Постанова № 42774397, 13.02.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2015 року справа № 823/129/15

11 год. 54 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Гордієнку Ю.П.,

за участі сторін:

представника позивача - Драченка В.С. (за довіреністю);

представника відповідача - Власенко В.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося з позовом дочірнє підприємство "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі-позивач) в якому просить, скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах (далі - відповідач) № 0004122301 від 05.12.2014.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом безпідставно, оскільки, як стверджує представник позивача, дочірнє підприємство "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" не порушувало вимог п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, а реальність господарських операцій між позивачем та ПП "Черкасибудресурси" та правомірність відображення ПДВ у податковий кредит підтверджується належним чином оформленими первинними обліковими документами та договором про поставку товару.

У судове засідання представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував на тій підставі, що оскаржуване рішення прийняте у зв'язку з виявленою неможливістю вчинення господарських операцій за липень 2014 року щодо придбаних ДП "Черкаський облавтодор" у контрагента ПП "Черкасибудресурси" товару, а саме : шестерня кремальєрна, не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій. Крім того, за результатами перевірки підприємства контрагента позивача встановлено відсутність у них виробничо - складських приміщень та іншого майна, трудових ресурсів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. Тому відповідач вважає, що ці операції зафіксовано лише на папері без реального виконання з метою отримання податкової вигоди.

В судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки податкове повідомлення - рішення № 0004122301 від 05.12.2014 вважає правомірним, а позовні вимоги необґрунтованими.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази у справі у їх взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв'язку з таким.

Дочірнє підприємство "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" зареєстроване як юридична особа з 05.09.2000 (ідентифікаційний код 31141625).

Суд встановив, що відповідно до наказу від 18.11.2014 №1884 на підставі направлення від 18.11.2014 №883/23-01-22-03 головний державний ревізор-інспектор відділу контролю за валютними операціями та операціями у сфері ЗЕД управління податкового аудиту Котиком П.М. здійснив документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з платником податків ПП "Черкасибудресурси" за липень 2014 року.

Перевіркою виявлено порушення позивачем вимог п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 2966 грн. за липень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 21.11.2014 №487/23-01-22-04/31141625 (далі - акт перевірки), на підставі якого відповідач прийняв оскаржуване ППР від 05.12.2014 №0004122301, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 4449 грн. (2966 грн. - за основним платежем та 1483 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд звернув увагу, що основна сума донарахувань ПДВ відповідає розміру податкового кредиту позивача за липень 2014 року згідно з податковою накладною від ПП "Черкасибудресурси" (далі - ПН) (а.с. 13).

Про безпідставність взяття цього податкового кредиту відповідач дійшов внаслідок висновку, що у договорі постачання від 14.07.2014 №14/7, укладеному між ПП "Черкасибудресурси та ДП "Черкаський облавтодор", не зазначено умови поставки товару, умови передачі товару від "Виконвця" до "Замовника", не вказано прізвищ та ініціали особи виконавця, яка підписала договір, проведеною перевіркою не виявлено, а підприємством не надано будь - якого іншого документального підтвердження місць виконання зобов'язань; дослідження первинних документів, наданих ДП "Черкаський облавтодор" для перевірки, встановлено факт виписки довіреності на отримання запасних частин - вузлів до техніки від ПП "Черкасибудресурси"; видаткова накладна від 14.07.2014 № 35 підписана не уповноваженою особою.

Надаючи оцінку обставинам справи суд врахував таке.

Розділ V ПК України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Ст.200 ПК України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

П.200.1 цієї статті передбачено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Об'єктом оподаткування відповідно до підп. "а" п.185.1 ст.185 ПК України є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту.

Згідно з п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг відповідно до підп. "а" п.198.1 ст.198 ПК України виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 198.3, 198.6 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З письмових доказів у справі суд встановив, що позивач уклав з ПП "Черкасибудресурс" договір про поставку товару шестерня кремар'єрна ЕКГ 5А кількістю 2 штуки від 14.07.2014 №14/07.

Податковий кредит за вищевказаними правовідносинами позивач відобразив у сумі 17800 грн. згідно з ПН від 14.07.2014 №35. Суд звернув увагу, що вказана ПН оформлена належним чином, підписана керівником, скріплена печаткою, відповідає даним видаткової накладної на товар та включена до єдиного реєстру податкових накладних. Висновки ревізора про невизнання належним доказом поставки товару видаткової накладної з тих мотивів, що дата виписки довіреності не відповідає реальності часу отримання товару - 14.07.2014, а видаткова накладна не дає змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, спростовується поясненнями директора філії "Єркліївський спецкар'єр", відповідно до яких видаткова накладна виписана ПП "Черкасибудресурси" в день отримання коштів від філії - 14.07.2014, а довіреність виписано та передано виконавцю (ПП "Черкасибудресурси") в день отримання шестерень - 16.07.2014. Тобто, фактичною датою поставки (передачі) товару є 16.07.2014.

З пояснень свідка ОСОБА_4 14.07.2014 філія "Єрклівсий спецкар'єр" ДП "Черкаський облавтодор" перерахувала кошти на поточний рахунок ПП "Черкасибудресурси" (платіжне доручення №165 від 14.07.2014) за шестерні кремар'єрні в кількості 2 шт. на суму 17800 грн. Транспортом постачальника привезено шестерні на територію філії "Єркліївський спецкар'єр". Вигрузку даного товару проводили працівники філії. Зі слів свідка даний товар використаний у господарські діяльності позивача.

Згідно з п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

П. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п.201.2. ст. 201 Податкову кодексу України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. П.184.1 ст.184 ПК України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Сукупний аналіз норм ПК України свідчить, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Згідно з п.6.1 ст.16 ПК України платник податків, крім іншого, зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи тощо.

Суд встановив, що на час виконання вищевказаних правочинів позивач відобразив податковий кредит у даних податкової звітності з ПДВ, а його контрагенти - у повному обсязі зобов'язання з ПДВ, що підтверджується даними податкових декларацій з ПДВ. Розбіжностей у звітності з ПДВ не встановив суд і відповідач під час проведення податкової перевірки.

ПП "Черкасибудресурси" на момент здійснення господарських операцій зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців. Мали підтверджене місце реєстрації та були платниками ПДВ згідно з відповідними свідоцтвами.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна, як звітний податковий документ, яка є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість.

Отримання товару за правовідносинами з ПП "Черкасибудресурси" підтверджується видатковою накладною від 14.07.2014 №35, платіжним доручення №165 від 14.07. (а.с. 15)., накладною на внутрішнє переміщення № 26-0000092 від 31.07.2014 (а.с. 16), актом списання №26-0000138 від 31.07.2014, та випискою з журналу реєстрації довіреностей .

Суд звернув увагу, що зазначені документи первинного бухгалтерського обліку оформлені відповідно до вимог діючого законодавства, мають всі необхідні реквізити передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 201 Податкового кодексу України, що дозволяє встановити вид, кількість та ціну товару, повністю ідентифікувати постачальника та осіб, що брали безпосередню участь у прийманні товару.

Підп.14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування згідно з п.138.2. ст.138 ПК України, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV) первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Ст.9 Закону України №996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас ст.4 вказаного Закону України № 996-XIV встановлений принцип превалювання сутності над формою, тобто, операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, що заперечує позов, не надав суду належних доказів (вироків тощо), які би свідчили про складання позивачем податкових документів з метою отримання податкової вигоди без реального виконання правочинів. Суд акцентує, що відповідач під час перевірки використав дані про відсутність у вищевказаного контрагента позивача трудових ресурсів, основних засобів для виконання господарської діяльності без належних доказів наявності таких обставин і, не зважаючи на зобов'язання, не надав їх суду. А отже не підтвердив підстав прийнятих висновків акту перевірки.

Тому, суд дійшов висновку, що сукупності достатніх обставин вважати, що господарські операції позивача з ПП "Черкасибудресурси" мали реальний характер.

Оскільки суд не вбачає порушень позивачем вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а висновки акту перевірки не підкріплені жодними доказами та носять характер суб'єктивних припущень.

Тому суд дійшов висновку про неправомірність оскаржуваного ППР та необхідність його скасування.

Відповідно до п. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи розмір сплаченого судового збору за подання адміністративного позову і обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність повернення судового збору на користь позивача з Державного бюджету в розмірі 182 грн. 70 коп.

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 0004122301 від 05.12.2014.

Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (ідентифікаційний код 31141625) витрати із сплати судового збору у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.В. Мишенко

Повний текст складений та підписаний 18 лютого 2015 року