Рішення № 42774197, 12.02.2015, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/54/2015 Справа № 641/425/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Ященко С.О.,

при секретарі судового засідання Ємельяненко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова цивільну справу

за позовом ПАТ КБ "Приват Банк"

до ТОВ "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" в особі філії "ТОВ "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" у Комінтернівському районі м. Харкова, ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ "Приват Банк" звернулось до Комінтернівського районного суду м. Харкова суду з позовом до ТОВ "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" в особі філії "ТОВ "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" у Комінтернівському районі м. Харкова, ОСОБА_1, в якому з урахуванням уточнень, поданих 20.10.2014 року, просить:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Приват Банк"" заборгованість по кредитному договору у розмірі 8353,53 доларів США;

- стягнути солідарно з ТОВ "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" в особі філії ТОВ "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" у Комінтернівському районі м. Харкова, ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приват Банк" заборгованість по кредитному договору у розмірі 200 грн.;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приват Банк" судовий збір у розмірі 668,68 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 17.11.2005 року між ПАТ КБ "Приват Банк" та ОСОБА_1 укладено договір № HAG4AK12180018, у відповідності до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 12559 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,48 % річних з кінцевим терміном повернення 16.11.2012 року. Згідно умов договору ОСОБА_1 зобов'язався щомісяця та у визначені строки здійснювати погашення частини суми заборгованості, проценти за користування кредитом та комісію.

У порушення умов кредитного договору № HAG4AK12180018 від 17.11.2005 року про належне, повне і своєчасне виконання зобов'язань, ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, не сплатив щомісячні платежі у повному обсязі, в результаті чого станом на 01.10.2013 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 8368,97 доларів США, а саме: 2266,02 доларів США - заборгованість за кредитом; 1235,45 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 324,17 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 4543,33 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В забезпечення зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" в особі філії "Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" у Комінтернівському районі міста Харкова" укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.

У судовому засіданні представник позивача Катеринюк В.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач - ТОВ "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" в особі філії ТОВ "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" у Комінтернівському районі м. Харкова направив заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач ОСОБА_1 надав заперечення на позовну заяву, в яких просить в задоволенні позову відмовити.

Доводи своїх заперечень обґрунтовує тим, що у нього відсутня заборгованість за кредитним договором, свої обов'язки за договором, зокрема, щодо внесення щомісячних платежів, він виконав добросовісно протягом строку дії договору. При цьому, саме з боку позивача мало місце порушення зобов'язань за договором у вигляді незаконного підвищення позивачем з 16.10.2008 року щомісячної процентної ставки з 1,04% до 1,21%. Рішенням апеляційного суду Харківської області від 19.02.2013 року по справі № 2018/12000/12 визнано незаконними дії ПАТ КБ "ПриватБанк" по підвищенню з 16.10.2008 року процентної ставки. Зазначеним підтверджується необґрунтованість даного позову ПАТ КБ "ПриватБанк".

У рішенні апеляційного суду Харківської області від 19.02.2013 року по справі № 2018/12000/12, серед іншого, вказано на те, що розрахунки, надані банком, свідчать про те, що ОСОБА_1 вносив щомісячні платежі у більших за розміром сумах, як на погашення наявної у нього заборгованості, так і для дострокового погашення кредиту. За приписами ч. 3 ст. 61 ЦПК України зазначені обставини не підлягають повторному доказуванню.

Крім того, ОСОБА_1 згідно ч. 8 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" достроково станом на 17.01.2012 року сплатив позивачу окремо як щомісячні платежі у розмірі 195,25 доларів США за 84 повних місяців користування кредитом, так і пеню у розмірі 5267,46грн., тобто по 16.11.2012 року включно, а тому з боку відповідача станом на 01.10.2013 року не було та немає порушень його зобов'язань.

Також відповідач зазначає, що наданий позивачем розрахунок позовних вимог не є належним доказом по справі. Позивач у розрахунку станом на 01.10.2013 року в порівнянні з наявним у матеріалах справи розрахунком від 16.05.2011 року тільки за період з 18.11.2005 року по 26.12.2007 року необґрунтовано та незаконно збільшив суми заборгованості за кредитом. Вимога позивача про нарахування та сплату неустойки за договором є явно завищеною. Для виконання кредитного договору банком було відкрито 4 рахунки, однак фактичне зарахування коштів здійснювалось банком на інші рахунки, що створювало нібито прострочку платежу.

Крім того, банк вже звертався до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14.12.2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області, у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

ОСОБА_1 також посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом. Зокрема, зазначає, що Верховний Суд України у постанові від 06.11.2013 року по справі № 6-116цс13 зазначив, що, відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

З урахуванням вказаного, посилається на те, що позивачем пропущено трирічний (річний- для пені) строк звернення до суду, а тому в позові має бути відмовлено.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 заперечення на уточнену позовну заяву підтримав у повному обсязі, просить суд в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено та не заперечується сторонами, що 17.11.2005 року між ПАТ КБ "Приват Банк" та ОСОБА_1 укладено договір № HAG4AK12180018, у відповідності до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 12559 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,48% з кінцевим терміном повернення 16.11.2012 року.

Згідно умов п. 1.1 договору ОСОБА_1 зобов'язався здійснювати погашення суми заборгованості в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з 21 по 25 число кожного місяця відповідач зобов'язався надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 195,25 доларів США для погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, відсотків, комісію.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1062 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобов'язання не виконував, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем станом на 01.10.2013 року склалась заборгованість: 2266,02 доларів США - заборгованість за кредитом; 1235,45 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 324,17 доларів США- заборгованість по комісії за користування кредитом.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідач у запереченнях на уточнену позовну заяву просить застосувати до позовних вимог наслідки пропуску строку позовної давності.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Верховний Суд України у постанові від 06.11.2013 року по справі № 6-116цс13 зазначив, що, відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Як вбачається з п. 1.1 договору, ОСОБА_1 зобов'язався здійснювати погашення суми заборгованості в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з 21 по 25 число кожного місяця відповідач зобов'язався надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 195,25 доларів США для погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, відсотків, комісії

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами з 21 по 25 число кожного місяця у сумі 195,25 доларів США, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

При цьому, згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого зобов'язання. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що останній платіж за договором ним здійснено у 2012 році. Крім того, у провадженні Київського районного суду м. Харкова з 2012 року перебуває справа за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави. З даним позовом до суду ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось 22.01.2014 року.

З огляду на викладене, підстави для застосування наслідків спливу строків позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за кредитом, процентам та комісії відсутні, а тому стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь банку підлягає заборгованість за кредитним договором від 17.11.2005 року у розмірі 3825,64 доларів США, з яких 2266,02 доларів США - заборгованість за кредитом, 1235,45 доларів США - заборгованість по процентам, 324,17 доларів США - заборгованість по комісії.

Відносно доводів відповідача ОСОБА_1 про відсутність заборгованості за кредитним договором суд зазначає наступне.

Питання наявності або відсутності у відповідача ОСОБА_1 заборгованості за спірним кредитним договором неодноразово було предметом судового дослідження.

Зокрема, рішенням апеляційного суду Харківської області від 13.08.2014 року по справі № 640/9857/13-ц встановлено, що з першого місяця виконання договору кредиту ОСОБА_1 допустив прострочення передбаченого кредитним договором щомісячного платежу, після чого також припустився до його прострочення та недоплати передбаченої договором щомісячної суми у розмірі 195,25 доларів США, що надало право банку підвищувати процентну ставку за користування простроченими платежами за отримане тіло кредиту (окрім процентів та комісії) до 3,01% щомісяця або 26,12% річних (п.п. 3.2, 4.1 кредитного договору). За своїм змістом таке підвищення процентної ставки за кредитним договором є санкцією банку за порушення позичальником передбачених п. п. 1.1, 2.2.4, 2.3.3 обов'язків.

Хоча ОСОБА_1 у подальшому почав достроково повертати отриманий кредит, однак такі повернення також були з затримкою, а з огляду недостатності суми проведеного платежу для повного виконання грошового зобов'язання ця сума погашала вимоги банку у черговості, яка передбачена у п. 3.8 договору кредиту, внаслідок чого на день закінчення дії договору позивачу була нарахована заборгованість за договором.

З огляду на зазначене, рішенням апеляційного суду Харківської області від 13.08.2014 року по справі № 640/9857/13-ц в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживачів відмовлено.

У відповідності до приписів ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, під час розгляду даної справи сторонам роз'яснено їх право на подання клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи з метою з'ясування питання наявності або відсутності заборгованості відповідача за кредитним договором, правильності зарахування коштів, однак таке клопотання сторонами заявлено не було.

В зв'язку з порушенням відповідачем ОСОБА_1 умов договору позивачем на підставі кредитного договору нараховано штрафні санкції, а саме: 4543,33 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В межах строку позовної давності за період з 22.01.2013 року пеня склала 2004,02 доларів США.

Враховуючи невиконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань щодо повернення грошових коштів, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення пені.

При цьому, стягненню за рішенням суду пеня підлягає у грошовій одиниці - гривні, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Отже, стягненню в іноземній валюті підлягає заборгованість за договором - заборгованість за кредитом, процентам, комісії, а не штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня), які нараховуються як відповідальність за невиконання грошового зобов'язання.

Крім того, у відповідності до п. 4.1 кредитного договору пеня нараховується у розмірі 1% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочки.

Згідно умов уточненої позовної заяви, заборгованість пред'явлено позивачем станом на 01.10.2013 року (т. 1, а.с. 195), а тому 2004,02 доларів США пені складає 16012,12грн.

Відповідно до ст. 606 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, завдатком.

Як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" в особі філії "Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" у Комінтернівському районі міста Харкова 22.03.2011 року укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.

Відповідно до ст. 552 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватись виконання зобов'язань частково або в повному обсязі.

Згідно додатку № 1 до договору поруки від 22.03.2011 року розмір відповідальності поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" в особі філії "Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" у Комінтернівському районі міста Харкова складає 200 грн.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення солідарно з ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" у Комінтернівському районі м. Харкова на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 200грн.

Враховуючи, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приват Банк" заборгованості за кредитним договором від 17.11.2005 року у розмірі 3825,64 доларів США, з яких 2266,02 доларів США - заборгованість за кредитом, 1235,45 доларів США - заборгованість по процентам, 324,17 доларів США - заборгованість по комісії, а також пені у розмірі 15812грн. 12коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 609, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ПАТ КБ "Приват Банк" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приват Банк" (адреса: м. Дніпропетровськ, Набережна Перемоги, 50, рахунок 29092829003111, МФО 305299, код 14360570) заборгованість за кредитним договором від 17.11.2005 року у розмірі 3825,64 доларів США, з яких 2266,02 доларів США - заборгованість за кредитом, 1235,45 доларів США - заборгованість по процентам, 324,17 доларів США - заборгованість по комісії, а також пеню у розмірі 15812(п'ятнадцять тисяч вісімсот дванадцять) грн. 12 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" у Комінтернівському районі м. Харкова, розташованого за адресою: м. Харків, пр. Московський, 96-А, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк", розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р 29092829003111) заборгованість за кредитним договором у розмірі 200 (двісті) гривень 00 коп.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк", розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р 64993919400001) витрати по сплаті судового збору у розмірі 465,79 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С. О. Ященко