Рішення № 42774715, 11.02.2015, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/10029/14-ц

Провадження № 2/161/407/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2015 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді - Олексюка А.В.

при секретарі - Шумиводі О.І.

з участю: представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 02 жовтня 2013 року вона домовилась з відповідачем про продаж металевого павільйону АДРЕСА_1, за ціною 36000,00 доларів США до 01.02.2014 року та передала останньому завдаток в сумі 15000,00 доларів США, що підтверджується письмовою розпискою.

Вказує, що 01.11.2013 року нею було передано відповідачу суму в розмірі 5000,00 доларів США, 01.12.2013 року передано суму в розмірі 5000,00 доларів США, 25.02.2014 року передано суму в розмірі 3000,00 доларів США, 22.04.2014 року передано суму в розмірі 3000,00 доларів США та 07.05.2014 року передано суму в розмірі 2000,00 доларів США. Всього позивачем було передано відповідачу суму в розмірі 33000,00 доларів США.

Проте, після передачі коштів ОСОБА_2, останній не виготовив та не передав позивачу документів та вищевказане торгове місце.

Крім того, вказує, що рішенням Господарського суду Волинської області від 18.05.2011 року ОСОБА_2 зобов'язано передати приватній фірмі «Скорпіон Сервіс» торгову площу АДРЕСА_1.

Дане рішення залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2013 року.

Зазначає, що на момент підписання розписки ОСОБА_2 було відомо про те, що вищевказане рішення набрало законної сили.

Свої зобов'язання позивач виконала повністю та здійснила попередню оплату за торговий павільйон у розмірах та у строки, передбачені договором. Проте, відповідач своїх зобов'язань не виконав.

ОСОБА_4 просить суд, стягнути з відповідача в її користь суму заборгованість в розмірі - 392040,32 грн. за невиконаним договором купівлі-продажу торгового місця АДРЕСА_1 та понесені судові витрати по справі.

15.10.2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 02.10.2013 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу металевого павільйону АДРЕСА_1 за ціною 36000,00 доларів США та строком оплати до 01.02.2014 року.

Даний правочин був оформлений письмово у вигляді розписки.

ОСОБА_4 з 02.10.2014 року по даний час користується даним торговим павільйоном, отримуючи від цього прибуток.

Вказує, що ОСОБА_4 часково сплатила йому кошти за придбаний торговий павільйон в розмірі 33000,00 доларів США, тому станом на 14.10.2014 року у неї існує заборгованість в розмірі 3000,00 доларів США.

ОСОБА_2 просить суд стягнути з ОСОБА_4 заборгованість по договору купівлі-продажу металевого павільйону від 02.10.2013 року в гривневому еквіваленті в сумі - 40117,02 грн.: з яких, основний борг - 3000,00 доларів США, що еквівалентно в національній валюті по курсу НБУ - 38858,65 грн.; 3 % річних - 59,67 доларів США, що еквівалентно в національній валюті по курсу НБУ - 772,90 грн.; інфляційні нарахування - 37,48 доларів США, що еквівалентно в національній валюті по курсу НБУ - 485,47 грн. та понесені судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 15.10.2014 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за розпискою щодо невиконаного зобов'язання покупця про оплату за договором купівлі-продажу в порядку ст. 123 ЦПК України прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовну заяву з підстав в ній зазначених. Просила суд первісний позов задовольнити, в задоволенні зустрічного відмовити за безпідставністю вимог.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - ОСОБА_3 в судовому засіданні первісний позов не визнали. Просилу суд відмовити в задоволенні первісного позову, зустрічний позов просили суд задовольнити.

Заслухавши думку учасників процесу, свідків, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

П. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що 02.10.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу металевого павільйону АДРЕСА_1 за ціною 36000,00 доларів США та строком оплати до 01.02.2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Даний правочин був оформлений письмово у вигляді розписки, згідно якої ОСОБА_4 передала ОСОБА_2 завдаток в сумі 15000,00 доларів США (а.с. 6).

01.11.2013 року ОСОБА_4 було передано ОСОБА_2 суму в розмірі 5000,00 доларів США, 01.12.2013 року передано суму в розмірі 5000,00 доларів США, 25.02.2014 року передано суму в розмірі 3000,00 доларів США, 22.04.2014 року передано суму в розмірі 3000,00 доларів США та 07.05.2014 року передано суму в розмірі 2000,00 доларів США, що підтверджується розпискою (а.с. 6).

Всього, ОСОБА_4 було передано ОСОБА_2 суму в розмірі 33000,00 доларів США.

Ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли відносини пов'язані з купівлею-продажем незважаючи на те, що вони не були оформлені відповідним договором купівлі-продажу.

Ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В судовому засіданні встановлено, що металевий павільйон АДРЕСА_1 було передано 02.10.2013 року, що не спростувала представник позивача в судовому засіданні.

Отже, ОСОБА_2 виконав свої зобов'язання перед позивачем, передавши останній у володіння, користування та розпорядження товар - металевий павільйон, який знаходиться за АДРЕСА_1.

Крім того, з пояснень допитаних в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 судом встановлено, що металевий павільйон АДРЕСА_1 перебуває в користуванні ОСОБА_4, де вона здійснює підприємницьку діяльність.

Посилання позивача на ту обставину що на момент продажу їй спірного торгового павільйону ОСОБА_2 було відомо про рішення Господарського суду Волинської області від 18.05.2011 року, яке набрало законної сили та яким останнього зобов'язано передати приватній фірмі «Скорпіон Сервіс» торгову площу АДРЕСА_1, суд не приймає до уваги, оскільки право власності на дану металеву конструкцію (кіоск) не було предметом розгляду даної справи. Крім того, предметом вищевказаного договору купівлі-продажу було не торгове місце на ринку, а металевий павільйон, який знаходиться за АДРЕСА_1.

З врахуванням викладеного, проаналізувавши зібрані та досліджені по справі докази в їх сукупності, суд приходити до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі - 392040,32 грн. за невиконаним договором купівлі-продажу торгового місця АДРЕСА_1 слід відмовити за безпідставністю вимог.

Крім того, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, підлягає до задоволення, виходячи з на ступного.Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. А оскільки, чинність правочину ніхто не оспорює, то він повинен належним чином виконуватись.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 належним чином не виконала своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу від 02.10.2013 року, оскільки у встановлений в договорі строк до 01.02.2014 року здійснила часткову оплату за придбаний металевий павільйон, який знаходиться за АДРЕСА_1 в розмірі 33000,00 доларів США .

Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Заборгованість ОСОБА_4 за вищевказаним договором складає суму в розмірі 3000,00 доларів США, що не заперечує остання.

Відповідно до п.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Станом на 14.10.2014 року заборгованість ОСОБА_4 складає 40117,02 грн.: з яких, основний борг - 3000,00 доларів США, що еквівалентно в національній валюті по курсу НБУ - 38858,65 грн.; 3 % річних - 59,67 доларів США, що еквівалентно в національній валюті по курсу НБУ - 772,90 грн.; інфляційні нарахування - 37,48 доларів США, що еквівалентно в національній валюті по курсу НБУ - 485,47 грн., що підтверджується письмовим розрахунком заборгованості (а.с. 22).

Отже, суд приходить до висновку, що слід стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 суму боргу за договором купівлі-продажу металевого павільйону від 02.10.2013 року в розмірі - 40117,02 грн.: з яких, основний борг - 3000,00 доларів США, що еквівалентно в національній валюті по курсу НБУ - 38858,65 грн.; 3 % річних - 59,67 доларів США, що еквівалентно в національній валюті по курсу НБУ - 772,90 грн.; інфляційні нарахування - 37,48 доларів США, що еквівалентно в національній валюті по курсу НБУ - 485,47 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_4 слід стягнути в користь ОСОБА_2 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 401,18 грн.

На підставі наведеного та керуючись вимогами ст.ст. 10, 11, 58, 60, 84, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 625, 655, 662, 692,693Цивільного Кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 40117 (сорок тисяч сто сімнадцять) гривень 02 копійки, з них: 38858 (тридцять вісім тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 65 копійок - основний борг, 772 (сімсот сімдесят дві) гривні 90 копійок - три відсотки річних, 485 (чотириста вісімдесят п'ять) гривень 47 копійок інфляційних нарахувань.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 суму в розмірі - 401 (чотириста одну) гривню 18 копійок понесених витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк