Ухвала суду № 42773071, 16.02.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/7670/13 Головуючий у 1 інстанції: Гулієва М.І.

Провадження № 22-ц/783/1622/15 Доповідач в 2-й інстанції: Гірник Т. А.

Категорія:81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2015 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Гірник Т.А.

суддів - Бакуса В.Я., Левика Я.А.

секретар - Глинський О.А.

з участю представника апелянта ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 22 січня 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа Франківська районна адміністрація про зобов'язання ОСОБА_6 повернути кошти за ремонт, вкладені у власність відповідача, в розмірі 30 000 дол. США під час капітального ремонту у 2007 році та повернути все майно, яке залишилось у її квартирі, відшкодувати матеріальні та моральні збитки в розмірі 100 000 грн., зобов'язати ОСОБА_5 не витрачати спільне майно та повернути все майно та кошти. Одночасно просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 для вилучення майна та грошей за ремонт, а також провести кошторис ремонту і оцінку майна, яке ОСОБА_6 виставила разом із квартирою на продаж.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2013 року у справі відкрито провадження.

Заявою від 22 листопада 2013 року ОСОБА_4 повторно просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 для вилучення майна та грошей за ремонт, а також провести кошторис ремонту і оцінку майна, яке ОСОБА_6 виставила разом із квартирою на продаж.

Оскаржуваною ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 22 січня 2014 року задоволено заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1.

Ухвалу оскаржила ОСОБА_3, як особа, яка участі у розгляді справи не брала та вважає, що даною ухвалою суд вирішив про її права та обов'язки, а саме наявність даної ухвали обмежує її право розпоряджатися квартирою АДРЕСА_1. Зазначає, що згідно договору купівлі-продажу від 25 грудня 2013 року є власником квартири АДРЕСА_1. Дані обставини підтверджуються витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25 грудня 2013 року. На час вчинення правочину квартира АДРЕСА_1 під забороною (арештом) не перебувала, будь-яких прав третіх осіб на вказану квартиру не було. При винесенні оскаржуваної ухвали суд не взяв до уваги посилання відповідачів, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3, а тому невірно зазначив в ухвалі про те, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_6

Просить ухвалу скасувати, оскільки така суперечить нормам Конституції України, ЦК і ЦПК України.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 висловився у підтримання доводів апеляційної скарги.

Інші учасники в судове засідання не з»явились, належним чином повідомлені про розгляд справи за апеляційною скаргою, причину неявки в судове засідання не повідомили, тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у відсутності осіб, що не з»явились, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 305 ЦПК України .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа Франківська районна адміністрація про повернення коштів за ремонт, вкладені у власність ОСОБА_6, в розмірі 30 000 дол. США під час капітального ремонту у 2007 році та повернути все майно, яке залишилось у її квартирі, відшкодувати матеріальні та моральні збитки в розмірі 100 000 грн., також просила зобов'язати ОСОБА_5 не витрачати спільне майно та повернути все майно та кошти. Тобто предметом спору є спільне майно подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також вартість ремонту квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_6

Використовуючи надане законом право, передбачене ст. 151 ЦПК України, просила вжити заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на спірну квартиру.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до ч.5 ст.153 ЦПК України про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Згідно п.4 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася в суд з такою заявою.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

П.7 цієї Постанови передбачено, що ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст.209 ЦПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Задовольняючи заяву позивача про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, суд в повній мірі вимог перелічених вище норм не врахував, належним чином не навів жодних мотивів та обґрунтувань задоволення такого клопотання, не з'ясував чи дійсно квартира по АДРЕСА_1 належить відповідачу ОСОБА_6 , про що зазначив в оскаржуваній ухвалі та чим стверджується таке право.

Із долучених до виділених матеріалів справи доказів убачається, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу від 25 грудня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за №11325. Дана обставина підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції не зазначив підстави обрання такого виду забезпечення позову, як і не обґрунтував причини застосування заходів по забезпеченню позову, не вказав на ті обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі його задоволення, враховуючи те, що дана квартира не є предметом спору.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України - види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Враховуючи, що заявником не надано жодного доказу про належність майна відповідачу та його вартість, яка була б співмірна із заявленими позивачем вимогами, в тому числі, майнового характеру, відсутність спору з приводу вказаної вище квартири, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки оскаржуваною ухвалою порушуються права апелянта як власника майна, за відсутності до ОСОБА_3 будь-яких вимог.

У зв"язку з тим, що забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позивач не позбавляється права звернутися до суду з заявою про забезпечення позову у разі наявності доказів, що підтверджують необхідність застосування будь-якого виду забезпечення позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.

Керуючись ст.303, 304,п. 2 ч. 2 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312 , п. 6 ч. 1 ст. 314, ст. 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 22 січня 2014 року скасувати та постановити нову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді