Рішення № 42773082, 18.02.2015, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/6209/14-ц

провадження 2/619/348/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2015 року Дергачівський районний суд

Харківської області

у складі: головуючого судді Якименко Л.О.

при секретарі Ломановій І.А.

за участю представника

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Поппело С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дергачі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства міністерства внутрішніх справ України «Будівельне управління ГУМВС України в Харківській області», третя особа Державне підприємство міністерства внутрішніх справ України «Інформ-ресурси» про стягнення заробітної плати та моральної шкоди.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся в суд з вищевказаним позовом до Державного підприємства міністерства внутрішніх справ України «Будівельне управління ГУМВС України в Харківській області», третя особа Державне підприємство міністерства внутрішніх справ України «Інформ-ресурси» про стягнення заробітної плати та моральної шкоди.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 посилається на те, що він з 31.03.2009 року працював директором Державного підприємства міністерства внутрішніх справ України «Будівельне управління ГУМВС України в Харківській області», а 27.01.2014 року у зв'язку з реорганізацією підприємства та подальшим підпорядкуванням його ДП МВСУ «Інформ-ресурси», був звільнений з роботи за скороченням штату по п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

В порушення вимог ст. 116 КЗпП України та п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників на день звільнення позивача - 27.01.2014 року відповідач не видав йому трудову книжку та не зробив остаточний розрахунок по заробітній платі. Відповідач, незважаючи на звернення позивача 25.02.2014 року зі скаргою до правової держінспекції з питань праці на усунення порушень трудового законодавства, тільки 18.09.2014 року здійснив розрахунок по виплаті належних позивачу сум від підприємства, а трудову книжку видав тільки 02.10.2014 року, допустивши затримку з 27.01.2014 року по 02.10.2014 року в 245 днів чи 8 місяців, за що відповідно до ст.ст. 117, 235 КЗпП України повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку - загалом 9744 грн., виходячи з встановленої у 2014 році мінімальної заробітної плати - 1218 грн. в місяць.

Грубо порушивши трудове законодавство України, права та охоронювані законом інтереси позивача стосовно невиплаченої своєчасно належної йому заробітної плати, відповідач спричинив позивачу моральну (немайнову) шкоду, яку позивач оцінює в 5000 грн. та яка, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, як компенсацію за спричинені моральні страждання у зв'язку з нехтуванням та явним порушенням прав позивача, а також створення умов, які вимагали від позивача додаткових зусиль для організації життя за відсутності належних від підприємства йому коштів.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав в повному обсязі і пояснив, що в 2008 році він був прийнятий на роботу до Державного підприємства міністерства внутрішніх справ України «Будівельне управління ГУМВС України в Харківській області», потім в 2013 році була ліквідація підприємства і посада директора була ліквідована. 27.01.2014 року він був звільнений і ознайомлений з наказом про звільнення. В січні 2014 року він звернувся за трудовою книжкою, але йому ні трудову книжку, ні розрахунок не видали, тому позивач вим ушений був звертатися в інспекцію праці та в прокуратуру за захистом своїх порушених прав, а остаточно і до суду.

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі і пояснив, що особі, яка звільнена з роботи зобов'язані видати трудову книжку і здійснити повний розрахунок у день звільнення. ОСОБА_3 був звільнений з займаної посади 27.01.2014 року, розрахунок по виплаті належних позивачу сум від підприємства він отримав 18.09.2014 року, а трудову книжку тільки 02.10.2014 року, чим підприємство допустило затримку у 8 місяців, за що відповідно до ст.ст. 117, 235 КЗпП України повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Позивач просить стягнути навіть не середній його заробіток, а мінімальний заробіток встановлений у 2014 році - 1218 грн. в місяць. Сума за затримку складає 9744 грн. В зв'язку з цим позивач не міг працевлаштуватися, хоча має на утриманні дружину інваліда і тому просить стягнути з відповідача на його користь завдану моральну шкоду 5000 грн.

Представник відповідача Державного підприємства міністерства внутрішніх справ України «Будівельне управління ГУМВС України в Харківській області» - Поппело С.Ю. позовні вимоги не визнав і пояснив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню і просив в позові відмовити, так як позивачем не доведено і не надано доказів того, що відповідач порушив його права та завдав моральні страждання.

Представник третьої особи Державного підприємства міністерства внутрішніх справ України «Інформ-ресурси» ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, надав суду заперечення, в яких просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, а справу розглядати без участі представника третьої особи.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, як докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Судом було достовірно встановлено, що ОСОБА_3 з 31.03.2009 року працював директором Державного підприємства міністерства внутрішніх справ України «Будівельне управління ГУМВС України в Харківській області», відповідно до витягу з наказу № 606-о\с від 31.03.2009 року (а.с. 3).

27.01.2014 року у зв'язку з реорганізацією підприємства та подальшим підпорядкуванням його ДП МВС України «Інформ-ресурси», позивач був звільнений з роботи за скороченням штату за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України - наказ № 4 від 27.01.2014 року (а.с. 4).

Позивач ОСОБА_3 звернувся до Дергачівського районного суду з позовом 12 грудня 2014 року.

Згідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в 3-х місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Суд вважає, що позивачем не пропущений строк на звернення до суду, так як про своє порушене право він дізнався 02 жовтня 2014 року.

Розрахунок з позивачем був здійснений відповідачем 18 вересня 2014 року, а трудову книжку він отримав 02 жовтня 2014 року. (а.с. 7, 16).

Ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

П. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників на день його звільнення 27.01.2014 року відповідач не видав позивачу трудову книжку та не зробив остаточний розрахунок по заробітній платі.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивач просить стягнути з відповідача за час затримки розрахунку, а саме за 8 місяців, з 27.01.2014 року по 02.10.2014 року суму в розмірі 9744 грн., виходячи з встановленої у 2014 році Законом «Про Державний бюджет на 2014 рік» мінімальної заробітної плати в розмірі 1218 грн. в місяць.

Відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено, що позивач не міг працевлаштуватися без наявності трудової книжки. Дружина позивача ОСОБА_6 є інвалідом 2 групи від загального захворювання. Невиплата своєчасно належної позивачу заробітної плати спричинила моральні страждання, що вимагало від позивача додаткових зусиль для організації життя його особисто та його сім'ї за відсутності коштів. Однак, з урахуванням принципу виваженості, розумності та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково в сумі 1000 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 58, 59, 60 ЦПК України, ст.ст. 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства міністерства внутрішніх справ України «Будівельне управління ГУМВС України в Харківській області» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 27.01.2014 року по 02.10.2014 року в сумі 9744 грн. та моральну шкоду в сумі 1000 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення апеляційної скарги через Дергачівський районний суд, а особами, які приймали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення у той же строк з моменту отримання копії рішення. Строк виготовлення мотивувальної частини рішення 18 лютого 2015 року.

Суддя: Якименко Л.О.