Ухвала суду № 42768400, 16.02.2015, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/13735/13-ц

(4-с/199/24/15)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2015 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.,

за участі секретаря Завгородньої Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську скаргу ОСОБА_1, де заінтересована особа державний виконавець відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України Артемчук Тарас Володимирович про визнання неправомірною постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИВ:

У лютого 2015 року заявник звернувся до суду зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України Артемчук Тараса Володимировича щодо безпідставності постанови від 26 січня 2015 року ВП №46177558 про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом №199/13735/13 виданого 29 грудня 2014 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська по справі за скаргою ОСОБА_1, заінтересована особа Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції на неправомірну бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії. Свою скаргу обґрунтовує тим, що державний виконавець у постанові посилається на те, що вищевказаний виконавчий лист не відповідає вимогам до виконавчого документа, зазначеним у ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження, а саме в ньому відсутній код РНОКПП стягувача. Вважає, що такі дії державного виконавця суперечать вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». У зв'язку з наведеним заявник просив визнати неправомірною постанову від 26 січня 2015 року державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України Артемчук Тараса Володимировича у виконавчому провадженні ВП №46177558 про відмову у відкритті виконавчого провадження.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 надав пояснення аналогічні змісту скарги, на задоволенні скарги наполягав.

Представник заінтересованої особи відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України - Кравченко О.І. у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував, оскільки постанова винесена відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши наявні докази по справі, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

У разі встановлення, відповідно до ч.2 ст. 387 ЦПК України, обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Відповідно до п.п. 18 та 23 рішення Європейського суду з прав людини від 12 травня 2011 року у справі «Ліпісвіцька проти України» судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні. Тобто, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом. При здійсненні виконавчою службою виконання остаточного рішення, провадження має бути закінчено без зволікань.

Частиною 1 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до вимог п.6 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Конституції України й ч. 1 ст. 302 ЦК України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом.

Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012, відповідно до п. 1 якого збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя, таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Частина 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» містить вимоги до виконавчого документа, у якому зокрема має бути зазначено й індивідуальний ідентифікаційний номер боржника (фізичної особи). Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 цього Закону у разі невідповідності змісту виконавчого листа вимогам ст. 18 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

Разом із тим п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону надає право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну.

Тому відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера стягувача або боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження. Такої правової позиції також дійшов Верховний Суд України в своїй постанові від 25 червня 2014 року.

За викладених обставин суд вважає, що державний виконавець відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України Артемчук Тарас Володимирович безпідставно прийняв постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом №199/13735/13, виданим 29.12.2014 Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська, у зв'язку з чим дана постанова державного виконавця є неправомірною та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.388 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги віднести на рахунок держави.

Керуючись ч. 1 ст.208, ст. 210, ст.ст.383-388 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1, де заінтересована особа державний виконавець відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України Артемчук Тарас Володимирович про визнання неправомірною постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження - задовольнити.

Визнати неправомірною постанову від 26 січня 2015 року державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України Артемчук Тараса Володимировича у виконавчому провадженні ВП №46177558 про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська протягом п'яти днів з дня її проголошення, а особами, що не були присутніми при її проголошенні - у той же строк з дня отримання копії постанови.

Суддя О.Б.Подорець