВС Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області, в управлінні ДВС головного управління юстиції у Вінницькій області, в Гайсинському районному суді Вінницької області, у Вінницькому окружному адміністративному суді, оскаржував рішення посадових осіб державних органів в інтересах підприємства, однак заробітної плати за період своєї роботи не отримував, в зв'язку з чим 07.10.2013 року звернувся до директора ОСОБА_3 із заявою про звільнення його з посади юрисконсульта КП «Гайсинська меблева фабрика» з 10.10.2013 року у зв'язку із невиконанням КП «Гайсинська меблева фабрика» законодавства про працю - невиплатою заробітної плати, вказавши підставу звільнення, передбачену ч.3 ст. 38 КЗпП України. Вказану заяву ОСОБА_3 отримав 10.10.2013 року, проте наказу про звільнення ОСОБА_2 з посади юрисконсульта директор КП «Гайсинська меблева фабрика» не видав, запису в його трудову книжку ні про прийняття на роботу, ні про звільнення з роботи здійснено не було. За період з 29.08.2012 року по 10.10.2013 року заробітна плата позивачу не нараховувалася та не виплачувалася.

Встановлені обставини підтверджуються наступними доказами.

Відповідно до наказу директора КП «Гайсинська меблева фабрика» ОСОБА_3 №1-к від 29.08.2012 року, ОСОБА_2 з 29.08.2012 року прийнято на роботу юрисконсультом КП «Гайсинська меблева фабрика» з посадовим окладом 3000 грн. (а.с.6 т. 1).

Згідно довідки КП «Гайсинська меблева фабрика» б/н від 17.07.2013 року позивач з 29.08.2012 року працює юрисконсультом КП «Гайсинська меблева фабрика» з посадовим окладом 3000 грн. згідно вказаного наказу (а.с.26 т.1).

Наказом директора КП «Гайсинська меблева фабрика» ОСОБА_3 №5-к від 22.08.2013 року позивачу надавалась чергова щорічна відпустка за період роботи з 01.01.2013 року по 01.08.2013 року тривалістю 18 календарних днів з 27.08.2013 року по 21.09.2013 року (а.с.27 т.1).

Із копії трудової книжки відповідача вбачається, що в ній відсутні записи про його прийняття та звільнення з посади юрисконсульта КП «Гайсинська меблева фабрика» (а.с.28 т.1).

Згідно заяви позивача від 07.10.2013 року він просив директора КП «Гайсинська меблева фабрика» ОСОБА_3 звільнити його з посади юрисконсульта з 10.10.2013 року у зв'язку із невиконанням КП «Гайсинська меблева фабрика» законодавства про працю - невиплатою заробітної плати, вказавши підставу звільнення, передбачену ч.3 ст. 38 КЗпП України (а.с.8 т.1).

Вручення заяви підтверджується чеком відділення поштового зв'язку №4 Вінницької дирекції УДППЗ «Укрпошта» про відправлення 07.10.2013 року рекомендованого листа № 2100421695700 директору КП Гайсинська меблева фабрика» та повідомленням про вручення адресатом цього листа особисто 10.10.2013 року (а.с.29 т.1).

Фактичне виконання своїх обов'язків позивачем як юрисконсультом вказаного підприємства підтверджено:

- копією скарги від 05.10.2012 року представника КП «Гайсинська меблева фабрика» ОСОБА_2 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи по факту заволодіння майном КП «Гайсинська меблева фабрика» шляхом шахрайства (а.с. 34-35 т.1);

- копією скарги від 06.09.2013 року ОСОБА_2 про те, що його не повідомлено про результати додаткової перевірки за його заявою про неправомірне призначення директором КП «Гайсинська меблева фабрика» ОСОБА_4 (а.с.40 т.1);

- копією звернення представника КП «Гайсинська меблева фабрика» ОСОБА_2 від 10.07.2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду в справі № 802/2299/13-а за позовом ОСОБА_5 до державного реєстратора виконавчого комітету Ладижинської міської ради Репенко Н.Л. про визнання дій протиправними та скасування реєстраційних записів, за участю третьої особи - КП «Гайсинська меблева фабрика» (а.с.42 т.1);

- запитами представника КП «Гайсинська меблева фабрика» ОСОБА_2 від 19.04.2013 року та 19.07.2013 року до відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Вінницькій області та начальника УДВС ГУЮ у Вінницькій області (а.с.43-44 т.1);

- заявою ОСОБА_2 від 03.09.2012 року начальнику Гайсинського РВ УМВС України, поданою в порядку ст.95 КПК України, зі змісту якої вбачається, що заяву подано юрисконсультом КП «Гайсинська меблева фабрика» ОСОБА_2 (а.с.77-79 т.1);

- довіреністю від 22.01.2013 року ОСОБА_2 на представництво інтересів КП «Гайсинська меблева фабрика» з будь-яких питань, що виникають в процесі його діяльності (а.с.90 т.1).

Показання свідків ОСОБА_3 про те, що з позивачем трудової угоди він не укладав, ОСОБА_7 про те, що вона особисто на міському базарі в місті Гайсині платила позивачу за його юридичні послуги підприємтву, загальна сума коштів становить близько 18 000 грн., - суд до уваги не взяв через їх недоведеність наданими суду документами, які в сукупності з матеріалами справи лише підтвердили факт наявності виконання позивачем реальної юридичної роботи в інтересах КП «Гайсинська меблева фабрика», цивільно-правової угоди ж, на яку, як на підставу виконання позивачем обов`язків юрисконсульта, посилається відповідач, суду не надано, як і будь-яких доказів встановлення факту підроблення позивачем поданих до суду документів.

Встановивши вказані обставини та перевіривши докази, які їх підтверджують в їх сукупності, суд першої інстанції, керуючись статтями 21, 24, 38, 44, 116, 117 КЗпП України, взявши до уваги роз'яснення Пленуму ВСУ, надані у постанові від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», та правову позицію ВСУ, викладену у постанові від.03.07.2013 року № 6-64-цс13, дійшов вірного висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Вирішуючи питання про те, працювала особа за трудовим договором чи виконувала роботу за цивільно-правовою угодою, необхідно враховувати, що відповідно до ст. 21 КЗпП України визначальним для трудового договору є те, що особа за угодою з роботодавцем зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а останній зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін.

Підлягання внутрішньому розпорядку означає, зокрема, те, що робочий час встановлюється не особою, яка за угодою має виконувати роботу, а роботодавцем. Особливістю трудового договору є також те, що оплата за виконану роботу у формі заробітної плати провадиться регулярно, в установлені для її виплати строки.

Зі змісту першочергово наданих відповідачем заперечень, вбачається, що відповідач визнавав факт прийняття на роботу ОСОБА_2, однак, стверджував, що після видання наказу про прийняття його на роботу, він на роботу не виходив та фактично її не виконував, саме тому відповідач заперечував проти позову (а.с. 75-76 т.1.). Надалі заперечення уже ґрунтувались на невизнанні факту прийняття позивача на роботу та твердженнях, що з ОСОБА_2 було укладено цивільно-правову угоду, а також, що наказ про прийняття його на роботу він підробив (а.с. 122-125 т. 1).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно зауважив, що відповідачем не було доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх заперечень, зокрема, цивільно-правової угоди, на яку, як на підставу виконання позивачем обов`язків юрисконсульта, посилається відповідач, суду не надано, як і будь-яких доказів встановлення факту підроблення позивачем поданих до суду документів.

Згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтями 60, 61 ЦПК України встановлені правила звільнення сторони від доказування та розподілу доказування між сторонами. За загальним правилом, передбаченим ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватись на припущеннях.

Представникам відповідача роз'яснявся їх обов'язок доводити свої заперечення проти позву, зокрема судом апеляційної інстанції, однак, вони відповідних клопотань не заявляли.

Таким чином, позивач довів ті обставини, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, однак, відповідач, будучи зобов'язаним довести ті обставини, на які він посилався як на підстави своїх заперечень, не довів їх.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до іншої оцінки доказів, ніж зроблена судом, але не дають підстав для висновку про незаконність та необґрунтованість оскарженого рішення, а тому вони не можуть бути взяті до уваги колегією суддів.

Враховуючи викладене, відповідно до положень ст. 308 ЦПК України вказану апеляційну скаргу слід відхилити, а заочне рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2014 року - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 308, 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу колективного підприємства «Гайсинська меблева фабрика» - відхилити, заочне рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : О.В. Ковальчук

Судді : В.М. Медяний

В.В. Жданкін