Вирок № 42770723, 18.02.2015, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/898/13-к

Номер провадження № 1-кп/315/7/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.02.2015 року Гуляйпільський районний суд Запорізької області

в складі:головуючого судді: Н.Д. Каракай,

за участю секретаря: С.М. Cухової,

прокурора: Нєфьодова В.С.,

захисника: адвоката: ОСОБА_1,

представника потерпілого: адвоката: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Гуляйполе Запорізької області кримінальне провадження № 12013080220000302 від 02.04.2013 року з обвинувальним актом відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, українця, освіта вища, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, безпартійного, не працюючого, не депутата, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

за ознаками злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

23 вересня 2011 року приблизно в 15 годин 30 хвилин водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем ЗАЗ-110207 реєстраційний номер НОМЕР_2, здійснював рух по вул. Ворошилова в м. Гуляйполе Запорізької області по головній дорозі і наближався до перехрестя з вул. Фрунзе.

В цей же час по вул. Фрунзе, яка є другорядною дорогою в сторону вул. Ворошилова рухався мопед "SIMPLЕ" під керуванням ОСОБА_4, який виїзджаючи на вул. Ворошилова став виконувати маневр лівого повороту.

На перехресті вищевказаних вулиць водій автомобіля ОСОБА_3, маючи об`єктивну здатність своєчасно виявити мопед "SIMPLЕ", який виїздив з другорядної дороги справа наліво по ходу руху автомобіля і виконував маневр лівого повороту на вул. Ворошилова, маючи технічну можливість уникнути на нього наїзду шляхом гальмування зі збереженням прямолінійного руху, належних заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу не прийняв, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок руху вліво, виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв наїзд на мопед "SIMPLЕ" під керуванням ОСОБА_4, який вже залишив смугу руху автомобіля.

Своїми діями ОСОБА_3 порушив вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, відповідно якого:

п.12.3 "У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди", внаслідок чого водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем ЗАЗ-110207 реєстраційний номер НОМЕР_2, скоїв наїзд на мопед "SIMPLЕ" під керуванням ОСОБА_4 Через ДТП водій мопеда "SIMPLЕ" ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження. Відповідно до висновку судової медичної експертизи № 2752М від 23.11.2011 року відкритий інфікований перелом обох кісток лівої гомілки зі зміщенням уламків (великогомілкової кістки в середній третині, малогомілкової кістки в середній і нижній третині) з розвитком остеомієліту кісток лівої гомілки) у ОСОБА_4 кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя, та могло виникнути при зіткненні автомобіля з мопедом під керуванням ОСОБА_4, що мало місце 23.09.2011 року.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину не визнав, суду пояснив, що він є водієм з 1981 року, керував о 15.00 годині 23.09.2011 року автомобілем "ЗАЗ-110207", реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ТОВ "Плеверс", та рухався по головній дорозі в м. Гуляйполе по вул. Ворошилова, зі швидкістю менше 60 км на годину, як на перехресті з вул. Фрунзе з увімкненим лівим поворотом перед ним почав перетинати дорогу мопед, на якому був мішок з насінням та відро, під керуванням потерпілого. За таких обставин він загальмував, є сліди шин, і повернув руль та прийняв вліво, опинився на зустрічній смузі руху, наїзду на водія мопеда не скоїв, але не зміг уникнути зіткнення, потерпілий впав на капот, шоломом вдарився об скло та впав між автомобілем і краєм бордюра. Після зіткнення потерпілий йому повідомив, що чорна кішка дорогу перебігла. Ним був переміщений мопед, з баку якого витікало пальне і він побоявся, що станеться вибух. Потерпілий порушив вимоги дорожнього знаку 2.1 "Дати дорогу", і в його діях відсутнє порушення правил дорожнього руху.

Судом в судовому засіданні встановлені наступні факти і вина обвинуваченого підтверджується:

Поясненнями потерпілого ОСОБА_4, який в судовому засіданні пояснив, що дійсно він 23.09.2011 року мопедом їздив на поле за межі м. Гуляйполе Запорізької області щоб назбирати насіння соняшника. Повертався з поля він по вул. Фрунзе, і коли наблизився до перехрестя з вул. Ворошилова, то увімкнув лівий поворот і хотів здійснити відповідний маневр. При цьому, у нього на мопеді був мішок з насінням соняшника та цинкове відро. Вулиця Ворошилова по відношенню до вул. Фрунзе є головною. На перехресті із-за дерева він не побачив автомобіль і продовжив рух без зупинки. Коли вже він виїхав на свою смугу руху, то відчув удар з лівого боку. Після вказаного удару він впав з мопеда та втратив свідомість. Знаку "Дати дорогу" він не пам'ятає. У водія ОСОБА_3 була можливість його об'їхати, так як він вже звільнив його смугу руху і вирівняв мопед для продовження руху прямо. Під час зіткнення на ньому був шолом. Обвинувачений виїхав на зустрічну смугу руху і здійснив на нього наїзд.

Потерпілий відносно цивільного позову зазначив, що він його підтримує повністю з урахуванням останнього збільшення вимог. Загальна сума матеріальної шкоди, яка на думку потерпілого, підлягає стягненню з власника транспортного засобу складає 11 159,58 грн. та моральна шкода на суму 30 000 грн.

З пояснень в судовому засіданні представника потерпілого ОСОБА_6 слідує, що він підтримує збільшений цивільний позов у повному обсязі, згідно експертизи удар був здійснений лівою стороною автомобіля, поворот мопеда був здійснений майже повністю.

Представник потерпілого адвокат ОСОБА_2 суду пояснив, що дії обвинуваченого знаходяться у прямому причинному зв`язку з наслідками ДТП, так як ОСОБА_3 повинен був загальмувати, а не робити маневр вліво, чим спричинив порушення Правил дорожнього руху України мав технічну можливість запобігти зіткненню. Вважає, що моральна шкода на суму 30 000 грн., підлягає задоволенню, так як потерпілий переніс і продовжує нести фізичні страждання, така шкода спричинена особі похилого віку, останній під час лікування перебував у безпорадному стані, виникла необхідність у апараті Ілізарова, травма продовжує турбувати потерпілого до цього часу. Цивільний відповідач не надав суду доказів, на які посилався в своїх запереченнях, а саме того, що обвинувачений під час дорожньо-транспортної пригоди використовував транспортний засіб у власних цілях. Сума матеріальної шкоди повністю підтверджена відповідними доказами, а саме чеками щодо придбання ліків та всіх необхідних для лікування матеріалів.

Відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.09.2011 року, зі схемою ДТП, ілюстраційною таблицею, що відповідають поясненням обвинуваченого, на якій зафіксована слідова інформація: сліди гальмування по проїзній частині правих та лівих коліс автомобіля "ЗАЗ-110207", їх траєкторія і механізм утворення, кінцеве положення транспортних засобів, місце розташування плями крові та розсипаного насіння соняшнику відносно меж проїзної частини, місце наїзду автомобіля на мопед на схемі не позначено, складеним слідчим СВ Гуляйпільського РВ ГУМВС України в Запорізькій області лейтенантом міліції ОСОБА_5 в присутності співробітника ДАІ Ставицького Ю.О., водія автомобіля ОСОБА_3 та понятих ОСОБА_8, ОСОБА_9 та підписаних ними, згідно яких, 23.09.2011 року близько 15 години 30 хвилин в м. Гуляйполе Запорізької області на перехресті вул. Фрунзе та вул. Ворошилова сталася ДТП за участі водія автомобіля "ЗАЗ-110207", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 та водія мопеда "SIMPLЕ", без реєстраційного номеру, ОСОБА_4 протоколі зазначено вид пригоди як зіткнення та вказано на те, що обстановка на місці пригоди до початку огляду змінювалася. Цю обставину не заперечує сам обвинувачений, так як в своїх поясненнях він зазначив, що ним був переміщений мопед, з якого витікало пальне і він боявся, що станеться вибух.

Далі в протоколі огляду вказується спосіб регулювання руху на цій ділянці дорожні знаки: 2.1, місце пригоди знаходиться в зоні дії дорожніх знаків: вул. Фрунзе, знак 2.1, на положення транспортних засобів на місці пригоди, а саме зазначено, що автомобіль ЗАЗ 1102, д/н НОМЕР_2 знаходиться на зустрічній смузі передом в сторону центру м. Гуляйполе, мопед передом в сторону м. Гуляйполе по вул. Ворошилова. Відмічається наявність поверхневих слідів шин на проїзній частині вул. Ворошилова в напрямку з боку м. Пологи до центру м. Гуляйполе. Сліди гальмування одиночні, безперервні, права полоса 10 м, ліва - 13,50 м., які закінчуються біля задніх коліс автомобіля, осип скла по всій проїзній частині. Автомобіль має пошкодження у виді розбитої лівої фари, розбитого лобового скла з лівого боку, спереду відірваний номерний знак. На мопеді погнута вилка швидкостей та є наявними пошкодження з лівого боку. Стан рульового управління та гальмівної системи автомобіля робочий. Показання спідометра автомобіля - 48 774 км. Увімкнена нейтральна передача. (а.с. 116-118, 125-129 т. 1).

Відповідно до акту обстеження дорожніх умов перехрестя вулиць Ворошилова-Фрунзе м. Гуляйполе від 23.09.2011 року зазначено розміщення технічних засобів регулювання дорожнього руху…: вул. Фрунзе - праворуч - дорожній знак 2.1; ліворуч - відсутнє; вул. Ворошилова - праворуч і ліворуч - відсутнє (а.с. 119 т. 1).

В ході огляду автомобіля технічних несправностей не виявлено, що підтверджується актом огляду транспортного засобу за фактом скоєння дорожньо-транспортної пригоди від 23.09.2011 року (а.с. 120 т. 1).

Відповідно до протоколу відтворення обстановки та обставин події, проведеної за участю та по показах свідка ОСОБА_3, зі схемою та фото таблицею від 03.11.2011 року (а.с. 160-164 т. 1) свідок ОСОБА_3 показав місце наїзду, розташоване на перехресті вул. Фрунзе і вул. Ворошилова в м. Гуляйполе Запорізької області, на відстані 15,8 м від ЛЕП № Ф2-38 і 2,4 м від правого краю проїзної частини по ходу руху в сторону м. Пологи, пояснив, що рухався на автомобілі "ЗАЗ 110207" зі швидкістю 60 км/год, з боковим інтервалом від правого краю проїзної частини 1,2 м побачив, що по вул. Фрунзе рухається мопед на відстані 1,3 м від правого краю проїзної частини, з увімкненим вказівником лівого повороту, який наближався до перехрестя, та водій якого, не зупиняючись і не виконуючи вимоги дорожнього знаку "Дати дорогу" став виїзджати на проїзну частину вул. Ворошилова, виконуючи маневр лівого повороту. Мопед рухався з постійним темпом, не пришвидшуючись та не уповільнюючись і з моменту виїзду на перехрестя подолав до місця наїзду відстань у 5,2 м.

Під час проведення відтворення обстановки та обставин події встановлено з урахуванням швидкості автомобіля і мопеда (з метою перевірки темпу руху мопедиста був відкладений відрізок довжиною 10м, на якому за показами ОСОБА_3 був встановлений темп руху мопеда - 3,96 м/с), а також з урахуванням того, що водій автомобіля "ЗАЗ-110207" ОСОБА_3 застосовував гальмування, було проведено віддалення транспортних засобів від місця наїзду, в ході якого було встановлено, що водій ОСОБА_3 міг виявити мопедиста ОСОБА_4, починаючи з позиції 3 секунди, видимість в напрямку руху для водія ОСОБА_3 нічим не обмежена, відповідно для водія ОСОБА_4 в даній позиції видно автомобіль "ЗАЗ-110207", який наближається до перехрестя (а.с. 160-164 т. 1).

Відповідно до висновку судової транспортно-трасологічної експертизи від 15.11.2011 р., за № 536/11, складеного експертом Науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру головного управління МВС України в Запорізькій області ОСОБА_11, встановлені слідуючі пари контактуючих ділянок автомобіля "ЗАЗ-110207" і мопеда "SIMPLE": - передній бампер, ліва передня фара, накладка радіаторної решітки автомобіля "ЗАЗ-110207"; - ліва декоративна накладка двигуна зліва, фанера, закріплена на багажнику мопеда. Із зіставлення автомобіля "ЗАЗ-110207" і мопеда "SIMPLE" встановлено, що фанера, закріплена на багажнику мопеда, контактувала з центральною частиною накладки радіаторної решітки автомобіля, розташування автомобіля "ЗАЗ - 110207" і мопеда "SIMPLE" по ушкодженням вказаних транспортних засобів, кут первинного контакту транспортних засобів, який визначений при їх взаємному зіставленні і дорівнює 110,3 0 ± 10 0, автомобіль "ЗАЗ-110207" контактував лівою передньою частиною з серединою лівої бокової частини мопеду "SIMPLE", водій ОСОБА_3 змінював напрямок руху вліво (а.с. 93-98 т. 1).

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи, складеного експертом НІЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_12 № 558/11 від 16.11.2011 року (а.с. 147-152 т. 1), на підставі постанови від 07.11.2011 року слідчого ОР ДТП СУ ГУМВС України в Запорізькій області Марченко М.М. та вихідних даних з протоколу огляду місця ДТП від 23.09.2011 року зі схемою та фототаблицею, протоколу відтворення обстановки та обставин події від 03.11.2011 року зі схемою та фототаблицею, по показах водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з урахуванням того, що в показах водія ОСОБА_4 відсутня інформація про розташування місця наїзду на мопед і розташування автомобіля ЗАЗ-110207 р.н. НОМЕР_2 відносно ширини проїзної частини до зміни напрямку руху, та проведеної транспортно-трасологічної експертизи № 536/11 від 15.11.2011 року, в розглядуваній дорожньо-транспортній ситуації: - водій автомобіля ЗАЗ-110 207 р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 10.1, 12.3 ПДР України; водій мопеда "SIMPLE" ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. 16.3, 16.11 ПДР України.

В дослідницькій частині експертизи визначено за допомогою технічних розрахунків: швидкість руху автомобіля "ЗАЗ-110207": 52,2 - 54,6 км/год, швидкість мопеда "SIMPLE": 14,3 км/год, величину відстані між лівою боковою частиною автомобіля і крайньою задньою габаритною точкою мопеда "SIMPLE", при застосуванні водієм автомобіля гальмування зі збереженням прямолінійного руху - 2,05 м; величину безпечного інтервалу між мопедом і автомобілем - 0,61 м, та експерт дійшов висновку, що при збереженні автомобілем прямолінійного руху між ним і мопедом, розташованим в місці наїзду, забезпечувався б безпечний боковий інтервал, з яким суд погоджується.

Водій ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання вимог п. 10.1 ПДР, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з ДТП.

18.12.2012 року постановою Гуляйпільського районного суду Запорізької області кримінальна справа за звинуваченням ОСОБА_3 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, була направлена на додаткове розслідування, в ході якого необхідно було встановити особу водія автомобіля ДЕУ "Ланос", можливих свідків-очевидців дорожньо-транспортної пригоди, провести повторне відтворення обставин та події за участю підсудного і потерпілого на перехресті вулиць, скласти схему до протоколу дорожньо-транспортної пригоди в масштабі (а.с. 187 т. 1).

27.02.2013 року ухвалою колегії суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Запорізької області постанова Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 18.12.2012 року, якою кримінальна справа за звинуваченням ОСОБА_3 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, була направлена на додаткове розслідування, залишена без змін. (а.с. 188-190 т. 1).

02.04.2013 року до ЄРДР за № 12013080220000302 внесено відомості про скоєння кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_13, дата надходження заяви 23.09.2011 року за правовою кваліфікацією (КК України 2001 року) ст. 286 ч. 2 за фабулою: 23.09.2011 року, близько 15 години 35 хвилин, ОСОБА_3, управляючи автомобілем ЗАЗ-207 р.н. НОМЕР_2, прямував по вул. Ворошилова в м. Гуляйполе Запорізької області у напрямку центру м. Гуляйполе. В цей час з вулиці Фрунзе на вул. Ворошилова виїхав мопед "SIMPL", під керуванням ОСОБА_4, після чого на перехресті вулиць Фрунзе та Ворошилова відбулася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження (а.с. 52 т. 1).

Відповідно до п. 12 Розділу XI Перехідних Положень до КПК України (редакції 2012 року) розслідування кримінальних справ, передбачених п. 11 цього розділу, у разі повернення таких кримінальних справ на додаткове розслідування проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до п. 8 Розділу Розділу XI Перехідних Положень до КПК України (редакції 2012 року) допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 19.04.2013 року, який було проведено за участю підозрюваного ОСОБА_3, яким встановлено, що він не може вказати місце зіткнення і траєкторію руху мопеда, так як з моменту ДТП минуло багато часу. Раніше на досудовому слідстві, при проведенні за його участю відтворення обставин та обстановки пригоди він вказував весь механізм ДТП і місце зіткнення, і повністю наполягає на раніше даних поясненнях, уточнив, що на перехресті відсутній знак "Головна дорога", зліва у напрямку м. Гуляйполе вздовж узбіччя спиляні дерева (а.с. 53-56 т. 1).

Висновками судової автотехнічної експертизи від 17.06.2013 року за № 9-27, складеними експертами ДНДЕКЦ МВС України м. Київ ОСОБА_14 та ОСОБА_15, якими в дослідницькій частині здійснено експертний аналіз технічної спроможності показів водія автомобіля "ЗАЗ-110207" ОСОБА_3 та водія мопеду "SIMPLE" ОСОБА_4, дорожньо-транспортної ситуації, що розглядається та зазначено, що:

Поняття "небезпека для руху" відповідно до п. 1.10 ПДР України означає: "Небезпека для руху - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об'єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу іншого транспортного засобу назустріч загальному потоку"

Згідно п. 12.3. " У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди".

Експерти зазначили, що небезпека для руху водію ОСОБА_3 настає з моменту, коли мопед знаходився на відстані гальмівного шляху до межі перехрестя з вул. Ворошилова.

Експертами зроблено висновок, що мопед "SIMPLE" під керуванням водія ОСОБА_4, який виїхав з другорядної дороги в напрямку смуги руху автомобіля "ЗАЗ-110207" був небезпекою для руху водію останнього ОСОБА_3 та єдиним заходом для уникнення зіткнення, який повинен був застосувати водій автомобіля "ЗАЗ-110207" ОСОБА_3 з моменту виникнення йому небезпеки для руху, повинно було бути екстрене гальмування без будь-якої зміни напрямку руху…

Розрахунковим шляхом експерти визначили: відстань S`t, яку подолав автомобіль "ЗАЗ-110207" в загальмованому стані до місця зіткнення - 13,4 м; час, за який автомобіль "ЗАЗ-110207" долає відстань S`t - (1.00… 1,04) с; відстань Sa1, яку подолав би автомобіль "ЗАЗ-110207" у разі його руху в незагальмованому стані та без зміни напрямку руху - (16,7…17,3) м; час ?ta, за який автомобіль долав відстань, на яку б він додатково просунувся у випадку руху без зміни напрямку та в незагальмованому стані - (0,18…0,24) с; відстань Sm, на яку перемістився мопед за час ?ta (відповідно до показів водія ОСОБА_3 швидкість руху мопеда під керуванням водія ОСОБА_4 становить 3,96 м/с) - (0,71…0,95) м; мінімальний безпечний інтервал Д обч. під час роз'їзду в даній дорожній ситуації - 0,65 м., з якими суд погоджується

Враховуючи, що сліди гальмування автомобіля "ЗАЗ-110207" розпочинаються на відстані 4,75 м від правого краю проїзної частини в напрямку м. Пологи, експерти визначили, чи забезпечувався б безпечний інтервал під час роз'їзду мопеду і автомобіля за умови руху останнього без зміни напрямку руху та в незагальмованому стані > 0,65 м.

Згідно з показами водія автомобіля "ЗАЗ-110207" ОСОБА_3 та показами водія мопеда "SIMPLE" ОСОБА_4 дослідницькій частині зазначено, що в даній дорожній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення для водія автомобіля "ЗАЗ-110207" ОСОБА_3 полягала у виконанні ним вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Враховуючи той факт, що відповідно до показів водія ОСОБА_3 місце зіткнення знаходиться на зустрічній смузі руху, та з урахуванням напрямку слідів гальмування залишених автомобілем "ЗАЗ-110207" під час руху до місця зіткнення, експерти прийшли до висновку, що в даній дорожній ситуації водій ОСОБА_3 змінив напрямок руху (а.с. 70, 74 т. 1) …; згідно з показами водія автомобіля "ЗАЗ-110207" ОСОБА_3, за умови руху автомобіля "ЗАЗ-110207" без зміни напрямку руху навіть в незагальмованому стані в момент проїзду лінії руху мопеду між автомобілем та мопеду забезпечувався б мінімальний безпечний інтервал та зіткнення не відбувалося б, а тому маневр зміни напрямку руху автомобіля "ЗАЗ-110207" в даній дорожній ситуації був невиправданий. Враховуючи той факт, що автомобіль "ЗАЗ-110207" змінив напрямок руху та виїхав на зустрічну смугу руху, а також той факт, що в момент зіткнення мопед "SIMPLE" повністю покинув смугу руху автомобіля "ЗАЗ-110207" під керуванням водія ОСОБА_3, а також враховуючи відсутність перешкод технічного характеру, які б завадили водію ОСОБА_3 діяти відповідно до вищенаведених вимог пунктів Правил дорожнього руху України, експерти прийшли до висновку, що в даній дорожній ситуації ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути зіткнення з мопедом шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, а саме шляхом застосування гальмування, а не маневру об'їзду небезпеки, а тому дії водія ОСОБА_3 в даній дорожній ситуації не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України (а.с. 71 т. 1).

До експертних досліджень згідно з показами водія мопеда "SIMPLE" ОСОБА_4 (а.с. 73-75 т.1) про неможливість експертним шляхом вирішити питання технічної можливості в частині про незабезпечення мінімального безпечного інтервалу під час роз'їзду мопеда і автомобіля суд відноситься критично і не приймає їх до уваги, враховуючи, що в показах водія ОСОБА_4 при проведенні судової авто технічної експертизи від 16.11.2011 року № 558/11 так і в показах потерпілого ОСОБА_4 суді відсутня інформація про рух автомобіля до наїзду, його швидкість та розташування місця наїзду на мопед і розташування автомобіля "ЗАЗ-110207" відносно ширини проїзної частини до зміни напрямку руху.

Висновками встановлено:

Згідно з показами водія автомобіля "ЗАЗ-110207" ОСОБА_3 в даній дорожній ситуації: мопед "SIMPLE" під керуванням водія ОСОБА_4 в момент зіткнення повністю знаходився на смузі зустрічного руху, а тому зміна напрямку руху водієм автомобіля "ЗАЗ-110207" ОСОБА_3 не відповідала вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, а маневр виїзду на зустрічну смугу руху, з технічної точки зору, невиправданий…, водій автомобіля "ЗАЗ-110207" повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.3 ПДР України, мав технічну можливість уникнути зіткнення з мопедом шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, а саме шляхом застосування гальмування, а не маневру об'їзду небезпеки.

В даній дорожній ситуації водій мопеду "SIMPLE" ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України, … мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем шляхом виконання вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України.

Згідно з показами водія мопеду "SIMPLE" ОСОБА_4, в даній дорожній ситуації: водій мопеду "SIMPLE" ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 16.11 ПДР України…, мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем шляхом виконання вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України.

Водій автомобіля "ЗАЗ-110207" ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість уникнути зіткнення з мопедом шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, а саме шляхом застосування гальмування, а не маневру об'їзду небезпеки.

Дії водія ОСОБА_3 в даній дорожній ситуації не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України. В діях водія ОСОБА_4 в даній дорожній ситуації вбачаються невідповідності вимогам п. 16.11 Правил дорожнього руху України (а.с. 75-77 т. 1).

Наведене свідчить, що водій ОСОБА_3, помітивши рух мопеда в сторону смуги керованого ним автомобіля, повинен був оцінити зміну дорожньої обстановки, як небезпеку для руху та негайно вжити заходів щодо зменшення швидкості руху, аж до зупинки, тобто обвинувачений повинен був діяти у відповідності із вимогами п.12.3 ПДР України. За обома варіантами дослідження зазначається, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно було діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР України, а саме застосувати гальмування, а не маневр об'їзду небезпеки. Виходячи з умов ДТП прийнятий обвинуваченим маневр виїзду на зустрічну смугу руху, з технічної точки зору, є невиправданим. При цьому за результатами цього дослідження, також встановлено те, що з боку потерпілого ОСОБА_4 є порушення вимог ПДР України. Так, в даній дорожній ситуації водій мопеду "SIMPLE" мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем шляхом виконання вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України.

За таких обставин вбачається, що до ДТП привели дії обох учасників дорожнього руху.

Судовим слідством було встановлено, що ОСОБА_3 перед зіткненням застосував екстрене гальмування, мав технічну можливість попередити зіткненню з мопедом "SIMPLE" шляхом застосування екстреного гальмування, а не маневру об'їзду перешкоди. Таким чином, дії водія ОСОБА_3 в частині застосування екстреного гальмування були запізнені та не своєчасні, тому в його діях вбачаються невідповідності вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з ДТП і потягли за собою наслідки у вигляді тяжких тілесних ушкоджень водію мопеда "SIMPLE" ОСОБА_4

Водій ОСОБА_4 рухаючись по другорядній дорозі та наближаючись до перехрестя, перед яким встановлений дорожній знак 2.1, повинен був дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до перехрестя по головній дорозі, а перед відновленням руху впевнитись, що це буде безпечним та не створить небезпеки чи перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, тобто він повинен був діяти у відповідності до вимог дорожнього знаку 2.1 та п. 16.11 Правил дорожнього руху України.

Таким чином, водій мопеда ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання вимог дорожнього знаку 2.1 та п. 16.11 ПДР України.

В діях водія ОСОБА_4 по керуванню мопедом вбачаються невідповідності вимогам вимог дорожнього знаку 2.1 та п.16.11 ПДР України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку із подією, яка розглядається і потягли за собою наслідки у вигляді тяжких тілесних ушкоджень водію мопеда "SIMPLE" ОСОБА_4

Висновком судово-медичної експертизи за № 2752 М від 23.11.2011 року про ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, згідно якої відкритий інфікований перелом обох кісток гомілки зі зміщенням уламків (великогомілкової кістки в середній третині, малогомілкової кістки в середній і нижній третині з розвитком остеомієліту кісток лівої гомілки) у ОСОБА_4 кваліфіковані як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, та могли виникнути при зіткненні автомобіля з мопедом під керуванням ОСОБА_4, що мало місце 23.09.2011 року (а.с. 123-124 т. 1).

Суд критично відноситься до показів в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_3 в частині, що в його діях відсутнє порушення правил дорожнього руху, наїзду на водія мопеда не скоював, але не зміг уникнути зіткнення, потерпілий знаходився у свідомості і пояснював, що йому перебігла кішка дорогу, та не приймає до уваги доводи сторони захисту про те, що не доведена вина обвинуваченого, що мопедист ОСОБА_4 змусив ОСОБА_3 загальмувати, змінити напрямок руху, що ОСОБА_3 не мав технічної можливості уникнути ДТП, оскільки знаходився в аварійній ситуації, що виключає кримінальну відповідальність, посилаючись на висновки комісійної експертизи від 13.08.2012 року, які не ґрунтуються на наданих суду доказах, досліджених в судовому засіданні і розцінює як спосіб захисту від обвинувачення та намагання обвинуваченого ОСОБА_3 уникнути відповідальності.

Суд також критично відноситься до показів потерпілого ОСОБА_4 частині, що він не побачив автомобіля, знаку "Дати дорогу" не пам'ятає і що він вирівняв мопед для продовження руху прямо, оскільки вони спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами. А також враховує, що потерпілий ОСОБА_4 своїх показах не вказує, як рухався автомобіль до наїзду, швидкість руху цього автомобіля та розташування автомобіля по відношенню меж проїзної частини.

Також суд не приймає до уваги протокол проведення слідчого експерименту від 19.04.2013 року, який було проведено за участю потерпілого ОСОБА_4, яким встановлено, що місце зіткнення транспортних засобів знаходиться на проїзній частині вул. Ворошилова в м. Гуляйполе на смузі руху в напрямку м. Пологи Запорізької області на відстані 2,3 м. від правого краю проїзної частини та 20 м від ЛЕП Ф 2-38. Потерпілий, який керував мопедом "SIMPLE" рухався по вул. Фрунзе на відстані 1,6 м. від правого краю проїзної частини виїхав на перехрестя з вул. Ворошилова та повністю залишив смугу руху, по якій рухаються транспортні засоби з м. Пологи і після чого відчув удар в ліву частину мопеда. До ДТП потерпілий рухався з постійною швидкістю 15 км/год, під час руху не пришвидшувався та не зменшував швидкість (а.с. 57-60 т. 1) як такий, що був проведений через 1 рік 7 місяців після ДТП, враховуючи стан потерпілого після отримання травм в ДТП, похилий вік потерпілого - ІНФОРМАЦІЯ_5.

Відповідно до п. 10 ст. 101 КПК України, висновок експерта не є обов'язковим для …органу, який здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована… у вироку.

Суд не приймає до уваги висновок повторної комісійної автотехнічної експертизи від 13.08.2012 року за №2983-12, складеним експертами Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_16 та ОСОБА_17, згідно якого встановлено, що в умовах розглядуваної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ЗАЗ-110207, д/н НОМЕР_2, ОСОБА_3, при виявлені небезпеки для руху повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. При цьому, в даному висновку експертів наголошується, що водій ОСОБА_3 знаходився в умовах аварійної обстановки, яку своїми діями створив потерпілий ОСОБА_4, який не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 "Дати дорогу" та п.п. 16.3 та 16.11 Правил дорожнього руху України і такі невідповідності в діях водія мопеду "SIMPLE" знаходяться в причинному зв'язку з даною ДТП, так як вони створили безпосередні, необхідні та достатні умови для настання даної події, який не співпав з висновком експерта № 588/11 від 16.11.2011 року, згідно якого водій автомобіля порушив п. 12.3 ПДР України, мав технічну можливість уникнути зіткнення, забезпечення безпечного бокового інтервалу під час роз'їзду 0,61 м, що порушення водія автомобіля знаходиться в причинному зв'язку з ДТП (а.с. 147-152 т. 1), а також він спростовується висновком судової автотехнічної експертизи від 17.06.2013 року № 9.27 (а.с. 61-78 т. 1), що до ДТП призвели дії обох учасників дорожнього руху та забезпечувався б мінімальний безпечний інтервал 0,65 м під час роз'їзду та зупинка автомобіля в межах своєї смуги руху, виключала б можливість контактування з мопедом, дослідженими в судовому засіданні, враховуючи, що проводилися вони експертами за різними методичними рекомендаціями, була використана різна література, різні питання були поставлені на вирішення експертів, про що в самій експертизі від 13.08.2012 року зазначили експерти (а.с. 183 т. 1).

В основу обвинувачення суд покладає висновок судової авто технічної експертизи від 16.11.2011 року, складений експертом НІЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_12 № 558/1 та висновок судової авто технічної експертизи від 17.06.2013 року № 9-27, складений експертами ДНДЕКЦ МВС України м. Київ ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які є науково обґрунтованими і повними, з наданням чітких відповідей на поставлені питання та узгоджується за своїм змістом із показами обвинуваченого та встановленими судом фактичними обставинами.

Об'єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, включає три обов'язкові ознаки: суспільно небезпечне діяння (порушення безпеки дорожнього руху); суспільно небезпечні наслідки (заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень); причинний зв'язок між діяннями і наслідками.

Зіставлення фактичних обставин вчинення суспільно небезпечних діянь, установлених судом свідчать про те, що ДТП сталося за участю двох водіїв транспортних засобів.

Для правильного застосування норми закону про кримінальну відповідальність у такому випадку особливого значення набуває дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен з водіїв.

На таку особливість у правозастосуванні вказує Пленум Верховного Суду України у постанові "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23.12.2005 року № 14. У п. 7 цієї постанови роз'яснено, що у випадках, коли передбачені ст. 286 КК України суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома водіями транспортних засобів, потрібно з'ясовувати характер порушень, які допустив кожен з них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспотної пригоди та її наслідків.

Із оцінки зазначених обставин у сукупності, суд дійшов висновку, що в ситуації, яка виникла на дорозі за участю водія автомобіля "ЗАЗ-110207" ОСОБА_3 і водія мопеда "SIMPLE" ОСОБА_4 останній створив небезпеку для водія автомобіля ОСОБА_3 Характер дій водія автомобіля "ЗАЗ-110207" ОСОБА_3 був викликаний діями водія мопеда ОСОБА_4, який першим порушив ПДР України, але водій автомобіля "ЗАЗ-110207" ОСОБА_3, порушивши вимоги ПДР України вимушено, мав технічну можливість уникнути ДТП та її наслідків, та визначає ступінь вини учасників даної ДТП наступним чином: водія автомобіля "ЗАЗ-110207" ОСОБА_3 - 70 %; водія мопеда "SIMPLE" ОСОБА_4 - 30 %.

Оцінивши досліджені судом докази зі сторони належності, допустимості та достовірності, суд вважає, що провина обвинуваченого доведена повністю і його дії необхідно кваліфікувати за ст. 286 ч. 2 КК України, так як він скоїв порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

При призначенні покарання у відповідності зі ст. ст. 65-67 КК України суд враховує ступінь тяжкості злочину, як обставини, що пом'якшують відповідальність обвинуваченого дані про його особу, з яких вбачається, що він раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання та за попереднім місцем роботи, має на утриманні неповнолітню дитину, і вважає за необхідне призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 ч. 1 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 286 ч. 2 КК України, визнавши вище перелічені обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості злочину, з урахуванням особи обвинуваченого, у вигляді позбавлення волі, з випробуванням, без позбавлення права керування транспортним засобом, з застосуванням у відношенні ОСОБА_3 ст. ст. 75, 76 КК України, оскільки його виправлення, перевиховання і попередження нових злочинів можливо без ізоляції від суспільства, і є достатнім для його виправлення, враховуючи думку потерпілого, який залишив вирішення питання щодо покарання на розсуд суду, та не просив про суворе покарання для обвинуваченого.

В судовому засіданні обговорювалося питання та роз'яснювалися судом обвинуваченому його права, звернуто увагу на його право за наявності передбачених ЗУ "Про амністію у 2014 році" підстав - має дитину, якій не виповнилося 18 років, заявити клопотання про застосування щодо нього амністії, проти чого заперечував обвинувачений ОСОБА_3 та не надав своєї згоди.

22.11.2011 року під час досудового розслідування ОСОБА_4 заявив цивільний позов до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 9784 грн. та моральної шкоди в сумі 10000 грн. (а.с. 13 т. 1).

24.07.2013 року під час судового слідства ОСОБА_4 заявив цивільний позов до ОСОБА_3 та ТОВ НВТ "Плаверс ЛТД" про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 10046,84 грн. та моральної шкоди в сумі 30000 грн. (а.с. 20-23 т. 1).

02.12.2013 року під час судового слідства ОСОБА_4 заявив цивільний позов до ТОВ НВТ "Плаверс ЛТД Ко", третьої особи: ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 10046,84 грн. та моральної шкоди в сумі 30000 грн. (а.с. 45-48 т. 1).

15.01.2014 року до суду надійшли письмові заперечення на позов від директора ТОВ НВТ "Плаверс, Лтд Ко" ОСОБА_19, в яких він посилається на те, що ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди керував автомобілем по своїм власним справам, а не під час виконання трудових (службових) обов'язків. При цьому в запереченнях зазначається, що згідно висновку повторної судової комісійної авто-технічної експертизи від 13.08.2012 року вина водія ОСОБА_3 виключається і тому немає підстав для стягнення з підприємства матеріальної та моральної шкоди (а.с. 132-134 т. 1).

16.10.2014 року до суду від потерпілого ОСОБА_4 надійшла заява про збільшення позовних вимог до ТОВ НТВ "Плаверс, ЛТД Ко", третя особа: ОСОБА_3, в якій останній зазначив, що в вересні 2014 року він був змушений знову пройти лікування пов'язане з наслідками ДТП. На вказане лікування ним були витрачені кошти в розмірі 1112,74 грн.. Таким чином, загальні вимоги щодо стягнення з цивільного відповідача ТОВ НТВ "Плаверс, ЛТД Ко" матеріальної шкоди складають 11 159,58 грн. та моральної шкоди - 30 000 грн. (а.с. 27-28, том 2).

Потерпілим ОСОБА_4 заявлено цивільний позов до власника автомобіля ТОВ НВТ "Плаверс, ЛТД Ко", так як обвинувачений скоїв ДТП під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, яким просить стягнути з відповідача завдану матеріальну шкоду в сумі 11 159,58 грн. та 30 000 грн. моральної шкоди.

В судові засідання представники цивільного відповідача ТОВ НВТ "Плаверс, ЛТД Ко" повторно не з'явилися, про час та місце його проведення повідомлені належним чином, причини своєї неявки суду не повідомили, заяву про розгляд справи у свою відсутність не надали (а.с. 21, 26, 39, 61, 70, 72 т. 2). Справа розглянута без їх участі на підставі наявних доказів, проти чого не заперечують учасники процесу в порядку вимог ст. 326 КПК України.

Щодо цивільного позову суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобілю ЗАЗ 110207, реєстраційний номер НОМЕР_2, є ТОВ НВТ "Плаверс, ЛТД КО" (а.с. 81 т. 1).

Відповідно до копії трудової книжки обвинуваченого ОСОБА_3 він був прийнятий на посаду заступника директора ТОВ НВТ "Плаверс, ЛТД КО" згідно наказу №9 від 15.08.2005 року. Звільнений з вказаної посади на підставі наказу № 20 від 31.10.2012 року (запис в трудовій книжці проведено 01.11.2012 року). Таким чином, встановлено, що на день скоєння ДТП ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ТОВ НВТ "Плаверс, ЛТД КО" (а.с. 84 т. 1).

В подорожньому листі службового автомобіля № 022252 від 23.09.2011 року зазначений режим роботи водія як цілодобово (а.с. 83 т. 1), тому є підстави вважати, що на час зіткнення транспортних засобів водій ОСОБА_3 виконував свої трудові (службові) обов'язки на ввіреному йому автомобілі.

В силу ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Зазначені положення цивільного закону узгоджуються з роз'ясненнями п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", відповідно до яких не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (ч 3, 4 ст. 1187 ЦК).

Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування.

Оскільки, як встановлено судом, під час заподіяння шкоди внаслідок експлуатації транспортного засобу, обвинувачений перебував у трудових відносинах з ТОВ НВТ "Плаверс, ЛТД КО", шкоду заподіяно під час виконання трудових обов'язків, а володіння транспортним засобом обвинуваченим було правомірним, суд вважає, що відповідальність за шкоду, спричинену здоров'ю потерпілого, за таких обставин, належить покладати на юридичну особу, з якою заподіювач перебував у трудових відносинах.

У відповідності до п. 8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р. № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №6 від 27.03.92 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" відповідальність за шкоду, заподіяну джерелам підвищеної небезпеки кожного із їх володільців, вирішується за правилами: шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншого - відшкодовується винним; при наявності лише вини володільця, якому заподіяна шкода, вона йому не відшкодовується; при наявності вини обох володільців - розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного; при відсутності вини володільців у взаємному заподіянні шкоди - жоден з них не має права на відшкодування.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №6 від 27.03.92 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв 'язок та є вина зазначеної особи.

Так, відповідно до висновків викладених у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.02.2012р "Узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010-2011 роках" вважається правильним, коли суд визначає ступінь вини заподіювачів шкоди у процентному відношенні та враховує всі обставини, пов'язані із завданням шкоди, зокрема, форму вини щодо порушення ПДР України, оскільки щодо наслідків ця вина завжди є необережною.

Відповідно до ч. 2. ст. 1193 ЦК України зазначено, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також: залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Потерпілим на підтвердження матеріальної шкоди були надані оригінали чеків, які відносяться до конкретного періоду лікування підтвердженого відповідними виписними епікризами. Обраховуючи загальну суму матеріальної шкоди суд розмежував докази по періодам лікування та виходив зі змісту самих чеків, а саме переліку товарів, які придбавалися потерпілим та їх відношенням до захворювання спричиненого наслідками ДТП і призначеного лікування.

З огляду на зазначене випливає наступне.

Так, подія ДТП сталася 23.09.2011 року. Цього ж дня потерпілий був доставлений каретою швидкої допомоги до Гуляйпільської ЦРЛ Запорізької області. Згідно виписного епікризу з історії хвороби Гуляйпільської ЦРЛ № 638 від 27.09.2011 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, перебував на лікуванні в ЦРЛ з 23.09.2011 року по 27.09.2011 року з травмою лівої гомілки (а.с. 19, том 1). З наданих потерпілим чеків встановлено, що лише один із них відноситься до вказаного періоду лікування, а саме чек на суму 33,84 грн. від 26.09.2011 року (а.с. 42 зворотній бік, том 2).

Для подальшого лікування потерпілий ОСОБА_4 був направлений до обласного відділення кістково-гнійної інфекції КП "Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9" м. Запоріжжя.

Згідно виписного епікризу з історії хвороби № 4462 КП "Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9" м. Запоріжжя потерпілий ОСОБА_4 перебував на лікуванні у вказаному відділенні з 27.09.2011 року по 16.11.2011 року. Для підтвердження витрат на лікування за цей період потерпілим надані чеки та квитанції (а. с. 41-43, том 2). З наданих чеків судом не приймаються два чеки, які свідчать про витрати на придбання пального, а саме: один чек є зовсім зіпсованим і з нього немає можливості встановити його належність, а з іншого вбачається, що пальне придбали 12.11.2011 року на суму 199,92 грн. при цьому вказана дата не є датою виписки хворого і пальне придбавалося в м. Гуляйполе, тому, суд рахує, що в цьому випадку недоведена необхідність придбання пального саме для потреб потерпілого, які пов'язані з його перебуванням на лікуванні. Таким чином, витрати на пальне в сумі вказаній потерпілим як 499,89 грн. судом не приймаються. Всі інші чеки та квитанції (за винятком чеку, який відноситься до періоду лікування в Гуляйпільській ЦРЛ на суму 33,84 грн. від 26.09.2011 року та врахований судом саме за цей період) на загальну суму 3 443,51 грн. приймаються судом як належні та допустимі докази.

Згідно виписного епікризу № 6054 КП "Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9" м. Запоріжжя потерпілий ОСОБА_4 перебував на лікуванні у вказаному відділенні з 19.12.2011 року по 29.12.2011 року. Для підтвердження витрат на лікування за цей період потерпілим надані чеки та квитанції (а.с. 45-46, том 2). Так, щодо придбання пального, то судом приймається до уваги чек на суму 249,98 грн. від 19.12.2011 року, а інший чек на суму 321,31 грн. від 30.12.2011 року судом не приймається як належний доказ з огляду на те, що придбання пального відбулося вже після виписки хворого та закінчення періоду лікування. Чеки на а. с. 46 т. 2 на загальну суму 1239,99 грн.(від 19.12.2011 року, від 21.12.2011 року, від 24.12.2011 року та 26.12.2011 року) повністю співпадають з періодом лікування потерпілого. При цьому є наявними чеки, які не входять до періоду лікування, а саме від 03.01.2012 року, від 04.01.2012 року та 18.01.2012 року на загальну суму 162,90 грн., але з їх змісту стає зрозумілим, що вони прямо пов'язані з продовженням лікування травми заподіяної за наслідками ДТП, тому судом вони приймаються як належні докази витрат на лікування. Також зі змісту вказаних чеків вбачається, що товари придбавалися або ж за місцем лікування хворого ( вул. Щаслива, б. 1 або б. 3 м. Запоріжжя), або ж за місцем проживання м. Гуляйполе Запорізької області. При цьому серед наданих чеків є наявним чек на суму 21,58 грн. від 23.12.2011 року, зі змісту якого вбачається, що було придбано лікувальну косметику за адресою: пр. Металургів, 7 м. Запоріжжя о 08-34 годині, що є місцем віддаленим від місця лікування потерпілого, а товари такими, що не відносяться до призначеного лікування, тому ця сума не підлягає відшкодуванню. Чеки (а.с. 46 зворотній бік т. 2) на загальну суму 323,35 грн. (від 22.12.2011 року, 26.12.2011 року, від 26.12.2011 року) всі відносяться до періоду лікування і за змістом відповідають його характеру. При цьому, один чек на суму 20,75 грн. від 25.01.2012 року не відноситься до періоду лікування і товар, придбання якого посвідчується є прямо непов'язаним з лікуванням травми, тому судом цей чек до уваги не береться.

Додатково потерпілим за зазначений період лікування в КП "Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9" м. Запоріжжя була сплачена сума добровільної пожертви в розмірі 50 грн., що підтверджується квитанцією № 19051 від 20.12.2011 року, яка підлягає відшкодуванню на користь ОСОБА_4.

Згідно виписного епікризу № 824 КП "Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9" м. Запоріжжя потерпілий ОСОБА_4 перебував на лікуванні у вказаному відділенні з 22.02.2012 року по 05.03.2012 року. Для підтвердження витрат на лікування за цей період потерпілим надані чеки та квитанції (а.с. 48-49, том 2). Судом були визнані прийнятними всі чеки щодо придбання пального на загальну суму 593,98 грн. ( два від 22.02.2012 року та один від 05.03.2012 року), так як вони співпадають з періодом лікування та, більш того, з датами початку лікування та випискою хворого. Чеки щодо придбання медикаментів (а.с. 49, том 2) не всі відносяться до періоду лікування та товари, придбання яких посвідчується не мають відношення до розглядуваного захворювання. Так, судом приймаються як належні докази чеки на суму 1158,38 грн. (три чеки від 29.02.2012 року, але з виключенням суми 12.95 грн. щодо придбання косметичного засобу, а саме гелю для вмивання). Не приймаються судом до уваги чеки на суму 48,89 грн. (три чеки від 03.03.2012 року та один чек від 04.03.2012 року) як такі, що посвідчуються придбання товарів, які не мають прямого відношення до захворювання потерпілого (зокрема, це засоби гігієни, мінеральна вода та медичні препарати для лікування кашлю). Також, судом не приймається до уваги чек на суму 35,65 грн. від 04.02.2012 року, як такий, що не входить до періоду лікування та прямо не пов'язаний з захворюванням потерпілого. Не всі чеки (а.с. 49 зворотній бік т. 2) відносяться до періоду лікування. Так, судом приймаються як належні докази чеки на суму 187,87 грн. (один чек від 22.02.2012 року, два чеки від 27.02.2012 року, чотири чеки від 03.03.2012 року та два від 04.03.2012 року). Один чек на суму 57,35 грн. від 17.02.2012 року не відноситься до періоду лікування і перевірити його зміст на відповідність призначеному курсу лікування немає можливості.

Додатково потерпілим за зазначений період лікування в КП "Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9" м. Запоріжжя була сплачена сума добровільної пожертви в розмірі 50 грн., що підтверджується квитанцією № 13851 від 23.02.2012 року, яка підлягає відшкодуванню на користь ОСОБА_4

Згідно виписного епікризу № 2074 КП "Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9" м. Запоріжжя потерпілий ОСОБА_4 перебував на лікуванні у вказаному відділенні з 07.05.2012 року по 21.05.2012 року. Для підтвердження витрат на лікування за цей період потерпілим надані чеки та квитанції (а.с. 51-52, том 2). Так, щодо придбання пального, то судом приймається до уваги чек на суму 299,98 грн. від 07.05.2012 року. Інший же чек на суму 321,00 грн. від 18.05.2012 року судом вважається не належним доказом з огляду на те, що придбання пального хоч і відбулося в період лікування потерпілого (18.05.2012 року), але при цьому, залишилася недоведеною необхідність його придбання саме для потреб хворого, а не інших осіб. Чеки (а.с. 52 т.2) на загальну суму 495,34 грн.(один від 07.05.2012 року, один від 10.05.2012 року та два від 11.05.2012 року) повністю співпадають з періодом лікування потерпілого. Один чек на суму 17,46 грн. від 07.05.2012 року виявився дуже пошкодженим і тому він судом не береться до уваги, так як з його змісту немає можливості встановити його належність. Один чек на суму 16,68 грн. від 07.05.2012 року посвідчує придбання товару, який не зазначений в епікризі та прямо не пов'язаний з захворюванням потерпілого. Чеки (а.с. 52 зворотній бік, т. 2) загалом всі відносяться до періоду лікування, але за змістом містять вказівки щодо придбання товарів, які не мають відношення до призначеного лікування. Так суд враховує чеки на суму 360,78 грн., тобто за виключенням 48,78 грн. (з чеку на загальну суму 206,43 грн. від 07.05.2012 року), які витрачені на придбання предметів жіночої гігієни та 18,47 грн. (чек від 10.05.2012 року) - вартості засобу для лікування горла (кашлю).

Додатково потерпілим за зазначений період лікування в КП "Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9" м. Запоріжжя була сплачена сума добровільної пожертви в розмірі 50 грн., що підтверджується квитанцією № 33064 від 08.05.2012 року, яка підлягає відшкодуванню на користь ОСОБА_4

Згідно виписного епікризу № б/н КП "Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9" м. Запоріжжя потерпілий ОСОБА_4 перебував на лікуванні у вказаному відділенні з 11.06.2014 року по 19.06.2014 року. Для підтвердження витрат на лікування за цей період потерпілим надані чеки (а.с. 54, том 2). В цьому випадку всі надані чеки на загальну суму 454,83 грн. (два від 11.06.2014 року та один від 16.06.2014 року) відносяться до періоду лікування та підтверджені приписами лікаря.

Згідно виписного епікризу № 3844 КП "Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9" м. Запоріжжя потерпілий ОСОБА_4 перебував на лікуванні у вказаному відділенні з 02.09.2014 року по 17.09.2014 року. Для підтвердження витрат на лікування за цей період потерпілим надані чеки (а.с. 56, том 2). В цьому випадку всі надані чеки на загальну суму 657,82 грн. (два від 02.09.2014 року) відносяться до періоду лікування та підтверджені приписами лікаря.

За таких обставин, задовольняючи частково матеріальну шкоду, завдану під час зіткнення транспортних засобів, суд враховує висновки судових авто-технічних експертиз, згідно яких в даній дорожньо-транспортній пригоді встановлена вина як водія автомобіля ОСОБА_3, так і водія мопеда ОСОБА_4, в зв'язку з чим, відповідно до вимог ч. 3 ст. 1188 ЦК України за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Таким чином, суд визнає за необхідне задовольнити вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди на загальну суму 9 778,71 грн., що підтверджується наданими оригіналами чеків та квитанцій. В іншій частині заявлених вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди суд вважає за необхідне відмовити за безпідставністю і відсутністю доказів з надання потерпілим всіх понесених ним витрат.

Так як суд визначив ступінь вини учасників даної ДТП наступним чином: ОСОБА_3 - 70%; ОСОБА_4 - 30%, то остаточно підлягає стягненню з цивільного відповідача на користь цивільного позивача сума матеріальної шкоди в розмірі 6845,10 грн. А суму 2933,61 грн. віднести на рахунок потерпілого.

Вирішуючи вимоги про стягнення моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд, знаходить ґрунтовними ці вимоги, оскільки вони зумовлені стражданнями у зв'язку з заподіянням шкоди здоров'ю потерпілого, і при вирішенні питання про розмір шкоди, яку належить стягнути, виходить з положень ст. 23 ЦК України, згідно із якою розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичний особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка спричинила шкоду, при наявності вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоду завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до роз'яснень п. 16 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

З урахуванням викладеного суд зменшує розмір відшкодування моральної шкоди з урахуванням вини потерпілого, враховуючи засади розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи характер та ступінь моральних страждань у зв'язку із завданням тяжких тілесних ушкоджень, відповідно до наслідків, що наступили, суд вважає, що позов про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в сумі 10 000 грн., які необхідно стягнути з суб'єкта господарювання ТОВ НВТ "Плаверс, ЛТД КО" на користь позивача ОСОБА_4, що відповідає перенесеним моральним стражданням, враховуючи, що злочином потерпілому були завдані душевні і моральні страждання, переживання, хвилювання, їх термін, був змінений його звичний уклад життя, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Процесуальні витрати не підлягають стягненню з обвинуваченого, так як суду не надано відповідно до ч. 4 ст. 122 КПК України доказів того, що виконані експертами дослідження та експертизи не є їх службовим обов'язком.

Запобіжний захід обвинуваченому у кримінальному провадженні не обирався.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 370, 371, 373-376, 395 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_3 винним за ст. 286 ч. 2 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 ч. 1 КК України нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією статті 286 ч. 2 КК України у вигляді 1 року позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3 від покарання звільнити з іспитовим строком на 1 рік, зобов'язавши повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ТОВ НВТ "Плаверс ЛТД КО", третя особа: ОСОБА_3, про стягнення в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в сумі 11 159,58 грн. та моральної шкоди в сумі 30 000 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче товариство "Плаверс, ЛТД КО", м. Запоріжжя, вул. Академічна, буд. 34, поштова адреса: м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 60-Б/103, код ЄДРПОУ 22157340, р/р 26001033637001 у ВАТ АБ "Бізнес Стандарт", м. Київ, МФО 339500, на користь ОСОБА_4 6845,10 грн. у відшкодування завданої матеріальної шкоди та 10 000 (десять тисяч) гривень завданої моральної шкоди, а всього: 16845,10 грн.

В решті позову відмовити.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирати.

Речовий доказ у справі: автомобіль ЗАЗ-1102 реєстраційний номер НОМЕР_2, переданий на зберігання Гуляйпільському РВ ГУМВС України в Запорізькій області - повернути власнику ТОВ НВТ "Плаверс ЛТД Ко" за належністю.

Речові докази у справі: мопед "SIMPL", мотошлем, передані на зберігання Гуляйпільському РВ ГУМВС України в Запорізькій області - повернути власнику ОСОБА_4 за належністю.

Речовий доказ у справі: осипи скла, передані на зберігання Гуляйпільському РВ ГУМВС України в Запорізькій області - знищити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області через Гуляйпільський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Суддя: Н. Д. Каракай